Після серії перерв у засіданні Верховної Ради стало зрозуміло: «помаранчева» коаліція майже неможлива.

Цей тиждень знову минає під акомпанемент переговорів. Щойно завершились перемовини про коаліцію, як почалися нові — вже з Партією регіонів. Опозиціонери тиждень блокували роботу парламенту. Іноді робили паузу, щоб провести консультації, іноді дивилися футбол, а недавно ще й пригрозили голодуванням. Їхні дії не давали коаліції провести голосування за спікера та Прем'єр-міністра й заповнити решту кадрових ніш. Хоча вчора конфлікт, здається, пішов на спад і сторони приступили кожен до своїх справ.
Про все це в середу — за день до вчорашніх, можливо, вирішальних подій — ми розмовляли з директором Інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим. Свою бесіду ми розпочали з футболу, тож не дивно, що футбольна термінологія в цьому інтерв'ю часто використовувалася для означення політичних подій.

Позавчора до Києва прибула одна з найсвященніших для християн річ — частка Господнього Хреста. Її привезли з Єрусалима з благословення патріарха Єрусалимського Теофіла III за сприяння предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Володимира (Сабодана). Святиня виставлена для поклоніння у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської лаври (Ближні Печери). Віруючі до 15 липня зможуть вклонитися Хрестові, що символізує спасенну Божу силу і перемогу світла над темрявою, життя над смертю.

Так сталося, що сьогодні, в часи українського безвладдя, про найближчі загрози українській безпеці та навіть державності, які очевидні, говорять не так вітчизняні політики, як іноземні експерти. Свого часу яскравий антикомуніст, учасник польської «Солідарності», а сьогодні віце-голова Європейського парламенту, Януш Онишкевич у листопаді-2004 був одним з авторів численних звернень від імені Європарламенту, в яких депутати закликали ЄС висловити політичну підтримку Помаранчевій революції. З паном Онишкевичем, впливовим європейським полiтиком i активним симпатиком євроінтеграційного руху Україні, ми спілкувалися під час організованої, зокрема і фундацією PAUCI, конференції «Розширюючи кордони ЄС та НАТО: система безпеки від Чорного до Балтійського моря», яка днями відбулася в Одесі.

Iржаві з середини, але причепурені ззовні — так можна охарактеризувати сьогоднішній стан київських мостів. Проблема настільки актуальна, що навіть фахівці (з «Мостобуду», «Київгенплану» та «Укрінвестекспертизи), які зазвичай не люблять згущувати фарби, не витримали і зібрали прес-конференцію. Що цікаво, традиційного «плачу Ярославни» на тему «немає коштів», журналісти там не почули. Як каже головний інженер проектів «Київсоюздорпроект» професор Георгій Фукс, проблема в іншому: навіть за умови, що знайдеться достатня кількість грошей на капітальний ремонт мосту, зупинення його (бодай в один бік), призведе до великих заторів. Сьогодні, наприклад, по Московському мосту, який розрахований на 60—64 тисячі авто за добу, проходить 115 тисяч машин, а в годину пік і того більше. Тобто конче необхідно будівати новi мости i капiтально ремонтувати старi. Як наголошує Георгій Фукс, потрібен саме ремонт, а не «косметика», як це було з мостом Патона. «Там зняли тільки трамвайні лінії, поклали новий афальт, а потрібно ж замінити всю верхню плиту. П'ять років тому ремонт моста Патона оцінювали в 200 мільйонів гривень, на сьогодні — ще більше. Якщо нічого не почати робити зараз, наші мости просто не витримають відведеного їм терміну», — запевняє фахівець.

