Про впливовість Віри Іванівни в оточенні Ющенка ходять легенди. Після Помаранчевої революції народний депутат Віра Ульянченко стала радником Президента, а півтора місяця тому Вiктор Ющенко призначив її головою Київської облдержадміністрації. Хтось казав, що це підвищення, а хтось навпаки, що Віра Іванівна втратила свої позиції, бо вперше за багато років віддалилася від Президента. Втім у спілкуванні з «УМ» Віра Іванівна каже, що й зараз вирішує чимало загальнодержавних питань, навіть виконує свою роль у розв'язанні парламентської кризи. Наша розмова відбулася в середу, коли вся країна застигла в очікуванні, здавалося б, прогнозованого рішення Президента про розпуск парламенту. Та Віра Іванівна ще тоді запевнила «УМ», що Універсал національної єдності буде підписано, а дострокових виборів не буде. В ніч із середи на четвер з'ясувалося, що пані Ульянченко була права. А ще вона особливо емоцiйно говорить про Київську область, де роботи — непочатий край.

Ми зустрілись із Галиною Тарасюк за чаркою в метушні одного з київських кафе, дві забігані, проте самодостатні українські жінки. Ми говоримо з нею про все — про творчість, про книжки і, звичайно ж, про чоловіків, бо ж без них немає ні життя, ні творчості. А приводом для зустрічі стала нова книга Галини Тарасюк, щойно видана новим видавництвом «Відродження». До книги увійшло чотири тексти, які по-старому іменувалися б повістями, а по-новому, їх, певне, треба називати невеличкими романами.

Інтерконтинентальний чемпіон за версіями WBA та WBO Андрій Котельник, який тренується в німецькому клубі «Юніверсум бокс промоушн», став на стежку професійного боксу після 2000 року, коли здобув любительське «срібло» на Олімпіаді в Сіднеї. Відтоді, виступаючи в першій напівсередній вазі, на професійному рингу львів'янин здобув 26 перемог і зазнав лише двох поразок. У липні на відомого боксера очікував черговий успіх — дружина Тетяна подарувала первістка. Новонароджену назвали переможним ім'ям Вікторія. Наша розмова з Андрієм розпочалася саме з обговорення цієї приємної події.

Відому сентенцію французького філософа і математика Рене Декарта Cogito ergo sum (мислю, отже, існую) можна було б перефразувати щось на кшталт: «Не одружуюсь, отже, існую». Адже біографія і цього славетного мислителя, і багатьох інших спонукає подивитися на життєписи представників «високих матерій» з цілком приземленої точки зору. Так ось виявляється, що найвидатніші філософи протягом усього свого життя були холостяками. У XVII столітті неодруженими залишилися Рене Декарт, Блез Паскаль, Бенедикт Спіноза, Готфрід Вільгельм Лейбніц, Нікола Мальбранш, П'єр Гассенді, Томас Гоббс. У XVIIІ столітті на шлюб наважився лише Дені Дідро, а ось Девід Юм, Франсуа Марі Вольтер та Іммануїл Кант рішуче від такого варіанту відмовилися. У ХІХ столітті одружилися Георг Вільгельм, Фрідріх Гегель і Фрідріх Шеллінг, а Фрідріх Ніцше, Артур Шопенгауер і Серен К'єркегор так ні з ким, окрім книжок, офіційно не побралися. Логіка поведінки самотніх учених зрозуміла — весь вільний час вони присвячували не якимось скороминущим клопотам, а написанню фундаментальних і нетлінних філософських праць. «Неможливо зрозуміти те, що писав філософ, не знаючи його життя. І мало знати лише біографію — треба зазирнути у внутрішній світ людини, яка залишила світові свій інтелектуальний спадок», — вважає професор філософського факультету Київського національного університету ім. Шевченка Юрій Кушаков. Доля й наукова діяльність кожного філософа варта окремої книжки, проте ми все-таки спробуємо згадати сторінки з життя деяких самотніх мислителів, які увійшли в історію як найвидатніші представники науки.

