Перемогти на мерських виборах-2006 у Запоріжжі чинному міському голові Євгену Карташову, за великим рахунком, допоміг... «чорний піар» газети «Регион-Экспресс». Адже, саме протестуючи проти брудних виборчих технологій Партії регіонів та її висуванця Володимира Кальцева, дев'ятеро претендентів на крісло мера за тиждень до голосування зняли свої кандидатури. Відтак основна частина їхнього електорату 26 березня проголосувала за об'єкт «брудних» нападок «регіоналів».

Про кандидата на посаду міського чи сільського голови виборці судять на підставі того, що, по-перше, людина зробила для міста (села) та його мешканців, по-друге, що вона могла зробити, але чомусь не зробила, і, нарешті, що вона здатна ще зробити.

Нещодавно в Парижі побачило світ цікаве дослідження Gregoire Orlyk. Un cosaque ukrainien au service de Louis XV («Григорій Орлик. Український козак на службі Людовіка XV»). Вихід подібних книжок у Франції — велика рідкість. А постать Григора Орлика, сина гетьмана Правобережної України, соратника Івана Мазепи Пилипа Орлика, сама по собі є важливою як для історії України, так і для українсько-французьких взаємин у XVIII столітті, оскільки більша частина життя Григора Орлика була пов'язана з Францією. До речі, Мазепа був його хрещеним батьком.

Оскільки все більше закордонних туристів відвідують місце смерті Пол Пота, комуністичного тирана Камбоджі та лідера червоних кхмерів, за роки правління яких було вбито приблизно два мільйони камбоджійців, то місцева влада збирається перетворити могилу на туристичний атракціон. 73-річний Пол Пот помер 1998 року в джунглях, неподалік села Англонг Венг, біля кордону з Таїландом. Таким чином він уник суду за геноцид. Тіло диктатора було піддане кремації на горі сміття, зокрема автомобільних шин, просто в будиночку, де він переховувався у джунглях. Загалом, диктатор мав у цьому регіоні 38 криївок, тому туристичний маршрут «шляхами Пол Пота» буде охоплювати також частину з них.

Відкриття музею Сталіна на Мамаєвому кургані відбудеться у травні. Це було обіцяно 18 квітня ветеранам Волгограда, Москви та інших регіонів Росії, які прибули на науково-практичну конференцію з військово-патріотичного виховання, що проходила у Волгоградському педагогічному університеті. Учасниця Сталінградської битви Марія Рохліна заявила під час конференції, що «коли у Москві дізналися про музей Сталіна, то вибух радості був таким, як у День перемоги».

За півтора місяця до останнього дзвоника українські школи переповнені хронічно втомленими людьми. Учителі з потаємною мудрістю прагнуть зберегти себе до відпустки. Діти відчайдушно чекають канікул. Складається враження, що на цій території немає життя, яке приносило б її мешканцям радість. Особливих знань згадана вище територія не приносить також, бо лише одиниці випускників примудряються вмістити у своїх головах запропонований шкільною програмою матеріал. Але заради чого тоді кожен ранок маленького українця довгих дев'ять місяців починається саме біля цих дверей?

Сьогодні в українському прокаті стартує фантастичний бойовик «Ультрафіолет» із колишньою киянкою в головній ролі. Щоправда, на українському походженні Міли Йовович наголошувати не варто: по-перше, за кордон вона виїхала ще в п'ятирічному віці, а по-друге, не з України, а з Радянського Союзу. Принаймні коментарі гарненької кінозірки, які вона активно роздавала російській пресі (з нагоди прем'єри «Ультрафіолету» православний Великдень Міла відзначила у Москві), яскраво свідчать: особливої різниці між Україною й Росією вона не робить і без найменших докорів сумління говорить північним сусідам те саме, що під час свого минулорічного візиту до нас казала українській пресі. Себто — «Я дуже люблю Росію» (раніше було «Мені неймовірно подобається Україна»), «Я така щаслива, що приїхала сюди», «Я Росію не кидала — це зробили мої мама й тато. Не могла ж я у п'ять років залишитися в Росії сама!» (хоча насправді в Росії Міла ніколи й не жила), «Я пишаюся своїм російським корінням» (у нас вона «пишалася» українським)...

Про таку дружину, як Кетрін Зета-Джонс, можна тільки мріяти: і красуня, і талановита, і розумна, і дбайлива... Щоправда, як з'ясувалося, є в неї один, але — як для жінки — великий недолік: Кетрін геть не вміє готувати. А повідомив про це широкому загалу не хто інший як її чоловік Майкл Дуглас, якого, схоже, ця особливість молодої дружини анітрохи не бентежить. Ще б пак, адже з їхніми-то грішми можна найняти цілий штат кухарів. Що, власне, подружжя Дугласів успішно й робить. А на відвертість щодо кулінарних здібностей 36-річної дружини «старенького» Майкла надихнуло зовсім не обурення, а бажання зробити Кетрін... піар.

Реклама, як відомо, рушій торгівлі. Тож немає нічого дивного в тому, що виробники товарів та послуг готові на все, аби розмістити рекламу своєї продукції якомога вигідніше — в сенсі поєднання ціни, впливу на споживача й оригінальності. Під рекламні площі відводять уже геть усе — від людських лобів і животів до пустельних пісків, над якими пролітають літаки з потенційними покупцями.

Співбесіда під час прийому на роботу:
— У вас є довідка про психічне здоров'я?
— На жаль, ні. По дорозі сюди марсіани відібрали.