Коріолісова точність

Коріолісова точність

Недавня газова «війна» між Росією та Україною, коли перша звинувачувала сусідів у відборі блакитного палива, а друга клятвено присягалася, що нічого не брала, — виникла не на пустому місці. Її, власне, могло б і не бути (або наші північні сусіди знайшли б для «нападу» якийсь інший привід), якби обидві сторони вимірювали об’єм газових потоків сучасними приладами. Навіть невелика похибка в цьому процесі дає можливість трактувати отриманий результат з певною часткою умовності, хоча і в межах установлених правил.

Спонукали добровільно?

Хлопця, який не прослужив i місяця, знайшли повішеним у навчальній частині Внутрішніх військ управління Східного територіального командування. Тієї ночі юнак перебував у добовому наряді в автопарку. Першим свідком трагедії біля четвертої ранку став його товариш по службі, який і доповів про НП. За словами старшого помічника військового прокурора Військової прокуратури Володимира Павленка, слідів насильницької смерті на тілі загиблого експерти не виявили. З життя він пішов за допомогою свого солдатського ременя.

У Харкові вже запахло бузком

Фестиваль короткометражних фільмів у Харкові знову пройде з французьким шармом. Згоду втретє відвідати батьківщину своєї матері дала актриса Мілен Демонжо, відома за роллю Міледі в «Трьох мушкетерах» та кмітливої журналістки у «Фантомасі». Разом із нею вже вдруге приїде на «Харківський бузок» і П’єр Рішар, прихопивши з собою ще й сина та рідну сестру. Планується, що відомий актор покаже власну виставу і сам же зіграє у ній одну з головних ролей.

«Сині окови»

«Сині окови»

Хутір Красна Поляна, що неподалік від Харкова, завжди був невеликим поселенням, де заміські дачі переважали над господарськими дворами. Але в історії цього скромного села трапився видатний і не зовсім дачний період, коли він несподівано став центром українсько–російського експериментального мистецтва. Футуристи, кубісти, неопримітивісти від поезії та живопису з Харкова, Пітера і Москви приїздили сюди з незмінною постійністю, влаштовуючи під гостинним дахом будинку харківського купця Синякова справжні культурні посиденьки. Приваблювали їх не лише хлібосольність господаря, а й дивовижна харизма п’ятьох його доньок.

Ніж від сина

Страшна сімейна трагедія сталася у Харкові на вулиці Луї Пастера. 32–річний чоловік усю ніч пиячив з другом, а під ранок постукав у двері матері. Літня жінка спробувала присоромити його за ганебну поведінку, але той відреагував на мораль у нелюдський спосіб: схопив ножа і почав люто наносити неньці смертельні удари. Крик бабусі розбудив її 15–річну онучку, що спала у сусідній кімнаті. Дівчина спробувала зарадити лиху, проте й сама потрапила під гарячу руку розлюченого дядька. Обидві жертви нападника померли на місці.

Тінь сокири над березовим гаєм

Мешканці харківських П’ятихаток, які вже півроку борються за збереження прилеглого до їхнього селища Лісопарку, недавно отримали черговий головний біль. В iнтернеті з’явилися оголошення про продаж земельних ділянок у районі місцевого березового гаю, висадженого старшим поколінням жителів селища пів­століття тому. Цей куточок природи, наповнений дивовижним світлом, став улюбленим місцем відпочинку для багатьох городян, тому в місті всерйоз заговорили про відкриття другого «Зеленого фронту». Сюжет, знятий з цієї нагоди телекомпанією АТН, навіть показали у сесійній залі міськради, де вперше зібралися новообрані депутати і де складав присягу мер Геннадій Кернес.

Сто днів без відповіді

Наступного тижня виповнюється сто днів, відтоді як безслідно зник редактор харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Утім жодного сліду правоохоронцям не вдалося знайти і досі. Днями вже вдруге за кілька останніх тижнів до Харкова приїздила потужна група столичних правоохоронців, аби проконтролювати хід розслідування, але, як і попереднього разу, результатів виявилося небагато. «Чим більше відповідей на наші запитання ми отримуємо, тим більше нових запитань у нас виникає», — прокоментував ситуацію заступник міністра МВС Василь Фаранник.

«Мій мобільний ви знаєте»

Позови до суду, масові протести і наметове містечко на майдані Свободи не дали бажаного результату — кандидат від Партії регіонів Геннадій Кернес, скандально відомий як «авторитет Гепа», вчора таки прийняв присягу та очолив друге за розміром місто України. Привітати Кернеса з інавгурацією прийшли не тільки новообрані депутати міської ради і партійні лідери, а й одразу два мітинги незгодних харків’ян. Одні протестували проти Податкового кодексу, наївно припускаючи, що новий склад міськради може звернутися до Києва з проханням відкликати вбивчий для дрібних підприємців документ. А інші все ще протестували проти мерства одіозного Кернеса, вважаючи його мінімальну (на 0,63%) перемогу сфальсифікованою (нагадаємо, екзит–поли зафіксували відставання «регіонала» від Арсена Авакова на 3—4%). Емоції учасників обох мітингів посилювали музиканти духової секції, виконуючи в унісон розбурханим пристрастям то «Мурку», то похоронний марш.

Карантин поза планом

Хвороба у дітей розвивалася з однаковими симптомами і з блискавичною швидкістю. У всіх з’явився кашель, висока температура та біль у горлі, які майже одразу перейшли у складну форму пневмонії та гострий бронхіт. Вiдповiдно до складностi діагнозу медики обрали і місце лікування: дев’ятьох учнів переправили до інфекційних відділень обласного центру, п’ятнадцятьох — лікують під наглядом харківських спеціалістів у Валках. «У хворих виявили аденовірус або парагрип, — повідомив пресі головний санітарний лікар Валківського району Микола Мининник. — Температура не дуже висока: у кого нижча, у кого вища, кашель, а буквально на другий день виникає запалення легенів. Це дуже стрiмкий розвиток хвороби».

Зняли Сліпого

Зняли Сліпого

Харківські чиновники знову зробили усе можливе для того, аби слобідський мегаполіс потрапив до медійних рейтингів поганих новин. Цього разу місто «прославилося» через наказ мерії демонтувати меморіальну дошку, встановлену на честь видатного релігійного діяча, Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого. Святійший у 1961 році потрапив на Слобожанщину мимоволі, коли його етапом переправляли з Галичини до мордовських таборів. На цьому довгому шляху його помістили до так званого «Тюремного замку» — пересильної в’язниці по вулиці Малиновського,5, де він пробув кілька тижнів.