Минулого року 26-річного українця Ярослава Поповича було визнано найкращим молодим гонщиком «Тур де Франс». Наш співвітчизник уже багато років мешкає в Італії, де має власний будинок під Флоренцією. Його поява в Києві — величезна рідкість, тому на прес-конференцію з Поповичем у розважальному комплексі «Арена» зібралося чимало журналістів.
Колись Ярослава запитали, за що його обрав у свою команду Ленс Армстронг, і галичанин відповів: за усмішку. Хоча це й жарт (а директор американської команди «Діскавері ченнел» Йоган Брюнель бачить у Поповичі майбутнього фаворита багатоденних велоперегонів), але він дiйсно весь час усміхнений і відкритий для спілкування.
У цьому році найголовнішою метою Ярослава буде «Тур де Франс», який стартує 1 липня. Сам Армстронг вважає, що вже в поточному сезоні Попо повинен якщо не виграти «Велику петлю», то принаймні «забити» місце серед топ-гонщиків.
До України Ярослав завітав після «Туру Джорджії» у США, де посів третє місце. Із запитання про те, як розпочався для нього «рік великих очікувань», і «стартувало» наше спілкування.

У Яворові, що на Львівщині, новообраний мер, 27-річний юрист Віталій Домашовець влаштував собі незвичну інавгурацію. Голова міського виборчкому перед громадою натерла його обличчя попелом, а священик помазав голову болотом. Потім Домашовця до всього ще й відшмагали вербовою гілкою. Сам головний персонаж пояснив таке знущання над собою намаганням з його ж ініціативи відновити давню козацьку традицію, згідно з якою у такий спосіб урочисто ставали гетьманами. Єдина лиш проблема, що Львівщина ніколи не була козацьким регіоном.

Шанс потрапити до Книги рекордів Гіннесса має тернопільський літератор, член Національної спілки письменників України Іван Демчишин. Принаймні у Книзі рекордів України, за словами пана Івана, його досягнення попередньо вже визнали, а для офіційного визнання залишилося лише залагодити певні формальності. Суть рекорду полягає в тому, що тернополянин написав для своєї дружини привітання на склеєних у сувій аркушах завдовжки аж 67,5 метра.

У селі Будище Звенигородського району Черкаської області, де недавно Президент Віктор Ющенко з урядовцями садив дерева, сталася ще одна подія: тамтешня школа розжилася на 4 сучасні комп'ютери.

Парадокси українського енергетичного балансу вже не один рік досліджують науковці Національної академії наук. Щоправда, поки що з нульовим результатом. Як уже не раз підтверджувалося на практиці, найближчий шлях до реалізації будь-яких проектів у галузі енергетики ( і не тільки в ній) пролягає не через кабінети міністерств і відомств, а через парламентські комітети. У даному разі йдеться про впровадження Єдиної державної системи моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і житлово-комунальні послуги (ЄДСМ). За цією довгою і складною назвою стоїть звичайна цікавість. Автори проекту спробували співставити два потоки — натуральний, у вигляді енергоносіїв, і фінансовий, після чого дійшли до своєрідного відкриття. Виявилося, що різниця між спожитими і оплаченими енергоресурсами обраховується десятками мільярдів гривень.

Поки пересічні громадяни святкували Великдень і Першотравень, урядовці готували проекти першочергових законів, які планують винести на розгляд нової Верховної Ради. Ідеться про внесення змін як до бюджету-2006, так і до законів з питань оподаткування. І ті, й інші спрямовано на стимулювання виробництва і реалізації нафтопродуктів, які б відповідали європейським стандартам якості. Відповідне доручення дав Президент в указі від 12 квітня, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 7 березня 2006 року «Про ситуацію на ринку нафти і нафтопродуктів України». Глава держави також висловився за введення в дію з 2007 року Закону України «Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат».

Газовий «офшор» у Сумах розкрила місцева податкова міліція. Для цього їй варто було лише перевірити газопостачальну компанію. Завуальовані фінансові афери в «Сумигазі», за попередніми даними правоохоронців, сягнули мільйонних сум.

«Кінофорум Україна-2006» — подія, яка ставить під сумнів факт того, що кіно в Україні переживає трагічний період у своїй історії, який узагалі невідомо коли закінчиться. Три дні «Кінофоруму» були розписані похвилинно, розпочиналися рано-вранці, закінчувалися пізно вночі, а з ідеєю побачити і почути все я розпрощалася відразу ж, як прочитала програму. З'їзд Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні, форум Асоціації кінопродюсерів, кінокампус, майстер-класи від «Школи Голлівуду в Україні», семінари, презентації, допрем'єрний перегляд фільмів... І хоча про ідеальний стан нашого кіновиробництва та прокату не доводиться говорити навіть за такої насиченості та різноманітності «Кінофоруму», заводити пісню про занепад не хочеться.

Щоб підтримати хирлявий вітчизняний кінопроцес, створено доволі премій творцям — режисерам, операторам, акторам, а бізнесовий «Кінофорум» заснував свою «Національну премію кінобізнесу України» для людей, які диктують моду в кіноіндустрії на наших теренах. 26 квітня в кінотеатрі «Україна» перед сеансом російського фільму Олександра Балабанова «Мені не боляче» вручили 12 премій, 2 спеціальні відзнаки і пафосний букет троянд та іменинний торт генеральному директору компанії «Кінофорум України» Андрію Різолю на честь його дня народження. Захід пройшов доволі зіжмакано — година безсенсовного фуршету (якби не шаровий, але дуже вартісний культурологічний журнал «ШО», ризик не дочекатися кульмінації був доволі високим), півгодини очікування невідомо чого в залі і якась сором'язлива церемонія вручення нагород. Причому люди, які купили у касах квитки на фільм, постраждали ні за цапову душу.

Та хоч раз у житті хто не говорив, що діти — квіти життя, але краще хай ростуть на чужій грядці?.. Любимо ми пожартувати зі своїх маленьких монстрів, коли не можемо їх «подолати», а заодно начебто i з себе покепкувати. Та з часом це невміння брати на себе відповідальність (і за маленького ближнього, і за власне слово) намертво вростає в мозок і серце, і лише надокучливий розум час від часу нагадує «про нагальне питання духовності». І на цей голос знаходиться зручне рішення: паперова круговерть указів-наказів, свят-років дітей в Україні.