Ця резонансна подія сталася за два роки до проголошення суверенітету України, коли територією Радянського Союзу хоча й почав несміло «бродити привид» незалежності, але каральні органи почувалися ще достатньо бадьоро, аби скрутити шию новоявленим «самостійникам». Саме в той час група прикарпатських вільнодумців у складі Надії Стасів, Романа Круцика, Ігоря Андрухіва, Романа Гладиша та Володимира Ковальчука задумала кинути привселюдний виклик системі. До них приєдналися заступник голови культурно-наукового товариства «Рух» Ярослав Шевчук та Ігор Попович. Їм хотілося, аби народ пробуджувався швидше. Нагода випала 14 травня, коли в селі Воскресінці Коломийського району тодішня влада організувала відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Людей зібралося на мітинг зо п'ять тисяч. Підняти синьо-жовтий прапор над натовпом «змовники» довірили тоді 24-річному працівникові івано-франківського закритого підприємства «Позитрон», що належало військово-промисловому комплексу, Володимиру Ковальчуку.

Приводом до написання цих рядків — «Шануйте повій!» — стала книга канадського журналіста чеського походження Віктора Маларека «Наташі», перекладена з англійської Віктором Морозовим. Це видання є благодійним проектом Mіжнародної організації «Український освітній центр реформ»; книга присвячена питанням сучасної секс-торгівлі й поширюється безплатно жіночими центрами й громадами, щоб дати інформацію про стан справ і мінімізувати число жертв брудної жахливої індустрії, яка, здається, тим пишніше процвітає, чим більше приймається документів про права людини, зокрема права жінок.

Презентація книги «Мій Костя» в Будинку кіно мало була схожа на типову літературну презентацію. Бо сама суть акторська ставить під сумнів будь-які сценарії — душа завжди проб'ється через словесні дороговкази, хтось назве це імпровізацією, а хтось — зайвою емоційністю... Ада Роговцева зібрала в Будинку кіно людей, які хотіли просто вклонитися світлій пам'яті її чоловіка, Костянтина Степанкова. Хтось навчався у Степанкова, ще хтось — знімався разом із Костем Петровичем у якійсь із його 78 картин, а інший колись заходив до нього в гості, де куштував вареники, якi ліпив сам народний артист СРСР та України, і пам'ятає ті гостини досі. Таких набралася повнісінька Червона зала Будинку кіно.

У рамках фестивалю «Київ травневий» до Києва приїхали чеські «золоті солов'ї» Карел Готт і Гелена Вондрачкова. Учора вони виступили в Національні опері. Між іншим, дебютними закордонними гастролями Карела Готта був саме приїзд у Радянський Союз у 1962 році. Він приніс йому першу славу і велику кількість прихильниць. Через рік юнак отримав звання «Чеський соловей-1963».

Сьогодні в Українському домі відкривається чотириденна дитяча книжкова виставка-ярмарок, на якій Ані Лорак підписуватиме книжки, Пепі Довгапанчоха вчитиме грати на гребінці і танцювати твіст, а дорослі дяді і тьоті, письменники розповідатимуть, як розплутувати детективи, співати і читати одночасно, писати шлягери, як вижити в фантастичному світі тощо.

«Оскароносна» кінозірка Холлі Беррі у прямому сенсі слова стала жертвою моди. Лихо з темношкірою красунею сталося у Канні, де вона представляла на знаменитому кінофестивалі свій новий фільм «Люди Х-3: Остання битва». По червоній доріжці й фестивальних «сходах» Холлі, природно, дефілювала при повному параді: в розкішних вечірніх сукнях, елегантних туфлях на «шпильці»... Однак усім нормальним жінкам відомо, що таке взуття — на підборах, та ще й тонких — взувають лише на урочистості й у театр.

Його називали «шокером», виганяли із Торгової палати високої моди за те, що він створив одяг для мас — лінію прет-а-порте. Колеги кричали, що він ганьбить професію, а він натомість одягав королівські родини, зірок кіно й сцени, хоча йому ще не було й 30. Він твердо вирішив — хочу бути всенародним. І йому це вдалося. Нині ім'я 84-річного П'єра Кардена знає навіть той, хто вдягається на троєщинському ринку, а не в бутіках. Але він залишився «шокером». Днями відомий кутюр'є вразив усіх звісткою — він хоче продати свою знамениту модну імперію.

Уявіть собі таку картину: тепла днина, гуляєте ви по лісу, пташок слухаєте, грибочки збираєте і несподівано знаходите в кущах пакет, в якому лежить не якесь там ганчір'я, недонесене бабою Параскою до найближчого смітника, а цілих сто тисяч євро! Уявили? А тепер зізнайтесь (тільки чесно), що б ви зробили з «нічийним» пакунком, під самісіньку зав'язку набитим твердою європейською валютою?

Якщо ви спокійні, а довкола вас у паніці і з лементом бігають люди — можливо, ви просто чогось ще не знаєте....

Охоча до веселощів, але зазвичай пасивна у громадському житті Одеса несподівано сказала своє «ні» скандальному «Коду да Вінчі». Близько 300 прихильників Союзу православних сил України влаштували хресну ходу проти демонстрації суперечливого фільму.