У мене від раку підшлункової залози помер дідусь. Я, хоч і була малою, добре пам'ятаю, як за кілька місяців змарнів цей кремезний чоловік, як нишком плакала моя мама, готуючи йому дієтичний супчик. Як він, стогнучи від нестерпного болю, сидів на лавці під вишнями, відмовляючись повернутися до лікарняної палати, бо там пахло смертю. Як лікарі розводили руками, а дідусь, незважаючи на невтішні прогнози, до останнього вірив, що одужає. І зміг би, напевно, якби медики раніше поставили правильний діагноз і вчасно почали лікування. На жаль, лікарі зрозуміли причини дідусевого нездужання надто пізно — на такій стадії раку його могло б урятувати лише диво. Дива не сталося...

Бернард Шоу влучно зауважив, що цигарка — це бікфордів шнур, на одному кінці якого — вогник, а на іншому — дурник... Напевно, мало хто погодиться їсти досить «доступні» поганки або мухомори — люди знають, що ці гриби смертельно небезпечні. Майже ніхто з нас не наважиться взяти в руки гадюку або викупатися в басейні з акулами чи крокодилами. З доброї волі досить складно випити склянку технічного спирту чи розчинника... Іншими словами, навколо нас є чимало небезпечних речей, але ми тримаємося від них подалі. Парадокс у тім, що про шкоду паління й алкоголю також усім відомо — онкологи та кардіологи, гінекологи й терапевти кричать про це на кожному кроці, але більшість людей тільки відмахуються від попереджень лікарів, наче від набридливої мухи, і витягують із пачки чергову сигарету... І не тільки сільський тракторист, який, може, і не в курсі, що означає слово «онкологія», а цілком обізнані в проблематиці люди: журналісти, письменники, вчені, лікарі... Питання — чому?

Про цю безпрецедентну знахідку «УМ» писала на початку цього року, подаючи розмову з паном Анатолем. Художник детально розповідав про свою знахідку — невиразний пейзаж на металевому квадраті 62 на 62 сантиметри, який любовно і дбайливо приховував незнану роботу славетного супрематиста київського походження. Три щонайсерйозніші експертизи, проведені фахівцями з Німеччини, Голландії та Америки, підтвердили, що маємо справу з оригіналом. Після чого Федірко, попри вмовляння друзів-експертів, продати картину за кордон, супроводжуваний здивованими поглядами прагматичної іноземної громадськості, повернув її в Україну і загорівся бажанням представляти на наступному венеціанському бієнале. До речі, експерти «Сотбіс» початково оцінюють роботу в десять мільйонів євро. Тож Федірко як істинний колекціонер «багатіє думкою» від усвідомлення, що він нині єдиний легітимний власник Малевичевого твору.

Видавництво «Країна мрій» презентувало книгу для дівчаток (від 6 до 12 років) «Як стати зіркою». В англомовному світі книга Леслі Ріс є бестселером, а для виходу на український ринок її дещо адаптували. Обличчям книги стала відома співачка Ані Лорак, її фото є на обкладинці і на форзаці, а дівчинку, яка освоїть нелегку зіркову науку, в кінці книжки чекає рожева кишенька з «сертифікатом» від Ані Лорак.

Другий травень минає, як відійшов за вічну межу Микола Вінграновський. Несміливо, наче оглядаючись, ніби кроки по тонкому льоду, проступають оцінки: «блискучий», «великий», «геніальний»... Ще визначаються літературознавці, де доробок митця вагоміший — в поезії чи в прозі. Ще немає в Україні вулиць і пароплавів його імені, меморіалів і музеїв-садиб. Але є дзвінко-срібне слово поета. І є пам'ять, котрою поволі, але неухильно наснажується українське буття. Прикметно, що навіть для матеріальних її виявів не потрібно ані президентських указів, ані ухвал Спілки письменників, ані столичних ініціатив.

Позавчора журі 59-го Каннського фестивалю після перегляду 20 конкурсних фільмів узяло фінальний акорд цього найбільшого та найгамірнішого кінодійства світу. Голова журі, кінорежисер із Гонконгу Вонг Кар-Вай повідомив, що всі вісім членів цієї суддівської кіноколегії одноголосно визнали кращою роботою стрічку британського кінорежисера Кена Лоуча «Вітер, який розколихує ячмінь» (у Росії та в Україні стрiчка вийде в прокат під назвою «Здіймається вітер»). 69-річний Лоуч — визнаний метр англійського кіно, але оскільки він є лівим радикалом і постійно знімає фільми гноблення робiтничого класу в умовах капіталізму, то навіть ліберальні критики ставляться до його творчості дещо насторожено. «Золота пальма» є найвищою з його нагород та гідним вінцем творчості цього пристрасного, відданого своїм ідеалам митця.

Упродовж квітня-травня на строкову військову службу, як i планувалося, призвано майже 31 тисячу юнаків. Але до «дембеля» цим хлопцям чекати недовго, адже служитимуть вони лише рік, а той, хто має вищу освіту, — взагалі дев'ять місяців. До того ж за гарну службу командир може «скосити» строк служби на один місяць. Ті ж, кого не призвали цієї весни, можуть розслабитися. Принаймні до осені...

Справжнє «ліфтове» нашестя в Україні. Не встигли українці отямитися від історій з падінням ліфта в Кіровограді та Харкові, де постраждали й загинули діти, як нова НП — учора зранку в Києві, у приміщенні Міністерства транспорту, зірвався ліфт із людьми. Як розповів «УМ» прес-секретар Мінтрансу Костянтин Жура, у ліфті № 5 на момент падіння було 16 пасажирів, а зірвалася кабіна з 24-го поверху. Люди, які мали нещастя опинитися в металевій пастці, насправді народилися у сорочці — на 11-му поверсі почала спрацьовувати система аварійного гальмування, а на першому поверсі ліфт зупинився, від удару відчинилися двері. Жертв серед пасажирів немає.

Російська мова наступає. Учора на II сесії Миколаївської облради було ухвалено надати російській статусу регіональної на території області, передає інформагенція «Ліга» з посиланням на прес-службу тамтешньої ОДА. Отже, це вже третя облрада (після Донецької та Луганської), яка вирішила підвищити статус росмови. Крім того, таке ж рішення прийняли Харківська, Севастопольська, Дніпропетровська, Донецька міські ради.

У приймальні секретаря Київради завжди людно: сюди приходять поважні й сивочолі чиновники, досвідчені апаратники. А зустрічає їх зовсім молодий керівник — Олесь Довгий, новообраний 26-річний заступник київського мера Леоніда Черновецького. Олесь Станіславович приємно посміхається, жартує і запевняє, що в його кабінеті, у якому раніше працював Олександр Омельченко, привидів немає: мовляв, усе змінили, «підмарафетили» — і тепер це вже інше приміщення з новими меблями й новим мешканцем: на стіні нова картина, на шафі — фото Олеся з молодшою сестрою Оксаною. Про те, що працює в цьому кабінеті молода людина, свідчить i потужна стереосистема з плазмовим телевізором — Олесь, очевидно, полюбляє слухати музику. Однак говорили ми з секретарем Київради про інше: про його інтелігентну родину, плани щодо покращення життя киян, роботу з Леонідом Черновецьким.