Нинішній етап українсько-польської приязні нарешті свідчить про щире і послідовне прагнення політичних еліт обох держав порозумітись. Прагнення є. Діалог є. Саме тому і проявляється безліч гострих моментів, досі замовчуваних, ба, навіть приховуваних. Зокрема, і про життя українців у Польщі. Наголосимо: не української діаспори останньої хвилі, не заробітчан, а українців, котрі споконвіку мешкали на тих землях, а по війні були виселені хто до СРСР, хто до інших областей Польщі.

Надалі залишається невідомою доля чотирьох російських дипломатів, які минулої суботи були викрадені невідомими у Багдаді. Ще в день викрадення з'явилося перше повідомлення про їх звільнення, вчора вранці - друге. Але МЗС Росії спростувало ці повідомлення.

За попередніми результатами, що їх оприлюднила вчора вранці (за київським часом) Державна виборча комісія Перу, у другому турі президентських виборів, які відбулися в неділю, перемогу здобув колишній президент Перу Алан Гарсія, який набрав після підрахунку 77,3 відсотка бюлетенів 55,46 відсотка голосів.

Поодинокі спроби підкоригувати редакційну політику траплялись і торік, коли зі зміною керівництва держадміністрацій деякі «районки» відчули смак істинної свободи слова. Кому ж найбільше не давало спокою їхнє вільнодумство, стало зрозумілим лише тепер. Новообрані ради, де більшість складають якраз «регіонали», відразу зі знанням справи вирішили поквитатись із незалежно-підзвітними редакторами. Утім політичною доцільністю переймаються не лише «біло-сині».

Сьогодні, у свій професійний день, нам, журналістам, приємно відзначити, що суспільство висловлює нашій праці куди більшу довіру, ніж багатьом державним інститутам. Безсумнівно, те, що свобода слова великою мірою прийшла в Україну, - наслідок Помаранчевої революції, яка дала вивільнення суспільній думці.

Прийти в журналістику я, мабуть, мав би на десятиріччя раніше, але прийшов тоді, коли прийшов. Уже років десять гриміли які-небудь Любімов із Нєвзоровим, слабо розбавлені вітчизняними Вереснями. Хтось ішов у політику, хтось давно став мільйонером. Я ж сидів за розхитаним столом редакції інформації обласного ТБ і гарячково «відписувався», призвичаюючись до нових слів: «ВХС», «синхрон», «кор. в кадрі/за кадром».

Iз часів головування облрадою Бориса Колесникова сесії тут відбувалися майже в автоматичному режимі. Скажімо, два десятки питань могли розглянути хвилин за двадцять, і всі рішення приймалися переважно одноголосно. Але вже на першій сесії нинішнього скликання депутати від «Народної опозиції» попередили, що нудьгувати надалі нікому не дадуть.

Перше відчуття того, що «бєспрєдєл» до Харкова таки повертається, з'явився за годину до початку сесії, на площi Свободи. Тут вишикувалося одразу два мітинги (один за відставку Арсена Авакова, інший - проти), які зібрали приблизно по 15 тисяч чоловік. Шлях громадських активістів до Будинку рад надійно охороняли щити і дві шеренги правоохоронців.

Про бурхливі події довкола виборів голови Дніпропетровської обласної ради цієї п'ятниці, коли дійшло до силових сутичок із правоохоронцями, «УМ» уже писала. Того дня до виборів голови справа таки дійшла.