Села під зовсім не оригінальною назвою — Чумаки — знайдеш мало не в кожному районі Дніпропетровщини. Проте жодне з них не може зрівнятися з тим, що розташувалося зовсім поруч із обласним центром. За радянських часів ці Чумаки вважалися оазою благополуччя. Одних тільки овочів тут збирали до 20 тисяч тонн щороку. І молоко рікою лилося, і м'яса здавали державі вдосталь. Сюди возили представницькі делегації, вельможних гостей, яким демонстрували щасливе життя селян. Отож думалося, що така мало не ідилія тут пануватиме віками.

Чернігівська міська рада шукає шляхи наповнення бюджету. В хід іде найдорожче — назви та краєвиди, знайомі з дитинства. Власне, заробляти на цьому гроші Чернігів почав ще торік. А тепер міськрада ще на третину доповнила список історичних та архітектурних пам’яток, які належать до місцевої символіки і за використання яких із комерційною метою треба платити гроші. Тепер їх 58. Поряд із перлинами давньоруського зодчества — Спасо-Преображенським та Борисоглібським соборами — можна побачити і пам'ятник Леніну (наполягли депутати-комуністи), бюст червоному командиру Михайлу Фрунзе (стоїть на Валу на місці колишнього бюсту царю Олександру III) та Алею Героїв у комплекті з Красною площею.

Наприкінці вересня Хмельницький традиційно відзначатиме День міста, що зазвичай «прив'язується» до чергової річниці його заснування. Досі офіційно вважалося, що свій початок нинішній обласний центр бере з 1493 року. Про це свідчить і великий пам'ятний камінь з викарбуваною відповідною датою, встановлений свого часу місцевою владою на березі Південного Бугу. Однак тривалі архівні й історичні дослідження, здійснені працівниками Хмельницького обласного краєзнавчого музею, насамперед невтомним пошуковцем Сергієм Єсюніним, дозволили відшукати ще 62 неврахованих досі роки з біографії «серця Поділля».

Одразу півтора десятка заводів, на яких виготовляють знамениті грузинські вина, представлять свою продукцію на Сорочинському ярмарку, який триватиме з 17 до 20 серпня. При цьому ні самі винороби та їхні торгові повпреди, ні організатори ярмарку не приховують: така безпрецедентна за масштабами презентація натурпродукту зумовлена передусім необхідністю пошуку нових ринків збуту для нього після сумнозвісних політичних «загат» на шляху тих же грузинських вин до Росії. Тим паче що більш підходящого за Жабокрицький майдан у Великих Сорочинцях плацдарму для стратегічного «наступу» згаданих вин на полиці українських (і не тільки) крамниць годі, здається, й шукати. І не лише тому, що Сорочинський ярмарок відвідують сотні тисяч наших співвітчизників, чимало закордонних гостей.

Фестиваль «Кришталеві джерела» 13—18 серпня відбуватиметься вже вп'ятнадцяте. У 1991 році він почався за Радянського Союзу, а завершився в уже незалежній Україні. Можливо, таке стресове народження спричинило той факт, що всеукраїнський відкритий фестиваль практично щороку переживає організаційні, в першу чергу, фінансові проблеми. Ніби закладають його в бюджети, ніби підтримують і схвалюють, а от труднощі все ж треба долати.

Ізраїльська армія позавчора ввечері розпочала масштабну сухопутну інтервенцію до Лівану. Наразі в ній задіяні приблизно 10 тисяч вояків. Метою операції є витиснення бійців «Хезболли» за лінію ріки Літані, тобто щонайменше за 30 кілометрів від кордону з Ізраїлем. Ізраїльтяни закликали тутешніх мешканців залишити свої домівки. Відтак 80 із 100 тисяч населення міста Тір почали тікати на північ. Населення півдня Лівану залишено на поталу ворога. Доставлена впродовж понеділка та вівторка гуманітарна допомога від ООН та Червоного Хреста осіла в Бейруті, оскільки ні Ізраїль, ні «Хезболла» не гарантують безпеку працівникам гуманітарних організацій.