Масштабне пограбування картинної галереї в Яготині сталося в ніч на четвер. Близько третьої години ночі невідомі злочинці спеціальними ножицями перекусили металеві грати на вікнах, проникли у двоповерхову будівлю i почали виносити картини відомих українських художників через вхідні двері. Полотна українських класиків Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Тетяни Яблонської або вирізали з рам, або ламали рами i вантажили разом з підрамниками до припаркованого поруч із галереєю автомобіля. Шум почула бабуся-сторож, яка зайшла до одного з виставкових залів i побачила двох злодіїв у масках. «Божій кульбабці» одразу зв'язали руки i посадили у сторожці, але згодом невгамовній бабусі довелося зв'язати ще й ноги i заклеїти рота.

Як повідомляє агенція «Інтерфакс», ці канали замінено на ТРК «Гравіс» (35-й та 7-й телеканали), «Мегаспорт» і Регіональну державну телерадіокомпанію (РДТРК). Нагадаємо, що продукція каналів-«вигнанців» жодним чином не є національною. Єдиний канал, який виробляє власний український продукт, це К1. Проте й на цьому каналі левову частку ефірного часу посідає продукція закордонна, переважно російська.
Минулого тижня в різних українських засобах масової інформації К1 поширив відкритого листа, в якому йдеться мало не про свавілля Нацради України з питань телебачення і радіомовлення, а також про фінансові збитки, що їх зазнає канал через позбавлення його «соціального пакету». Прості смертні дивуються: К1 жодним чином не справляє враження якоїсь упослідженої ТРК, чому ж йому так ридати за цією «гуманітаркою» від української держави? І справді, чому раптом Україна має фінансово утримувати телеканали, власники яких — представники чужої держави?
Кореспондентові «УМ» ситуацію пояснив голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Віталій Шевченко:

Християнський світ захiдного обряду у минулі вихідні відзначав свято Воскресіння Господнього. Головні пасхальні урочистості за участю приблизно 100 тисяч віруючих відбулися на площі св. Петра у Ватикані. Святкову месу відправив Папа Бенедикт XVI, який після цього піднявся на головний балкон базиліки св. Петра та виголосив звідти своє традиційне послання Urbi et Orbi («Місту і світу»). В ньому він закликав до миру в Іраку та до розв'язання ядерної кризи в Ірані, хоча безпосередньо і не промовив назви цієї країни. Гучними оплесками присутні зустріли заклик понтифіка до міжнародної спільноти допомогти палестинському народу збудувати свою власну незалежну країну.

Уранці цієї неділі у центрі Києва та багатьох міст Західної України можна було побачити водночас вірян із вербними гілочками в руках або ж iз пасхальним кошиком. Хто знав, що 16 квітня християни західного обряду згідно із григоріанським календарем святкують Великдень, це подиву не викликало. Хоча бувало, що на запитання у хлібних чи кондитерських відділах столичних магазинів, чи є у продажу паска, у відповідь звучало здивоване: «Ні, звичайно. Ще зарано».

На сьогодні на території Київської області, за винятком території «зони відчуження» і зони обов'язкового відселення, гамма-фон на поверхні грунту складає у середньому 10—25 мкР/год., що істотно не перевищує доаварійні показники. Принаймні так стверджує головний державний санітарний лікар області Галина Гринчук.

Колишній «директор Верховної Ради» Олександр Волков уже трохи отямився після жорстокого, користуючись його лексиконом, «кидалова» (нагадаємо, під час і після Помаранчевої революції колишній найближчий порадник Кучми гаряче підтримував Юлію Тимошенко, однак у її виборчий список не потрапив, та ще й удостоївся вельми нешанобливих коментарів від її оточення). Волков знову робить політику, коментує її і з висоти свого політичного досвіду роздає поради. Зокрема і лідерці БЮТ, яка зараз бореться за гарантії прем'єрської посади в рамках майбутньої парламентської коаліції, і яку Волков, за його словами, попри все, любить і дуже шанує.

«Коаліція трьох», «демократична» чи «помаранчева» коаліція, як, попри всі заклики соціалістів згадати про їхній малиновий колір, звично називають союз «Нашої України», Блоку Тимошенко та Соцпартії і їхні прихильники, і противники, знову висить на волосині. Чого, власне, і слід було чекати з огляду на те, як затято билася Юлія Тимошенко за внесення до протоколу про принципи створення коаліції шостого пункту (яким, нагадаємо, ЮВТ фактично «забила» собі місце Прем'єр-міністра, оскільки підводить він до того, що кандидатуру керівника уряду пропонує та сила з членів коаліції, яка на виборах набрала найбільше голосів), і як відносно легко їй вдалося це зробити, незважаючи на небажання «Нашої України» допускати «жінку з косою» до цього крісла.

Цей новий для України проект лише нещодавно стартував, але вже в п'яти областях завдяки шведському Агенству з питань міжнародного розвитку Sida успішно діють такі собі «Тато-школи». А все почалося з проекту «Ольга&Олег», який запропонувала шведська компанія «Спрангбрадан» громадським організаціям в Україні. Українці перейнялися досвідом колег і тепер успішно його втілюють у нашій державі. «Найчастіше гендерні проблеми в нас сприймають як «жіноче питання», —каже Володимир Марценюк, керівник проекту «Олег». — Важливо, щоб наші чоловіки зрозуміли вигідність гендерної рівності для себе. Ще в 2001 році для першої команди чоловіків з України був організований навчальний тур у Швеції. Це були зустрічі у кризових центрах для чоловіків, управліннях поліції, медичних закладах, дитячих будинках тощо. Власне проект «Олег» почав працювати в січні 2004 року й завершиться у грудні 2006-го. На запрошення шведської сторони тридцять українців із громадських організацій у квітні та серпні 2004 року побували в місті Орншольдсвіку, на півночі Швеції. Майбутні тренери-консультанти чоловічих центрів пройшли навчання на базі місцевого «Мензцентруму». Теми занять розраховані на чоловіків, які готуються стати батьками, для підтримки батьків-одинаків і чоловіків у кризових ситуаціях. Усе це організовано як клуби неформального спілкування. Нині чоловіки з Вінниці, Кіровограда, Тернопільщини, Львівщини та Полтавщини об'єднані в цілу мережу».