Попри економічну блокаду з боку Росії, що триває, грузини не втрачають свого славнозвісного оптимізму. Їм своє робить! І навіть світовий рекорд для Книги Гіннесса, до якого почала готуватися мерія Тбілісі, варто сприймати як життєрадісну відповідь російським недоброзичливцям.

Пані в нічному клубі зайшла в жіночий туалет і з подивом побачила там пісуар. Вийшла і запитує метрдотеля:
— Чому у вас пісуар у жіночій вбиральні?
— А ви не в курсі? У нас постійно виступає Вєрка Сердючка!

У суботу на Харківщині розгорілася страшна трагедія: в останньому вагоні електрички «Харкiв—Лозова—Язикове» заживо згоріло семеро людей. Ще одна потерпіла, 17-річна дівчина, із тяжкими опіками обличчя потрапила до Лозівської районної лікарні, повідомляє прес-служба Управління МНС у Харківській області.

На вихідних столичні мешканці та гості міста мали сповна відчути наближення Нового року — на центральній площі країни урочисто засвітилася новорічна ялинка. Честь запалити головне святкове дерево держави на Майдані Незалежності мав київський міський голова Леонід Черновецький. Він привітав киян із новорічними святами і побажав усім добра та миру в наступному році. А ще принагідно пообіцяв, що 2007 року столична влада подарує киянам нову станцію метро: за словами міського голови, лінія метрополітену має значно просунутися на Троєщину.

Нарешті черкащани гідно вшанували пам'ять свого земляка В'ячеслава Чорновола. Минулої неділі, до 69-ї річниці з дня народження відомого політика, на його малій батьківщині у селі Вільховець Звенигородського району урочисто відкрили й освятили садибу-музей. Всього за півтора місяця на виділені державою 354 тисячі гривень тут провели капітальну реставрацію хати, сараю, криниці, облаштували двір. У самому будинку на п'ять кімнат стоять шафа, стіл, ліжко, диван, скриня, тумбочка, які пам'ятають відомого дисидента-шістдесятника. Тут же — книги В'ячеслава Максимовича, на стінах — його портрет, картини й фотографії, рушники, вишиті його мамою Килиною Харитонівною.

Я не знаю, що відчуває людина, приречена горе-лікарями на повільну смерть від малозрозумілої болячки. Які думки вирують у голові пацієнта, коли медичні «світила» вказують йому на двері? На що сподівається хворий, якого відправляють додому помирати й пророкують щонайбільше півроку стражденного життя? Як воно — ковтати сльози відчаю й мало не на колінах молити лікарів про допомогу, але щоразу чути відмову? Де в людини беруться сили, аби боротися за власне життя? Я не знаю і знати не хочу, бо навіть думати про це дуже страшно. А в Україні тим часом назбирається чимало людей, які пройшли через це пекло. Про історію однієї такої пацієнтки, з якою випадково познайомилася в черзі до лікаря, я й хочу розповісти.

З початком грудня в Німеччині починається божевілля. На будь-якій більш-менш людяній вулиці, у більш-менш центральному «магазинному» районі кожного німецького міста починаються так звані різдвяні ярмарки. Виглядають вони здебільшого банально: однаковий асортимент шаликів і шапочок, висячі, сидячі, вишикувані в ряд клоновані ангелочки, дешева біжутерія, будки зі смаженими сосисками, картоплею фрі та обов'язковий у цю пору року глінтвейн. Божевілля полягає в тому, що людям, які не хочуть весь грудень нюхати винні випари та сморід перепаленої олії що три метри, зі звиклою швидкістю пересуватися вулицею, не штовхатися в магазинах та не стояти в гелготливих чергах — раптом щось треба купити, немає куди діватися. Сказано — демократія: якщо хтось хоче продавати глінтвейн у своїй будці, а хтось його біля неї ж вживати — їхнє демократичне право.

Ми не виключаємо, що студенти, які вчора прийшли під російську амбасаду в Києві протестувати проти антиукраїнської політики Москви, знали, що в програмі українсько-російської співпраці на найближчі роки є спільне відзначення 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Адже головним реквізитом протестувальників була домовина — наче для модерної постановки повісті «Вій». Втім домовина при ближчому розгляді нагадувала два цинкові корита, скріплені, як мушлі. На ній напис (щоб стало остаточно зрозуміло навіть тим, хто сумнівався у призначенні цього предмета) — «Для Путіна».

Ця історія майже місяць розпочинала випуски новин у всьому світі. Олександра Литвиненка, колишнього офіцера ФСБ, що першим звинуватив верхівку російських спецслужб y корупції та тероризмі, отруїли в центрі столиці Сполученого Королівства, та ще й речовиною високої радіоактивності — плутонієм-210. За два тижні здоровий сильний чоловік, який майже двадцять років пропрацював у спецпідрозділах контррозвідки, став схожий на привида: схуд, облисів і зблід. Ще за тиждень Олександр Литвиненко помер у шпиталі, вказавши у передсмертній записці на того, кого вважав винним у своїй смерті: «Пане Путін, вам, можливо, вдасться змусити мене замовкнути, але ця тиша вам обійдеться дорогою ціною. Нехай Господь простить вас за те, що ви зробили — не лише зі мною, а й з моєю рідною Росією і її народом».

Учора в Сімферополі почала роботу остання сесія IV Курултаю — національного з'їзду кримськотатарського народу. На триденний форум зібралося понад 600 делегатів з усіх регіонів Криму, а також представників інших областей та закордону. За повідомленням УНІАН, учорашнім гостем Курултаю був державний міністр Туреччини Бешир Аталай, сьогодні на з'їзд політичних союзників має прибути лідер Народного руху України, міністр закордонних справ України Борис Тарасюк.