Чечетов сам заговорив про «Криворіжсталь». Власне кажучи, ніхто не тягнув за язика колишнього керівника Фонду держмайна коментувати таку невиграшну для нього тему: минулий склад Генпрокуратури не зумів нічого довести, а нинішній полює лише на політичних опонентів. Але Михайло Васильович, через кадровий голод виступаючи від імені синьо-білої команди, таки наважився — і став автором найгучнішої нісенітниці тижня.

Донбас отримає цільову субвенцію в 140 млн. грн. на модернізацію комплексу місцевого аеропорту. З державної казни планується профінансувати спорудження нового пасажирського терміналу, злітно-посадочної смуги та організацію роботи технічних служб.
Свою частку внесуть бюджети Донецької області (20 млн. грн.) і самого обласного центру (близько 4 млн. грн.). Такий детальний розпис кошторису майбутньої реконструкції, очевидно, означає: і місцеве керівництво, і делеговані в столичні органи влади «донецькі» остаточно заспокоїлися щодо питання, кому ж належатиме цей стратегічно важливий і економічно привабливий об'єкт.

Власне кажучи, цей процес відбувається опосередковано — через людей, які свого часу працювали в «оборонці» над проблемами, де цей розділ фізики посідав почесне місце. Сьогодні вони вимушені займатися соняшниковою олією та її похідними (однією з яких — де ж подітися — є макуха), однак отримана раніше фундаментальна освіта й чималий досвід і тут стали їм у пригоді.

«У тебе є щось від шлунка?» — таке запитання від когось із родичів, колег, друзів і просто знайомих я чую щонайменше раз на місяць. «Порадьте, будь ласка, щось від шлунка», — з таким проханням до працівників аптек по всій Україні щодня звертаються десятки людей. Але ж у кожного хворого, який хоче позбутися болю в животі, смоктання «під ложечкою», постійного відчуття нудоти чи важкості в шлунку, своя причина дискомфорту. Не можна вилікувати застарілу бактеріальну виразку банальними пігулками для пониження кислотності! Не можна прибрати ерозивну пляму зі слизової шлунка за допомогою мікстури для вгамування печії! Не існує універсального засобу, який би однаково підходив хворим на гастрит і виразку, коліт і рак шлунка! І горе тим, хто цього не розуміє...
Лікування «всліпу», без походу до лікаря, без обстеження і без встановлення точного діагнозу, як стверджують українські медики, нерідко тільки погіршує стан хворого. Знеболювальні препарати приглушують симптоми тієї ж виразки, хвороба прогресує, а бідаха навіть не здогадується, що в його нутрощах прогризає дірку підступна бактерія. А коли такий пацієнт зрештою потрапляє до лікаря, той може і не встигнути надати допомогу.

Над проблемою «комфортизації» дослідження шлунка й кишечнику сьогодні працюють вчені з різних країн. Є надія, що українці невдовзі зможуть заявити про вирішення цієї проблеми. Причому на якісь неприємні відчуття навіть натяку не буде. Адже захворювання шлунково-кишечного тракту діагностуватимуться за складом... слини.

У вітчизняній історичній науці Володимир Грабовецький, поза сумнівом, залишить глибокий слід. За майже шістдесятилітню подвижницьку працю івано-франківський професор, завідувач кафедри історії України Прикарпатського національного університету «реконструював» сотні невідомих епізодів минувшини, зокрема обставини загибелі та місцезнаходження останків багатьох українських гетьманів, написав десятки книг, серед яких — унікальна тритомна ілюстрована історія Прикарпаття. Проте сам Володимир Васильович найважливішою справою свого життя вважає дослідження опришківського руху під проводом Олекси Довбуша. Вони — односельчани. Обоє народилися і виросли у підгірському Печеніжині, щоправда, з різницею у понад два століття.

Про виняткове захоплення професора Грабовецького ватажком опришків і про зібрані ним важливі документальні матеріали тих часів, а також — понад тисячу легенд та оповідань про Олексу Довбуша, 122 варіанти пісні «Ой попід гай зелененький» «Україна молода» писала дванадцять років тому, у березні 1995-го. Тоді ж газета присоромила івано-франківських чиновників, котрі, завзято розподіляючи комунальне майно міста, ніяк не могли знайти «пристанище» Олексі Довбушу, для музею якого Володимир Грабовецький хотів передати всі експонати особистого зібрання. Слава Богу, наш голос тоді почули.

Слідом за «вишкою» розпочав весняну половину сезону і перший вітчизняний дивізіон. За іронією долі, напередодні стартового в цьому році туру першої ліги фахівці, роблячи прогнози щодо фаворитів боротьби за підвищення в класі, виносили за дужки насамперед «Нафтовик». Мовляв, саме команда з Охтирки виглядає «аутсайдером серед лідерів». Проте з-поміж трьох претендентів позавчора лише «нафтовики» спромоглися виграти, нехай і в аутсайдера з Черкас. Недарма ж під час зимової перерви головний тренер клубу з Сумщини Сергій Шевченко висловлював подив: «А хто вам сказав, що ми відмовляємося від завдання вийти до вищої ліги? Обіцяю, що будемо не просто боротися оновленим колективом (під час перерви сім гравців пішло, сім — прийшло), а й вигравати».

За п'ять турів до завершення національного чемпіонату луганський «Буревісник» практично втратив шанси на бронзові медалі чоловічої суперліги після поразок основним конкурентам — броварському «Будівельнику» та донецькому «Шахтарю-Академії». Тепер луганчани відстають від третього місця вже на 10 очок. Гірникам підопічні Геннадія Максимова спромоглися дати бій лише в другому поєдинку, але знов програли.

На олімпійській базі «Святошин» під Києвом відбувся V міжнародний турнір із міні-футболу пам'яті уславленого півзахисника київського «Динамо» і збірної СРСР, володаря Кубка кубків і Суперкубка УЄФА, заслуженого тренера України Віктора Колотова. Організаторами змагань виступили Федерація футболу України та управління з питань фізичної культури і спорту Святошинської райдержадміністрації. За головний приз змагалися 16 любительських команд Києва, Чернівців, Одеси, Чернігова, Київської, Волинської та Чернігівської областей, а також гості з Росії і Молдови. У складі багатьох колективів виступали досить відомі футзалісти, деякі з них навіть були учасниками європейської першості з міні-футболу.