Ско­ро ки­я­ни вза­га­лі зап­лу­та­ють­ся у фор­му­лах, за яки­ми тре­ба об­ра­хо­ву­ва­ти вар­тість спо­жи­тих ко­му­наль­них благ. Як по­ві­дом­ляє «Ук­ра­їн­сь­ка прав­да», КМДА зни­зи­ла та­ри­фи на 11% на хо­лод­ну й га­ря­чу во­ду та во­до­від­ве­ден­ня піс­ля їх під­ви­щен­ня в 3,4 ра­за, а та­кож на опа­лен­ня, піс­ля під­ви­щен­ня ці­ни на ньо­го в 2,8 ра­за.

Михайло Жар із села Молниця, що на Буковині, — знана в окрузі людина. І не тільки тому, що він — священик. Настоятель Свято-Вознесенського монастиря Української православної церкви Михайло Жар взяв на повне утримання своєї сім'ї 140 дітей-сиріт, із яких 29 усиновив. На решту ж оформили повну опіку і піклування... Неабиякий громадянський подвиг, погодьтеся.

У 2007 році загальноосвітня школа №2 в Авдіївці відзначатиме своє 30-річчя. На ймовірних урочистостях із нагоди цієї дати, мабуть, згадають добрим словом і представників будівельних організацій, які в середині 70-х взялися зводити нову школу. Тим більше, що досі нарікань на їхню роботу не виникало. Та й тепер — після недавнього трагічного випадку в стінах школи ні в кого язик не повернеться звинувачувати будівельників. Бо, міцно вмуровуючи металевий гак в одну зі стін, вони попрацювали на совість, аби дошка, яку згодом тут повісять, не впала на школярів. І тоді ніхто й гадки не мав, що через три десятиліття отой гак опиниться в епіцентрі трагедії, якої за всю свою історію не знала жодна із всіх семи шкіл Авдіївки. Наприкінці уроків тут знайшли підвішеним за комір учня 6-го класу Влада Васьковського.

Засади діяльності вітчизняних ЗМІ надихали законодавців на створення нових актів вже не раз. Пізніше ми повернемось до короткого огляду здійснених чи задуманих реформ. А наразі мова піде про чергову спробу полегшити буття державних і комунальних ЗМІ — шляхом передачі їм редакційного майна та виведення з-під тиску «отців-засновників». Інформацію щодо того, яким чином це планує зробити, зокрема, Національна спілка журналістів України, «УМ» надав голова НСЖУ Ігор Лубченко.

Звів його вітчизняний лідер будівництва — холдингова компанiя «Київміськбуд» — у рамках експериментальної програми з висотного будівництва за адресою: мiкрорайон Осокорки-7, вул. Гришка, 9. Тут враховані всі світові норми і стандарти безпеки, 357 мешканців квартир (загальна площа 29 227 кв. метрів) житимуть у сучасному будинку, висота приміщень три метри, є паркінг на 67 автомобілів та вся допоміжна інфраструктура. На перших поверхах будуть розміщені магазини, кав'ярні тощо. Їхні господарі вже провели, за свій рахунок, благоустрій (озеленення) території перед будинком.
Квартири сплановані за принципом функціонального зонування, все — окремо. Крім того, власники квадратних метрів матимуть змогу частково перепланувати житлову площу в межах затвердженого плану.
Рішенню компанії щодо зведення висотного житла передувало вивчення світового досвіду, зокрема, московського, куди неодноразово виїздили київські проектувальники і будівельники.
З огляду на те, що існуюча нормативна база в Україні була розрахована на будівництво житла висотою до 75 метрів, тобто 25 поверхів, були розоблені «Індивідуальні технічні вимоги». У них детально виписані параметри до архітектурно-планувальних рішень, до фундаментів та конструкційних рішень надземної частини, вимоги до інженерного обладнання і санітарно-технічного оснащення.
Окремо прописані протипожежні вимоги, котрі розроблялися Держпожежбезпеки та НДІ пожежної безпеки МНС України.

Мабуть, кожен, хто відкривав депозитний рахунок, знає: навіть у найчорнішу годину для банку і, відповідно, для нас, певну частину грошей компенсує спеціальний фонд. Щоправда, компенсують небагато — щонайбільше 15 тисяч гривень, до того ж вам назустріч підуть не всі вітчизняні банки: нині Фонд налічує 164 постійні і два тимчасові учасники. Для прикладу, європейський стандарт становить 20 тис. євро. Західноєвропейських товстосумів таке відшкодування, звичайно ж, не врятує, але заощадження представників середнього класу — переважно так. Українські ж громадяни перебувають у значно гіршому становищі — для того, аби хоч якось захистити свої кревні в умовах банківської нестабільності, відкривають по кілька рахунків у різних банках (кілька рахунків в одному банку не врятують. — Авт.) або взагалі переорієнтовуються на більш надійні сфери, скажімо, на нерухомість.

Цей лимонний рай — єдиний на всій Черкащині. Цікаво, що облашували його не в якомусь ботанічному саду, а в теплиці лісового господарства. Що й казати — несподівано. «Є у нас такий ентузіаст — колишній директор лісгоспу Микола Олександрович Снігур, він цю справу й запровадив ще в 1992 році», — пояснює директор Корсунь-Шевченківського лісгоспу Петро Гоголюк і показує чималих розмірів теплицю, де ростуть та плодоносять 40 лимонних дерев. Коли йдеш доріжкою поміж високих заморських дерев, на яких серед густого зеленого листя висять сонячного кольору плоди, то очам не віриш, що ці екзотичні фрукти так щедро плодоносять на Черкащині, а не у далекій Греції.

Буквально за кілька годин збанкрутіла птахофабрика, розташована у селі Відрадне Запорізького району: у ніч на неділю пропала майже третина її поголів'я! Начальник облуправління ветеринарної медицини Валентина Стулова зізналася, що за свої майже 20 років роботи в АПК подібного не бачила: вихідного дня колектив буквально вигрібав з кліток 49 тисяч курячих трупів! Розтин кількох десятків дав можливість встановити причини масової загибелі птахів: у курячих легенях виявлено надзвичайно високу концентрацію аміаку. Висновок фахівців не забарився: чубатурки на верхніх ярусах кліток задихнулися від випарів свого ж посліду.

А й справді: чи здатна Україна годувати Європу екологічно чистою продукцією? Так, за умови, що фахівці АПК, науковці і практики дискутують не задля організаційного ефекту, а маючи на меті підвищення ефективності землекористування. Якраз у такому руслі на Запоріжжі відбулася дещо незвична нарада-семінар — з проблем родючості грунтів і впровадження органічного землеробства. На базі обласної торгово-промислової палати зібралися керівники сільгосппідприємств і служб, фахівці науково-дослідних інститутів і лабораторій з Києва, Харкова, Дніпропетровська і Запоріжжя.

У радянські часи до активної роботи працівників заохочували фотографіями на дошках пошани, нині — інші часи й нові методи. У Вінниці, наприклад, аби зробити вулиці чистішими, а комунальників — відповідальними, запроваджують експеримент. Як розповіли «УМ» у прес-службі Вінницької міської ради, відтепер на сміттєвих баках писатимуть прізвище й телефон відповідальної за вивіз сміття у цьому районі особи — спробуй, мовляв, тепер не виконати свої обов'язки.