Мер столиці Леонід Черновецький скликав спеціальну прес-конференцію, аби поділитися своїм баченням ситуації в Київраді. За його словами, головні перешкоди роботі київської міської влади виходять з кабінету Юлії Тимошенко. «Князем тьми» у Київраді є відтак Михайло Бродський, якого мер охарактеризував російським прислів'ям: «Чорного кобеля не відмиєш добіла».

Замість того, щоб розповісти про власну діяльність на посаді заступника Генпрокурора та можливі успіхи, Віктор Шокін зібрав учора брифінг на Різницькій з єдиною метою: подискутувати зі своїм колишнім шефом Святославом Піскуном. Шокіна вкрай обурило нещодавнє інтерв'ю екс-Генпрокурора, а нині нардепа-«регіонала» газеті «День», у якому він вкрай негативно згадав i про розслідування резонансних справ своїм підлеглим Шокіним.

Факт залишається фактом: для управлінської еліти Харківщини сьогодні немає важливішої проблеми, аніж доля «губернаторського» крісла Арсена Авакова. Картинка з натури ще та: на зустрічі з бізнес-колами регіону Президент обговорює насущні проблеми економічного життя країни, на устах підприємців суцільний дебет-кредит із податками на додану вартість, а тут слово бере голова облради, «регіонал» Василь Салигін — і знову про своє. Мовляв, допоможіть же хоч ви, Вікторе Андрійовичу, відставити цього нестерпного Авакова. Вже й до Кабміну звертався, і до парламенту — ніхто не чує. На вас остання надія, аби звільнили главу облдержадміністрації, якому облрада висловила недовіру більш ніж двома третинами голосів.

Хоча «помаранчевий» міністр внутрішніх справ Юрій Луценко ніби й не мав іти з уряду разом із висуванцями «некоаліційної» «Нашої України» (принаймні про його подальшу роботу на посаді домовлялися Президент, Прем'єр і спікер), але «польовий командир Майдану» таки став мішенню для «антикризової» більшості. Перший заряджений набій не вистрелив: позавчора парламент не розглядав відставку Луценка. Хоча з цього приводу в багатьох депутатів сильно свербіли руки, відповідні рекомендації навіть ухвалив регламентний комітет ВР. Юрія Віталійовича взялися вполювати іншим зарядом. І вчора Верховна Рада 235 голосами ухвалила постанову, рекомендувавши Кабінету Міністрів відсторонити главу МВС від посади на час роботи спеціальної слідчої комісії «по Луценку».

Президент Віктор Ющенко вніс на розгляд Верховної Ради проект Закону «Про Голодомор 1932—1933 років в Україні», визначивши його як невідкладний для позачергового розгляду. Представляти законопроект у парламенті буде в.о. голови Українського інституту національної пам'яті Ігор Юхновський.

Майже 10 місяців існує у київській церкві Різдва Христового, що на Подолi, грузинська парафія священномученика Кiрiона, каталiкоса-патрiарха всiєї Грузiї (у складi Київського патрiархату). У жовтні минулого року у Володимирському соборі патріарх Філарет рукоположив у священики грузинського диякона Миколу Інасарідзе. Службу Божу отець Микола проводить українською і грузинською. І переконаний, що сьогодні служіння священика має сягати всіх сфер людського життя, нагадуючи творінням Божим про вічні істини, а також — захищати паству від спотворення дзеркала моралі в самих собі, від торгування душами, зрештою від використання віри на догоду політикам.

Наступною критичною датою після 14 жовтня для київської міліції може стати 7 листопада. Цього дня біля пам'ятника Леніну обіцяють зібратися комуністи й націоналісти. Перші традиційно святкуватимуть річницю Жовтневої революції, натомість другі планують вшанувати пам'ять жертв комуністичних репресій.
Крім того, 7 листопада — день народження Олега Тягнибока, лідера Всеукраїнського об'єднання «Свобода» та натхненника антикомуністичного маршу. У «Свободі» жартують: якщо на Покрову «червоні» виходили на демонстрацію проти визнання ОУН-УПА під формальним приводом «ювілею» Нюрнберзького процесу, то тепер націоналісти можуть так само прикритися 38-річчям свого лідера.
Тягнибок — справді колоритний і, мабуть, найпопулярніший діяч у радикально-націоналістичному сегменті сучасного українського політикуму. На жаль, ані він, ані його партія не представляють націоналістичного виборця в парламенті.
Про річницю петроградського перевороту та про перспективи правого руху в Україні Олег Тягнибок розповів в інтерв'ю «Україні молодій».

Анатоль Перепадя народився 1935 року в м. Олександрія на Кiровоградщині. Отже, Анатолеві тільки 71 рік, а не 76, як про те повідомляє інтернет. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка. Два роки працював за фахом на Сумщині, потім дванадцять років — по київських видавництвах. Останнє місце роботи — видавництво «Веселка», звідки був звільнений в 1971 році. Відтоді — на так званій творчій роботі, яка на певних етапах історії нашої країни інтерпретувалася як неробство. Перекладає українською з більшості романських мов — французької, італійської, іспанської, португальської, каталонської. Лауреат багатьох перекладацьких премій. Зокрема, Перепадя наразі єдиний двічі лауреат премії «Сковорода», яку Амбасада Франції присуджує за кращий переклад, здійснений у рамках однойменної програми. Кавалер французького Ордену мистецтва й літератури Золотих пальм, який деякі журналісти назвали Орденом Академічних Пальм.
Для нашої зустрічі Анатоль вибрав кав'ярню «Купiдон», де полюбляють збиратись люди, які вважають себе літературним бомондом, і де неодмінно зустрінеш знайомих.