Медики стверджують, що це дуже рідкісний випадок не лише для Львова, а й для України взагалі. Світова практика свідчить, що одна четвірня трапляється на 51—52 тисячі пологів. Тож львівська четвірня (один хлопчик та три дівчинки), яка з'явилася на світ 11 травня у 29-річної мешканки міста Ольги Волкової, відразу привернула до себе увагу журналістів та представників місцевої влади.

«Якщо у Верховній Раді робота йтиме так само «продуктивно», як у підготовчій групі, то одразу можна сказати, що ніякої роботи в парламенті не буде». Так Микола Азаров сказав. І це, схоже, саме той випадок, коли з Миколою Яновичем доведеться погодитись. Бо поспостерігавши за тим, як найкращі (чи принаймні такі, яких їхні сили вважають «найпідкованішими» в організаційних питаннях) представники новообраної Верховної Ради розв'язують, а точніше, НЕ розв'язують суто технічні проблеми, можна собі тільки уявити, як ця Верховна Рада обиратиме спікера, ділитиме комітети, призначатиме Прем'єр-міністра...

Цей прикрий випадок стався у Житомирі, в місцевій філії банку «Надра», де вночі з грошового сховища було викрадено 636 тисяч гривень. Крадіжку виявили вранці о 9.45. Як повідомили «УМ» у Центрі зв'язків з громадськістю обласної міліції Житомирщини, на місце одразу виїхала слідчо-оперативна група і встановила, що чималеньку суму (майже у 100 тисяч євро) викрали, пошкодивши замикаючий магнітний пристрій та відключивши радіосигналізацію.

40 років тому, в травні 1966-го, в Москві відбувся установчий з'їзд Всесоюзного товариства генетиків і селекціонерів. Саме цей з'їзд став початком відродження генетики в СРСР. Адже до 1965 року генетика вважалася в СРСР псевдонаукою і перебувала під забороною. І хоча у 20-ті й до середини 30-х років радянська генетична школа вважалася найсильнішою у світі, базові відкриття у цій галузі були зроблені на Заході — в 40—60-х роках ХХ століття. Саме після того, як найвидатніші радянські генетики вже були розстріляні.
«Революцію» в радянській біології у 30—60-х роках минулого століття здійснював виходець із українського селища Карлівка, що на Полтавщині, Трохим Лисенко. Він обійняв низку найвищих державних та академічних постів у СРСР. Доки тривало лисенківське «правління», Захід спантеличено спостерігав за цим воістину середньовічним погромом у науці. Пізніше у США і Європі було написано чимало книг та наукових праць про «радянське диво», яким став Трохим Денисович Лисенко.

Якось дивно було після появи в телевізійному ефірі багатосерійного телефільму Володимира Бортка «Ідіот» бачити на пляжах людей з томами Достоєвського в руках. Виявилося, що це не щаслива і рідкісна випадковість, коли замість книги Дар'ї Донцової або Бориса Акуніна в руках читачів помічаєш книгу великого письменника. Після тріумфального маршу екранами героїв Федора Михайловича працівники книжкової торгівлі з подивом відзначили підвищений попит на книги Достоєвського. Та ж доля спіткала і літературну спадщину Михайла Булгакова, щойно «Майстер і Маргарита» матеріалізувалися в серіальному форматі. Тепер прийшла черга ще одного славетного та видатного письменника Олександра Солженіцина. В Росії навіть завбачливо підготували до виходу нові видання його відомих, заборонених колись романів. Цілком можливо, що незабаром на українських пляжах зашелестять сторінками книг нобелівського лауреата, оскільки з 15 травня в ефірі «1+1» уперше на українському ТБ стартує 10-серійний фільм класика радянського кінематографа Гліба Панфілова — «В колі першому».

У кінознавчій літературі всі екранні твори можна розкласти по поличках — є художні фільми, є документальні, є науково-публіцистичні. У випадку з трилогією режисера Андрія Осипова «Легенди Срібного віку» з видовою належністю визначитися непросто. Кожний із трьох фільмів циклу балансує на стику жанрів — з одного боку, стрічки все-таки документальні, з іншого — їхня атмосфера, інтонації розповіді будуються на дуже художніх, ігрових речах.

Як повідомляють інтернетагенції, Нацрада з питань телебачення та радіомовлення України звернулася до Міністерства внутрішніх справ, а також до Державної податкової адміністрації з проханням уплинути на провайдерів кабельного телебачення, що працюють без ліцензії.

Нехай українці — не найбагатші люди на цій планеті, і більшості з нас можуть хіба що снитися «кругленькі» рахунки в швейцарському банку, але рано чи пізно перед кожною людиною, яка непогано заробляє, постає питання: у чому краще зберігати свої заощадження? Звичайно, якщо ця людина має «копієчку», яку абсолютно безболісно для родинного бюджету можна відкласти на «чорний день», не пропиває всю получку за три дні, не прогулює зарплату і не живе за принципом «витрать сьогодні те, що можна витратити завтра». Про те, що краще — тримати долари в матраці чи золотий злиток у банку — «УМ» дізнавалася у фахівців.

...Сади тут були колись — до неба. Як зацвітуть яблуні з черешнями, заплівшись білими кронами в суцільний вінок — не намилуєшся цією небаченою красою, не надихаєшся пахощами! Хатини чепурненькі, чистота довкруг, як у німця, — не село, а рай. Німецькими тут були не лише порядки, а й значна частина населення належала до голяндерського роду — племені ще з часів, коли цариця Катерина розселяла голландців, де були ліс, вода і родючі землі. За чотири століття свого існування голяндерська колонія на березі Перевірського озера виросла у велике село, де змішалися й долі людські, і кров голландсько-німецька з українською. Німці принесли в поліську глушину не лише свої звичаї й культуру. Вони вчили поліщуків господарювати. І хтозна, яким би був нині цей край, якби у 1940-му голяндерці не покинули за наказом Москви і Берліна оброблені ними землі й не поїхали на історичну батьківщину...

Безперечно найкраще українське дитяче видавництво, на книгах якого вже виросли цiлi покоління українських дітлахів і заразом їхніх батьків, усьоме презентувало оригінали ілюстрацій до своїх книг. «Той, хто придумав і створив «А-БА-БУ...» — Іван Малкович говорить, що «малятам від 2 до 102 треба презентувати не тільки що читати, а й що розглядати». Його доповнює Андрій Курков: «Насправді обличчя дитячої книжки — це ілюстрації. Тут письменник відіграє не таку важливу роль, тому що навіть гарний текст можна вбити поганим малюнком до нього, так, що ніхто не згадає про це видання». Пiдтримує Куркова Олег Скрипка, який «на кожну нову книгу цього видавництва чекає з нетерпінням». І музикант, і письменник на виставку приходять із дітьми. Габріелла-Таїсія та Тео Куркови своєю улюбленою книгою називають «Снігову королеву» і з задоволенням розглядають картини-ілюстрації. «От ми з Тео читаємо, — говорить Курков, — але він не любить поки що сам, а тільки слухає мене. А Габріелла читає багато...»