Український капітал уже наситився сировинною складовою і починає цікавитися інноваційно-інвестиційним бізнесом. Таку думку днями висловила віце-президент Української спілки промисловців і підприємців (УСПП) Тетяна Степанкова під час конференції про роль інтелектуальної власності для розвитку економіки. Є й інші причини такого інтересу до інноваційної проблематики. Це серйозні побоювання щодо конкурентоспроможності української продукції. На зовнішньому ринку, де обсяги нашого експорту останнім часом дуже скоротилися, можна відновити позиції, якщо товари будуть іншими — кращими, сучаснішими або й навіть унікальними. А проте сьогодні Україна посідає лише 86 місце з конкурентоспроможності своїх товарів у світі. З огляду на майбутній вступ нашої країни до Світової організації торгівлі, таке становище не обіцяє нашому товаровиробнику нічого доброго.

Українське видання книжки Енн Епплбом «Історія ГУЛАГу» (GULAG: A History), добре відомої в інтелектуальних колах Америки і Європи, вже стало помітною подією у нас. Пані Епплбом, впливова журналістка, оглядач і член редакційної колегії газети Washington Post, часто пише про країни колишнього Радянського Союзу та «соціалістичного табору», порушує проблеми вiдносин Сполучених Штатів Америки і Заходу зі східноєвропейськими державами. 2004 року «Історія ГУЛАГу» отримала одну з головних журналістських відзнак США — Пулітцерівську премію. ЗМІ дали сотні рецензій і відгуків на книжку, у переважній більшості — цілком позитивних. За словами пані Епплбом, певне неприйняття «Історії ГУЛАГу» спостерігалося лише серед частини лівих французьких інтелектуалів.
Український переклад — 25-й за ліком, незабаром у Москві вийде і російський. Однак навряд чи він викличе таку увагу і таку реакцію з боку російської держави — інтелектуальний та політичний клімат наших країн дуже різний, і виглядає, що відмінності ці з часом тільки поглиблюються. Український переклад книги, приїзд авторки, увага до цього видання з боку офіційних осіб (на презентації були присутні дружина Президента Катерина Ющенко, колишнiй посол США в Україні Джон Гербст) свідчить про актуальність теми радянського минулого. Про «Історію ГУЛАГу» та її український переклад розповідає ініціатор українського видання і перекладач Андрій Іщенко.

Про Сергія Соболенка я прочитав в одному з київських журналів як неабияку сенсацію — читач повідомляв, що цілитель допоміг хлопцеві позбутися... СНІДу. Сприймати написане на віру я звик найменше, проте інтернетівська пошукова система підкидала поживу для далекосяжних висновків. Письменник, цілитель, філософ — у таких іпостасях про Соболенка на веб-сторінках згадується сотні разів. Крім того, мене заінтригував факт, що така знаменитість знайшла собі прихисток у скромному селі Сорочине, що в Царичанському районі на Дніпропетровщині. Я за свої чверть століття журналістської практики, здається, всю область об'їздив уздовж і впоперек, однак у цьому населеному пункті не бував жодного разу. Так би мовити, «терра інкогніта» місцевого масштабу. І хоч від гамірної траси, яка пролягла від Дніпропетровська на сусідню Полтавщину, звідси рукою подати, по самому Сорочиному в пошуках героя публікації довелося трохи поблукати. Не тому, що аборигени нічого не знали про поселенця, який тут з'явився років зо два тому. Навпаки — кожен зустрічний без найменших вагань вказував правильний напрямок до будинку Соболенка. Просто живе новоселець Сорочиного, якого сусіди звикли називати чаклуном, на далекій околиці села.

Ще у квітні Президент доручив силовикам розібратися зі станом риболовецької галузі та браконьєрством. Реакція правоохоронців була своєрідною: i на Різницькій, i на Богомольця, 10 увесь травень звітували про порушені десяток-півтора кримінальних справ по всій Україні, про корумпованість керівництва Держдепартаменту рибного господарства, проводили рейди Внутрішніх військ на Азовському морі, операції «Нерест» тощо. Згодом Кабмін ліквідував Держрибгосп, i ця прибуткова галузь повністю перейшла під контроль Мінагрополітики. Керівник цього міністерства Олександр Баранівський навіть відкрито заявив, що у «рибному» держдепi за результатами перевірки було виявлено наявність корупції, при цьому керівник установи Олександр Качний нібито лобіював інтереси понад 15 приватних структур, які займаються імпортом риби в Україну. Згодом пан Качний збирався судитися з міністром Баранівським, але головне не в цьому.

Про активний продаж «ширки» (так наркомани називають дозу ацетилійованого опію) у Києво-Святошинському районі правоохоронці столичної області дізналися під час розслідування кримінальної справи по лінії незаконного обігу наркотиків. Усе вказувало на те, що «зілля» надходить із села Ходосівка, що неподалік Києва.

Майже в кожній сім'ї є свій «скелет у шафі». У випадку з сім'єю К. з Карпилівки Козелецького району, що на Чернігівщині, цей вислів набув справді реального значення. Нещодавно такий «скелет», а точніше, цілих два, витягли на на світ Божий співробітники кримінального розшуку місцевого райвідділу внутрішніх справ.

Бути красивою жінкою в еру пластичної хірургії й найвинахідливішої косметології —не проблема. Найважче завдання, перед яким постають нинішні кралі, — бути при всьому цьому ще й природною. Крістін Девіс у її 41 рік це вдається. У тому, що зірка серіалу «Секс і місто» — справжня красуня, не сумнівається, мабуть, ніхто з тих, хто бодай раз бачив її на екрані. Але читачки британського журналу «Єва» (Eve), обираючи найпрекраснішу жінку сучасності, віддали першість Крістін, відомій як серіальна Шарлотта, саме завдяки її натуральній, «щирій» вроді.

Кумир британських, і не лише, шанувальників якісної музики Кріс Мартін, виявляється, на дозвіллі захоплюється не тiльки вегетеріанством і своєю чарівною дружиною Гвінет Пелтроу, а й футболом. Більше того, фронтмен групи «Колдплей» — справжній футбольний фан. Рокер палко вболівав за збірну Англiї і навіть пообіцяв присвятити пісню форвардові Пітеру Краучу. Щоправда, тільки в тому разі, якщо англійці стануть чемпіонами світу...

У Канаді — в містечку Черчілль, що в провінції Манітоба, — існує в'язниця для білих ведмедів. Даремно посміхаєтеся! Можливо, ви просто забули, що білий ведмідь — найбільший хижак з усіх, що ходять зараз по суходолу. Тож не дивно, що влада Черчілля ухвалила рішення про розширення буцегарні для білих клишоногих: тепер, повідомляє сайт «Делфі», ця «пенітенціарна установа» матиме не 23 «камери», а на п'ять більше.

Оголошення: «На ТБ потрібна симпатична брехуха для оголошення прогнозів погоди».