Незважаючи на те, що з цієї «гарячої точки» Межиріччя ще півроку тому було виведено український миротворчий контингент, на землі Тигру та Євфрату продовжує литися українська кров. Адже в Іраку лишилося 43 військовослужбовцi миротворчого персоналу наших Збройних сил (31 офіцер та 12 прапорщиків), які разом з іноземними колегами служать у штабах Багатонаціональних сил «Ірак», однойменного корпусу та в дивізії «Центр-Південь», у тренувальній Місії НАТО в Іраку та у відділі військової допомоги.

Як і обіцяли «антикризові коаліціонери», минулі вихідні пройшли в напружених переговорах. Головна інтрига — чи ввійде «Наша Україна» в «широку» коаліцію і якщо так, то на яких умовах, — станом на вчора залишалася нерозкритою. Увійде, та ще із соромом — здавши всі свої редути, запевняли «регіонали» вустами Миколи Азарова. Не дочекаєтеся, принаймні здачі редутів, — огризалися «нашоукраїнці» в особі Романа Безсмертного. Аврал, полундра, рятуймося: в Україні назріває антидержавний заколот за участю найдепресивніших бойовиків із Західної України, які вже начистили свої «шмайсери» й сунуть на Київ — фізично нищити «антикризову коаліцію» — бідкалися комуністи-соціалісти. А в президентському секретаріаті нечисленні аналітики сушили голови над тим, що його робити і як із цим «зробленим» (чи незробленим) потім жити далі...

Загалом у Лівані на консульському обліку, за даними прес-служби МЗС, перебуває 1605 громадян нашої держави, 300 з них наприкінці минулого тижня виявили бажання залишити країну. Перша група — з 12 осіб — вирушила в неділю. Автотранспортом посольства України їх перевезли до аеропорту міста Алеппо, що в сусідній Сирії, і відтак відправили чартерним рейсом на Батьківщину.

Якщо диктор на стадіоні «Чорноморець» і помилився, коли на початку церемонії відкриття нового футбольного сезону запросив підняти прапор України Олександра Шовковського та Анатолія Тимощука — гравців збірної... СРСР, то небезпідставно. Одеський «жартівник», вочевидь, має досвід футбольних оголошень союзних часів, тому присутність у VIP-ложі футбольного екс-начальника вже не існуючої імперії — росіянина Колоскова — та соціалістично-комуністичних «секретарів республіки» Мороза та Мартинюка й призвела до своєрідного «дежа вю». Тим більше, що поруч сиділи донецькі та київські олігархи, які ніколи не приховували своєї ностальгії за чемпіонатом СРСР.

Сюжет, свідками якого стали мешканці вулиці Карла Маркса у Вінниці, міг би спокійно позмагатися з голлівудськими «чорними» трилерами, а особливо — зі знаменитим «Психо» Альфреда Хічкока. Почалося з того, що люди, яких уже не один день діставав неприємний запах із вентиляційного отвору, спустилися на поверх нижче й поцікавились у сусіда про причини смороду. Той не без труднощів виринув з алкогольного дурману і впустив пришельців. Вони й виявили, що у ванні з водою плавав голий мрець! До приїзду міліції господар дещо протверезів і пригадав, що то його приятель, який прийшов у гості тижнів два тому, вирішив прийняти ванну і, на своє нещастя, потонув.

Поширену версію про те, що тепер учнями профтехучилищ стають винятково ті, хто вміє лише крутити хвости коровам або вивчив азбуку не в повному обсязі, легко спростовує практика підготовки робітників високої кваліфікації в Івано-Франківському центрі профтехосвіти №1. Його директор Іван Шібель, який називає цей навчальний заклад «найбільшим надбанням у своєму житті», стверджує: «Ми беремо на навчання дітей, про яких кажуть, що вони не набули достатніх знань у школі, тому вважаються неперспективними. У нас вони не просто перспективні, а дуже перспективні — наших випускників не вистачає на всіх бажаючих роботодавців».

Перлина Києва — Андріївський узвіз — нині виглядає не надто привабливо: його добре відома бруківка рясно залита бетоном, у повітрі купа пилу, на дорозі — щебеню та піску. Звісно, туристам та киянам це не дуже до вподоби, надто вже злі на такі дорожні «метаморфози» місцеві торговці сувенірами. Кажуть, що «оновленим» Узвозом обурюються всі відвідувачі. Обличчя історичної вулиці від такої «окраси» й справді не виграє. Бетонні потоки подекуди позасихали горбами, і плями розлитого бетону солідних розмірів по всьому Узвозу не справляють приємного враження...

Мешканці столичних Теремків завмерли в очікуванні: таке очевидне «щастя» у вигляді станції метро під боком тепер під загрозою. Будівництво лінії метрополітену від станції «Деміївська» на масив Теремки зупинено. Про це повідомив глава «Київметробуду» Володимир Петренко. Тепер уперше за кілька останніх років колектив (а це чотири тисячі фахівців) мусить іти у відпустку за власний рахунок. А все тому, що гроші на будівництво не надходять уже більш ніж два місяці. Наразі борг із фінансування становить 50 мільйонів гривень.

Щоденно, стоячи перед фундаментом зруйнованої татаро-монголами в 1240 році Десятинної церкви і слухаючи про загибель її останніх оборонців, люди розуміють велич держави, яку пізніше було названо Київською Руссю, а біло-блакитний Андріївський собор продовжує історію Києва в часи українського бароко. Поруч — Історичний музей (колишня середня художня школа) і веселий Андріївський узвіз із народними та самодіяльними митцями, які просто співіснують із професійними художниками в численних галереях, усе разом це створює атмосферу народних ярмарків. Цей синтез і є самобутньою неповторністю Києва.

Не позаздриш зараз мешканцям бразильського міста Сан-Паулу — вони живуть під страхом терактів. У ніч на четвер внаслідок провокаційних дій місцевих злочинних угруповань у місті загинуло дев'ятеро людей, і ледве не щогодини поліцейські дізнаються про ризик нових вибухів або підпалів. Словом, жах. Але життя триває. І незважаючи на криваві проблеми, Сан-Паулу, як і годиться справжньому «бразильцю», веселиться й святкує: саме цими днями модна столиця «країни, де багато диких мавп», приймає у себе черговий Тиждень моди.