«Ой людочки, він же пішов, ой, а що ж тепер буде, як же це...» — розпачливо притиснувши до грудей папку з паперами, голосила повна жіночка, розриваючись між бажанням залишитися на стільці, аби його не зайняв хтось інший, і побігти услід за мером. «Пішов — і правильно, — флегматично зауважила її сусідка по дислокації, витягаючи з сумки бутерброд. — А ви сидіть — народ розійдеться, а він потім усе одно вернеться, нікуди не подінеться, і до нас підійде». Поруч роздавали свою друковану продукцію прихильники китайського вчення «Фалуньгун». Газета з розповіддю про суть учення й інформацією про трагічну долю його китайських прихильників, яких комуністичний режим КНР запроторює до концтаборів, розходилася «на ура» — із них одразу ж робили панамки від незвично пекучого травневого сонечка. Так минулої суботи розпочався перший «демократичний» прийом громадян, ініційований новим мером Києва.

Надія Заїченко, випускниця аспірантури при Інституті педагогіки, вже третій рік не може захистити кандидатську. І робота, як на мій неупереджений, але й непрофесійний погляд, непогана та й актуальна — порівняння організації позашкільної роботи в Америці та в Україні. Але чомусь справи йдуть важко, мов непідмазаний віз. То несамостійність роботи молодій авторці припишуть, то документи загублять, то постійно слухання роботи переносять. Та й науковий керівник не поспішає захищати від нападок свою підопічну. Їй якось поспівчували: «І як ви, така молода, без грошей, без зв'язків, хочете отримати науковий ступінь?» Але дівчина вірить у те, що розум може і без грошей пробити собі дорогу в нашій країні. Надія видала книжкою свою дисертацію, отримала довідку про те, що її робота є оригінальною (захист від звинувачень у плагіаті) і тепер чекає осені, бо аж на цей час перенесли оцінювання її дисертації, коли комісія має вирішити, чи достойна така робота бути заслуханою, чи знову відправити дівчину доопрацьовувати свою сто разів «вилизану» роботу. А час іде, й невідомо, чи не захистить до осені хтось спритніший дисертацію на таку ж тему.

Важко повірити, що словак Любош Міхел ще раз добровільно погодиться судити матч двох українських провідних команд. У єврокубкових поєдинках, які він обслуговує регулярно, єдиноборства теж часто домінують над технічними діями, але навряд чи там є словесний тиск зрозумілою арбітру мовою. Судячи з міміки Міхела, він розумів, що йому розповідають футболісти, а це для матчу такого високого рівня напруги — безумовний мінус. На результат протистояння це не вплинуло, але все ж відзначимо, що трактування фолів цього разу не було по-англійськи бездоганним. Міхел досить часто потрапляв на «гачок» артистизму гравців. Чому роль рефері знову не виконував Стів Беннет, якщо з цього приводу було навіть рішення ФФУ? Бо помiчники арбiтра — не професiональнi суддi й мали повернутися до роботи.

Виявляється, ставати мамою в Україні не надто страшно — принаймні якщо порівнювати із умовами для народження африканських країн. Однак і не дуже безпечно: у рейтингу держав, де народжувати матерям найкраще, Україна посідає 21-шу сходинку. Такі дані оприлюднила благодійна організація «Збережімо дітей». Найкращим місцем для народження визнано Скандинавські країни, а найнебезпечнішим — Африку, повідомляє УНІАН. У цьому рейтингу Україна випередила, до речі, Росію, яка займає 27-ме місце. Кращі показники мають США та Велика Британія — вони поділили десяте місце. За підрахунками благодійної організації «Збережімо дітей», у країнах, що розвиваються, щороку упродовж першого дня після народження вмирає до двох мільйонів немовлят. Найбільше життю новонароджених загрожують інфекції, післяпологові ускладнення та народження недоношеними.

Уже традиційно напередодні «Євробачення» «УМ» розповідає про цьогорічних учасників конкурсу. Сьогодні — про деяких цікавих виконавців.

«Це найочікуваніша платівка українського виконавця у нашій практиці», — запевнив на презентації Show me your love генеральний директор рекордингової компанії «Лавіна м'юзік» Едуард Клім. Сама Тіна «своє диво» бачила вперше, всю презентацію розглядаючи його та представників, мабуть, всіх можливих ЗМІ: «Я навіть не встигаю усвідомлювати, що відбувається», — сказала вона.

Майже рік тому, у квітні, Президенти Віктор Ющенко та Александр Кваснєвський у варшавській Національній опері урочисто відкрили Рік України в Польщі. Кваснєвський тоді, до речі, зауважив, що попередній Рік Польщі в Україні почався після знаменного для поляків приєднання до Європейського Союзу, рік України — після перемоги демократичних сил на чесних виборах Президента. Цьогоріч офіційних урочистостей із приводу закриття Року України в Польщі за участю Віктора Ющенка не заплановано. Український Рік у сусідній державі закриватимуть натомість міністр культури Ігор Ліховий та міністр у справах сім'ї та молоді Юрій Павленко.

Під вечір четверга (близько 21-ї години) селян Сколівського району, що на Львівщині, нажахав потужний вибух. Пролунав він біля села Тухля, тож до найближчих хат полетіли уламки каміння, металу, груддя землi. У десяти приватних будинках та будівлі загальноосвітньої школи, що розташовані за 50—100 метрів від нафтопроводу, цим «градом» повибивало шибки та потовкло шифер.

Сьогодні у селі Потіївка на Житомирщині поховають відомого фотографа Віктора Суворова (справжнє прізвище Міщенко). У четвер Віктор помер в одній із київських лікарень: серйозні травми наш колега отримав 26 квітня в автокатастрофі на Житомирщині — фотокор саме їхав на редакційне завдання.

Древній вислів «Із щитом чи на щиті», тобто перемогти або загинути, із яким матері легендарної Спарти проводжали синів у бій, отримав сучасну інтерпретацію після трагедії у Маріуполі. Адже учень місцевого спортивного інтернату №4 Олексій Рибальченко загинув саме під баскетбольним щитом.