Волевиявлення мешканців Кримського півострова при обранні депутатів усіх рівнів, як і по всій Україні, позначилося скупченістю на виборчих дільницях (середня їхня пропускна здатність — 55 виборців за годину), а також «зникненням» цілих будинків, прізвищ тощо. Однак голосування відбулось, і, що найголовніше, його підсумки навряд чи визнають недійсними. На відміну від голосування за «мерськими» бюлетенями, наприклад у Сімферополі. Річ у тім, що міський тервиборчком лише зранку 26 березня зняв із перегонів одного з 21 претендента на пост міського голови, а саме — лідера тутешніх республіканців, колишнього міністра фінансів автономії Олександра Гресса. Звичайно, не з власної ініціативи, а виконуючи відповідне рішення місцевого суду Київського району кримської столиці — за перевищення претендентом виборчого фонду.

Черкащан, які в неділю вранці прийшли на виборчі дільниці, чекав сюрприз — у бюлетенях по виборах міського голови навпроти прізвища чинного мера Анатолія Волошина, котрий знову впрягся у боротьбу за крісло, до якого так прикипів за чотири роки, значилося «вибув». Як виявилося, у суботу територіальна виборча комісія на підставі рішення Соснівського районного суду та Апеляційного суду міста Черкаси ухвалила рішення про зняття з реєстрації пана Волошина через грубе порушення ним виборчого законодавства.

До дня виборів Прикарпаття підійшло зі стабільною впевненістю у підтримці «помаранчевих» сил, що балотувалися до Верховної Ради. Отже, передвиборча інтрига закрутилася здебільшого довкола обрання керівників органів місцевого самоврядування. Три найрейтинговіші претенденти на крісло мера Івано-Франківська — Віктор Анушкевичус, Олег Синюта та Олександр Сич — взаємними звинуваченнями, демаршами в прямому ефірі місцевих телекомпаній і жвавими піар-зусиллями таки додали драйву в цілому млявим передвиборчим перегонам. Прихильникам пана Сича, серед яких виділялися активісти «Пори», навіть довелося у ніч із суботи на неділю пікетувати тервиборчком, який нібито мав намір «відлучити» їхнього висуванця від боротьби за посаду міського голови. На їхнє щастя, нічне засідання ТВК обійшлося без сюрпризів.

Різниці між минулими й цьогорічними парламентськими виборчими перегонами принаймні щодо агітації у Донецьку міг не зауважити хіба сліпий чи глухий мешканець регіону. Бо те, що тепер коїлося на центральній площі міста, ще рік тому декому не могло примаритися й у жахливому сні: тут розташувалися агітаційні намети не тільки «біло-синьої» «керівної і спрямовуючої» на Донбасі партії, а й усіх інших конкуруючих політсил. Червоні, жовті, помаранчеві, білі, малинові, зелені — про такий вибір донеччани ще донедавна навіть мріяти не могли. Що залишалося робити в цій ситуації колись безальтернативним «регіоналам»? Правильно — синіти від люті ще дужче і спробувати закликати земляків перетворити 26 березня в «день решающего сражения».

Зсередини голосування на Донбасі виглядає вельми схожим на 2004 рік. Принаймні ставлення до активістів «Студентського братства» як спостерігачів або представників преси не надто відрізнялося від кучмівських часів. На дільниці, зокрема в Макіївці, не пускали, у когось забрали посвідчення, а одному громадському кореспондентові «України молодої» влаштували обшук у сумці. Цілу область охопив механізм, який працював на одну мету: протизаконно вплинути на вибори і остаточно повернути «донецьким» трохи було послаблений контроль над Сходом України. Активісти «Студентського братства», які з посвідченнями тимчасових кореспондентів «України молодої» та інших ЗМІ приїхали спостерігати за чесністю виборів, виявили окремі складові цього механізму.

Хід виборів на Луганщині навряд чи суттєво відрізнявся від інших регіонів: тиснява на виборчих дільницях, доволі часті запізнення з початком голосування через великі обсяги підготовчої роботи, що викликало велике обурення в натовпі пенсіонерів, які традиційно приходять голосувати в числі перших. «Коментарі» дідусів та бабусь зводилися до того, що винна в усьому «помаранчева» влада і слід «на зло тому Ющенкові» голосувати за Партію регіонів.

«Вибираймо для України. Вибираймо мудро. І серцем, і розумом. Згідно з власним сумлінням і переконаннями», — побажав Президент Віктор Ющенко у зверненні до виборців за півтори доби до початку голосування. Так і сталося: «серце» — емблема Блоку Юлії Тимошенко — опинилося на першому місці. Тобто насправді на другому, але ж, оскільки «помаранчеві» в сумі набрали більше голосів, ніж «сині», то «право першої» ночі отримала та сила, яка виявилася популярнішою з-поміж «партій Майдану».

Тимчасовий прес-центр Блоку Тимошенко, відкритий у неділю в обід, знайти було неважко. Одну із невеликих симпатичних споруд Київської філармонії на Володимирському узвозі урочисто прикрашали гірлянди з червоних і білих кульок, поруч стояв цілий автосалон на чолі з крутим «Бентлі». На вході та всередині — багато охоронців, серйозність яких контрастує із сердечками на бейджах. Правда, ніхто з них речі на наявність зброї чи ще якихось небезпечних засобів не перевіряє.

О десятій вечора — якраз у той час, коли закінчувалося голосування на дільницях, — кореспондент «УМ» зустрів у штабі «Пори» на Андріївському узвозі лідера громадянського блоку Віталія Кличка. Чемпіон роздавав автографи, фотографувався з бажаючими і багато жартував. «Настрій дуже добрий, — відповів Віталій на питання «УМ». — Усе має бути добре. «Пора»-ПРП буде у Верховній Раді, районних та міських радах, а Віталій Кличко стане мером Києва. Зараз дуже багато хлопців хвилюються, але, на мою думку, все буде добре».

Свій план просунутися у «народну владу» блок Наталі Вітренко «Народна опозиція» вирішив утілювати в життя рішуче й безкомпромісно. Ви не очікували від найпрогресивнішої з усіх соціалісток такого впевненого (за екзит-полами) проходження в парламент? Тоді ви ні бельмеса не тямите в реальних настроях народу: насправді у товаришки Наталі та її «прогресивного» війська «в кишені» щонайменше 10 відсотків голосів, які «придворні соціологи Віктора Ющенка», оприлюднивши «для прикриття» результати своїх «технологічних» екзит-полів, намірилися вкрасти.