Суть претензії журналіста видання «Права людини» до Президента Віктора Ющенка - невчасне надання інформації. Юрій Чумак, керуючись своїми професійними потребами, просив надати йому назви та вихідні дані документів, на яких чинний Президент та його попередник поставили гриф «Не для друку».

Літньої пори частенько трапляється, що спортивним журналістам доводиться особливо старатися, щоб знаходити теми для своїх матеріалів, адже у багатьох видах спорту настає міжсезоння й життя в них на певний час завмирає. Але цього літа винаходити велосипед не треба: упродовж місяця на планеті пануватиме спорт номер один - футбол.

У четвер лідери майбутньої коаліції знову зустрілися за одним столом. На порядку денному стояло питання про подолання протиріч, зафіксованих у протоколі розбіжностей. Цей документ тоненький і небагатий на пункти, однак саме він є одним із тягарів коаліційних переговорів. Утім не виключено, що вчора представники трійки торкнулися й теми кадрів.

Справжня паніка вже тиждень панує серед начальства на Володимирській, 33. Зберегти добру міну при поганій грі не вдається ні пану Дріжчаному, ні його команді. При цьому керівник СБУ незрозуміло на що сподівається, бо позиватися до суду не збирається (відмазується хибним твердженням, що не хоче робити рекламу нашому виданню), натомість «категорично відкидаючи висунуті звинувачення, з огляду на очевидну необ'єктивність публікації», вимагає у найближчому випуску газети спростувати поширені відомості та вибачитись перед згаданими у статті посадовими особами Служби безпеки.

Два роки тому, 3 червня, був день народження Костя Степанкова. Ми разом із режисером Юрієм Терещенком та оператором Анатолієм Хімічем знали, що він тяжко хворий, і нерішуче тупцялись на Ярославовім валу. Аж нас підхопила актриса Ніна Шаролапова і повела за собою: «Йому це треба зараз! І Аді треба...»

- Пане Бутейко, якщо дозво-лите, розпочнемо з теми оголошення Володимира Жириновського персоною нон-грата в Україні. Саме ви стали iнiцiатором цього процесу. Ваші російські колеги вважають схожi дiї недружніми кроками. Як вам така реакція?

Цього тижня черга головувати на засіданні парламенту дійшла до «нашоукраїнців». Щоправда, Миколі Катеринчуку повноцінно покермувати не вийшло, бо роботу Верховної Ради було перервано за сім хвилин після вступної мелодії козацького маршу. Зате Микола Дмитрович відчув на собі «драйв» від перебування в епіцентрі політичного конфлікту.

Він приїжджає на Закарпаття нечасто - раз-двічі на рік. Але вважає ці відвідини дуже важливими. Адже тут відчуває зв'язок із землею, на якій побачив світ. На Закарпатті його знають і люблять. Тому виділити годину-півтори для розмови - ціла проблема: завжди хтось крутиться під боком зі словами вдячності.

Ми їхали в Луганськ з Ужгорода. З кордону Євросоюзу - до кордону з Росією. 1500 кілометрів безкінечного хитання полицями, вагонами, тамбурами і туалетами. Півтори доби у задушному товаристві несвіжих тіл і неймовірної кількості спожитого пива та цигарок. Ми їхали на гастролі.

Із заокеанським гостем Богданом Коваликом ми зустрілися спонтанно - у дні святкування на Львівщині Дня героїв. У Моршині традиційним місцем спілкування поборників української самостійності з багатьох регіонів України стала «Говерла» - єдиний в Україні лікувально-реабілітаційний центр ветеранів ОУН-УПА.