Хтось сказав, що дурень прагне змінити світ, розумний — його поліпшити, а геній намагається залишити цей світ у спокої. Якщо застосувати цей вислів до визнаного українського шахового генія Василя Іванчука, то вийде навпаки. За ті дванадцять років, що довелося спостерігати за Василем на змаганнях, на творчих зустрічах і сеансах одночасної гри у Львівському шаховому клубі, склалося враження, що Іванчук був би щасливим, якби світ залишив його у спокої. Авжеж, дуже часто нашого найвідомішого гросмейстера можна побачити заглибленим у себе, а натхнення Іванчука пов'язане передусім із пошуком чогось нового у шахах, тобто — у своїй голові. Хоча іноді бажання поспілкуватися з Іванчука просто «виплескується»...
Після завершення супертурніру в Форосі наш діалог із Василем Іванчуком склався тільки з другої спроби. Спочатку, перед нагородженням, спроба зав'язати розмову завершилася тим, що шахіст раптово замовк, примружив очі і з характерним, відомим усьому світу потиранням перенісся «відійшов від цього буденного світу в себе». Лише після традиційного неформального «застілля» вдалося побачити, що Василь, хоча і втомлений, але готовий до спілкування. Проблема була тільки в тому, що геній не сприймає шаблону. А значить, годі сподіватися на звичне задоволення, яке одержують більшість інтерв'юйованих, коли надаєш їм можливість розкрити власну персону у яскравих фарбах. Доводилося витягувати, наче обценьками, навіть стислі відповіді. Проте іноді Іванчуку властивий і природній азарт. Хоча б тому, що спочатку були... карти.

Роджер Уотерс, «Пінк Флойд», Dark Side of the Moon... Ці три рядки, написані на одній афіші, змусили затріпотіти в солодкому передчутті дива не одне рокерське серце. До нас, хай і не з повним складом знаменитих монстрів психоделічного року (це вже давно неможливо), але їде сам Уотерс, із найлегендарнішим «своїм» альбомом! Новину про виступ динозавра на стадіоні «Олімпійський», обіцяний фірмою-організатором на 8 липня, знервовано обговорювали на сайтах, у фан-клубах, просто при зустрічі з товаришами по захопленню якісною музикою. «Знервовано», бо, по-перше, квитки на виступ Уотерса коштували недешево — від 80 до 2,5 тисячі гривень, причому ходили чутки, що менше, ніж за дві сотні, потрапити на концерт годі й мріяти — мовляв, найдешевші квитки розкупили ще ледве не до того, як вони з'явилися в касах. Ще б пак: охочих потрапити «на Уотерса» — тисячі, а не гумовий стадіон планувалося заповнити менше, ніж до половини. Спершу казали, що продадуть 35 тисяч квитків, а вчора вже з'ясувалося, що розпродали на три «штуки» більше.

Напередодні ювілейного Петербурзького економічного саміту в міжнародному виставковому центрі «Ленекспо» відбувся традиційний ярмарок вин і горілок «Ленекспо'2006». Велика галузева експозиція Росії є найбільш представницькою щорічною виставкою вин, лікеро-горілчаних виробів, технологій, сировини й устаткування. Центральною подією Петербурзького ярмарку вин і горілок став дегустаційний конкурс лікеро-горілчаної й виноробної продукції. За всю історію цього престижного конкурсу понад 4 тисячі всесвітньо відомих напоїв було представлено на дегустацію. До складу дегустаційної комісії конкурсу входять авторитетні експерти центральної дегустаційної комісії Росії та провiднi міжнародні дегустатори. Цього року в конкурсі взяли участь близько 60 відомих компаній із Росії та ближнього зарубіжжя, які представили на суд комісії 250 одиниць продукції.

«Газова атака», а саме таку неофіційну назву отримало зростання цін на газ серед вітчизняних металургів, змушує останніх все активніше вдаватися до застосування енергозберігаючих технологій та використання альтернативних енергоносіїв. Тим більше, що по досвід є резон мандрувати не за тридев'ять земель, а значно ближче — до Донецька. Тому ще навесні Мінпромполітики України рекомендувало департаменту металургійної промисловості та асоціації «Укркокс» створити робочу групу фахівців для вивчення роботи доменної печі №2 ВАТ «Донецьксталь — металургійний завод». Адже з нинішнього року тут фактично відмовилися від споживання газу і перейшли на технологію пиловугільного вдування. І саме цей досвід нещодавно розглядали учасники галузевої наради металургів у Донецьку, де й були сформульовані окремі рекомендації для Мінпромполітики та металургійних підприємств.

Провідні позиції за обсягами чистого доходу та прибутку в рейтингу топ-100 за минулий рік звично займають підприємства металургійної, нафтогазової галузей та зв'язку. Цей рейтинг традиційно опублікували видавництво «Економіка» та «Инвестгазета» у рамках проекту, якому виповнилося десять років. За словами видавця Ігоря Ляшенка, дослідження показали, що в минулому році в українській економіці відчутних структурних і якісних змін не відбулося, але економіка стала відкритішою. Як і раніше, домінують промислові гіганти.