Сьогодні об'єднана Європа святкує 60-ту річницю оголошення плану Маршалла — американської економічної допомоги для зруйнованої Другою світовою війною Європи. Тодішній держсекретар США Джордж Маршалл представив свій план, офіційна назва якого звучала «Програма оздоровлення Європи», 5 червня 1947 року в Гарвардському університеті. Завданням плану було не лише економічне відродження Європи, а й протидія експансії комунізму, яку в перші повоєнні роки продовжив Сталін. Сполучені Штати, в рамках оголошеної президентом Труменом у березні 1947 року так званої доктрини стримування, призначили на відбудову Європи 13,5 млрд. доларів.

У руки науковців з норвезької екологічної групи «Беллона» потрапив таємний звіт компанії «Росатом», в якому йдеться про можливий вибух ядерних сховищ у бухті Андреєвої на Кольському півострові, де містяться відпрацьовані стержні з російських атомних підводних човнів. Як повідомляють шотландська газета «Скотсмен» та сайт WorldNetDaily.com, згідно зі звітом, у трьох бетонних сховищах поблизу Мурманська і всього за 50 кілометрів від кордону з Норвегією зберігаються приблизно 21 тис. уранових стержнів та 12 тис. куб. метрів радіоактивних відходів.

Один із найприбутковіших видів вітчизняного бізнесу — відкрити банк, а потім вигідно продати його іноземцям. Рентабельність приємно тішить кишеню — кожні 100 вкладених доларів приносять від 70 до 100 «зелених» чистого прибутку. За ризики можна особливо не хвилюватися: попит на цей товар із боку зарубіжного капіталу стабільно високий. Натомість хвилюються експерти: якщо українські гроші зберігатимуть переважно особи з іншим громадянством, чи не завдасть це шкоди державi?

В Україні ніхто вже не дивується алогічному перебігу подій. У бюджетній сфері, приміром, столиця постійно «гвалтує» периферію непропорційним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. А тепер ось з'ясувалося, що узаконеним пограбунком грішить не тільки центр, у чому мали біду переконатися мешканці кількох сіл Токмацького району.

На леваді біля хутора Снігирівка, що навпроти урочища Тамарівщина, роєм гудуть бджоли. Для них тут, скільки оком кинь, суцільне роздолля — лугові трави цвітуть та пахнуть на всю околицю. «Це поле не ореться вже кілька років», — пояснює «УМ» Анатолій Розсоха, який працює майстром лісу в Деньгівському лісництві Золотоніського лісгоспу. «Хіба це не левада?» — дивуюсь у відповідь. «Яка левада! Тут раніше, знаєте, яка кукурудза родила? А тепер для моїх бджіл «випас», — каже пан Анатолій, який разом із дружиною Іриною мешкає на хуторі вже 15 років, переїхавши сюди з Черкас.

Українське безробіття — річ дуже відносна. Наприклад, на шахтах Луганщини, незважаючи на те, що половину з них уже знищила недолуга реструктуризація, не вистачає кваліфікованих працівників.

Наприкінці минулого тижня до «Артека» приїхали понад 330 дітей з Новобогданівки, Спаського та інших сіл Мелітопольського району. Держава врешті-решт оплатила відпочинок юних потерпільців зони лиха, й упродовж щонайменше трьох тижнів їм не загрожуватиме сусідство артбази, гратися навколо якої в радіусі кількох кілометрів донині небезпечно. Із закінченням навчального року школярів привітав голова Запорізької облдержадміністрації Євген Червоненко. Офіційний сайт повідомив також, що у серпні ще 600 дітей (майже сто — з матерями), а також 125 підлітків відпочинуть у санаторіях Євпаторії. З держбюджету для цього виділено 2 мільйони 753 тисячі гривень.

Не всім, звісно, випало на долю родичатися з відомими людьми, як це сталося з кандидатом технічних наук Уляною Скальською (дівоче прізвище — Головацька, з тих Головацьких, що й один із засновників «Руської трійці»), і не кожній українській родині судилося мати власний герб, проте, вважає дослідниця-ентузіаст, кожен може докопатися до найглибших коренів свого генеалогічного древа і дізнатися, чим займалися його предки хоча б століття-два тому. «Це неймовірно цікаво, — стверджує пані Уляна. — Коли я збирала матеріали для книжки про свого дідуся — отця-каноніка Антонія Казновського, знайомі дивувалися, куди я поділася, що мене ніде не видно? А я поринула у зовсім іншу епоху і ніби заново пережила казкові епізоди свого раннього дитинства. Переді мною, як у документальному кіно, із підсвідомості випливли тогочасні постаті, оселя доньки Миколи Лепкого — середнього брата Богдана Лепкого, дідусева плебанія (обійстя греко-католицького священика. — І.К.) із найдрібнішими деталями інтер'єру».

Узагалі-то, вистава «Маленькі подружні злочини» за п'єсою французького драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта, прем'єра якої в Театрі імені Франка відбудеться 13 червня, своїх перших глядачів уже мала. Річ у тім, що постановник спектаклю, всесвітньо відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі, запропонував франківцям, задіяним у «Злочинах», попрацювати над виставою у Польщі. Як розповів другий режисер вистави, Дмитро Череп'юк, вони з акторами два тижні гостювали в палаці пана Кшиштофа, що за кілька кілометрів від Варшави. Умови своїм українським колегам Зануссі забезпечив найкращі, а тому робота над спектаклем просувалася досить динамічно.