Позавчора в Кабміні зустрічали Новий рік. Заодно і проводжали старий — підбивали підсумки минулого, 2006, року. А яке ж свято без сюрпризів?! Новорічний ранок у похмурому будинку на Грушевського переносили скільки могли, аж поки не знайшли веселого і щедрого Діда Мороза.

2007 рік має всі шанси стати для України роком нового інвестиційного прориву, після тимчасового тайм-ауту, який іноземні інвестори взяли в минулому році. Він пройшов під знаком парламентських виборів і тривалої політичної кризи і, за останніми даними, приніс нашій державі близько 4,5 млрд. доларів США прямих закордонних інвестицій, або на 42% менше у порівнянні з 2005 роком. У принципі, така суттєва різниця пояснюється експертами не тільки очікуванням інвесторами стабілізації політичної ситуації в країні, а й безпрецедентною за своїми масштабами угодою з продажу гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» за 4,2 млрд. доларів, укладеною тоді українською владою з найбільшою сталеливарною компанією світу Mittal Steel, яку навряд чи хтось зможе перебити найближчим часом. Але виключати таку можливість у далекій перспективі ніхто не береться, зважаючи на те, що політична ситуація в країні стає більш прогнозованою, а сама Українська держава вже стоїть біля дверей Всесвітньої торгової організації.

Учора всі гілки влади України виступили з на диво консолідованою позицією щодо ПРО — і Президент, і Верховна Рада висловилися проти участі України в новому розширенні протиядерної «парасольки» США. Вперше за півтора місяця, відколи триває міжнародна дискусія стосовно розміщення в Польщі та Чехії американської системи ПРО, світ нарешті чітко почув, що саме думає з цього приводу Київ.

Юрій Луценко — чи не найчастіший, з-поміж інших політиків, гість на редакційному «подіУМі» «України молодої». Але ж — і найактивніший та найбільш говіркий. Ще недавно він сидів за цим столом у кабінеті редактора в статусі міністра внутрішніх справ, а тепер — як один із лідерів опозиції, котрий шпетить на всі заставки нового главу МВС.
На інтерв'ю Юрій прийшов через кілька годин після допиту в головному слідчому управлінні Генпрокуратури. Одразу з порогу заявив: щойно під час розмови зі слідчим дізнався, що Подільський райсуд ухвалив рішення про призупинення слідчих дій, тому відмовився підписувати протокол допиту і попрощався. У прокуратурі, до речі, Луценка поїли не чаєм, яким він так любив пригощати опальних олігархів на «співбесідах» в МВС, а кавою. І в нас Юрій також пив каву — з чашки, на якій намальований піковий туз.
Луценко — відомий веселун від політики — повідомив, що навмисно зробив обхідний маневр і звернувся до Подільського райсуду, аби виграти час у влади, відомої своєю схильністю до «найсправедливішого у світі» суду Печерського району. Зараз Юрій навіть не на підписці про невиїзд, але, прогнозує він, просто так «донецькі» з нього не злізуть. Бо бояться.

— На останній зустрічі Президентів України та Польщі 7 березня центральною темою був нафтогін «Одеса—Броди». Аби актуалізувати роботу над цим проектом, було вирішено скликати у травні спеціальний енергетичний саміт за участі повпредів України, Польщі, Казахстану, Азербайджану, Грузії. Коли ж, на вашу думку, можна буде почути про конкретну дату завершення проекту?
— Скажу насамперед про те, що лишилося допрацювати. Йдеться про міжурядову угоду між Польщею та Україною, яка має окреслити відповідальність обох сторін і визначити взаємні зобов'язання, а також формат співпраці з іншими партнерами, відповідальними за постачання нафти, себто з Казахстаном і Азербайджаном. Невдовзі президент Лех Качинський відвідає Казахстан і Азербайджан, тоді ми й отримаємо відповіді, які уможливлять розв'язання проблеми. Відповідно, на узгодження угоди між нашими урядами можна очікувати у квітні, а у травні-червні — на прийняття рішення. Якщо ж гарантій щодо поставки нафти не буде надано, проект може бути відкладений на якийсь час.

В той же час, як Прем'єр Віктор Янукович та голова Верховної Ради Олександр Мороз позавчора вітали квітами нових міністрів на засіданні уряду (особливо перебіжчика Анатолія Кінаха), Президент Віктор Ющенко знайомився з навичками бойової підготовки бійців найелітнішого Управління «А» СБУ. Нагодою для візиту глави держави разом з секретарем РНБО Віталієм Гайдуком до навчального центру «Альфа» стала 15-та річниця створення Служби безпеки.

На чемпіонаті світу з водних видів спорту, що триває в Австралії, українська збірна поки не здобула жодної медалі. Схоже, що нагородами «синьо-жовта» команда розживеться лише тоді, коли на арену вийдуть плавці в традиційному басейні. Однією з наших надій у Мельбурні є запорізька плавчиха на спині Ірина Амшеннікова, яка у свої 20 років уже має кілька медалей континентальних першостей, а тепер не проти розжитися й нагородами світових форумів. Її перший старт — на стометрівці — уже в понеділок.
Перед від'їздом спортсменки до Австралії з нею зустрівся кореспондент «УМ». І був вражений. Чарівна, комунікабельна, енергійна, наполеглива, розумна — усі ці епітети доречні, коли змальовуєш портрет української принцеси водних доріжок Ірини Амшеннікової. «Що ліпше — синиця в руці чи журавель у небі?» На стандартне запитання не позбавлена гумору плавчиха відповідає: «Найкраще — це коли «золото» в руці і... Журавльов — тренер!»
А поза спортом дівчина свого життя не уявляє — у такій уже сім'ї народилася.

Сталося це під час пошукових робіт запорізьких археологів-підводників ще у 1995 році. У районі «Козацької переправи» на глибині майже семи метрів учасники акваекспедиції знайшли двостулчасті молюски. Трофеї підводних археологів були доправлені до відділу природи Національного заповідника «Хортиця».

Коли і куди зникла одинока 70-річна мешканка села Павлівка Тисменицького району, не знав ніхто: старенька останнім часом хворіла склерозом і зазвичай не залишала свого обійстя. Відсутність господині помітила сусідка Галя. Невдовзі на пошуки бабусі зібралося мало не півсела, проте до настання сутінків не вдалося виявити жодних її слідів, що викликало у павлівчан недобрі передчуття.