Коли три роки тому президент Федерації футболу Григорій Суркіс висунув ідею щодо участі України в боротьбі за право проведення чемпіонату Європи 2012 року, всім це видалося авантюрою. Насамперед — з огляду на нашу не зовсім розвинуту футбольну, готельну і транспортну інфраструктуру. Але, як виявилося, головне — дуже захотіти. Ми зробили це! Свої зусилля об'єднали українці й поляки, «есдеки» й «помаранчеві», люди футболу й політики — і ось уже відомо, що Євро-2012 прийматимуть Україна та Польща. Президент Віктор Ющенко виявився таки «фартовим», узявши участь у презентації нашої заявки на виконкомі УЄФА.

«Якщо мовчить суд — говорить вулиця!» Це гасло БЮТ учора ледь не стало реальністю під будівлею Конституційного Суду, засідання якого півтори години не могло розпочатися через блокування усіх входів пікетувальниками та народними депутатами від опозиції. Окремих суддів просто не пускали, доки міліція не утворила для них «живий коридор», фактично вперше застосувавши силу проти народних обранців. Рух автотранспорту на розі Жилянської та Горького було заблоковано протягом усього слухання справи по суті. На другий день резонансного процесу своїх пікетувальників сюди привели як коаліція, так i опозиція — загалом не менше 12 тисяч людей.

Сьогодні Парламентська Асамблея Ради Європи голосуватиме резолюцію «Функціонування демократичних інституцій в Україні». Проект цього документа вчора вранці «УМ» отримала від депутатів ПАРЄ, а надвечір — від представництва Ради Європи в Києві. З того, що його офіційно розсилали українським ЗМІ, можна зробити висновок: саме цей проект, над яким творчо попрацювали представники моніторингового комітету, зокрема Ренате Вольвенд і Ханне Северiнсен, та навислий над їхніми спинами дезертир із «Нашої України» Сергій Головатий, є остаточним і може зазнати змін лише під час процедури голосування. Та в жодному разі перетворити загалом негативну резолюцію на благодушну ніякими депутатськими правками не вдасться. Загальна тональність документа — тривога і невдоволення політичною системою України, українські демократичні інституції названо недієздатними.

Хоч би як ми ставилися до телебачення, але факт залишається фактом: голубий екран великою мiрою формує модні тенденції в суспільстві. Серіал «Кадети», який уже тривалий час транслює канал «1+1» і який, судячи з рейтингу, має величезну глядацьку аудиторію, є продуктом зі знаком «плюс». Уже хоча б тому, що оперує (але не спекулює) такими майже забутими на пострадянському просторі поняттями, як «престиж професії військового» та «офіцерська честь». Кажуть, у Росії інтерес до суворовських училищ після виходу серіалу на екрани зріс неймовірно. А чи збільшилася кiлькiсть бажаючих носити хоч і неофіційне, але горде звання «кадет» серед українських хлопчаків? Із таким запитанням кореспонденти «УМ» звернулися до викладачів Київського військового ліцею імені Івана Богуна (в минулому — суворовського училища, заснованого ще в 1943 роцi), а заодно поцікавилися у курсантів, як вони самі сприймають серіал «Кадети» і чи варто вірити зображеній у фільмі «романтиці кадетських буднів».

Про що мріється весною? Про кохання, буяння садів, першу черешню та полуницю. А ще — про літнє тепло, яке роздягає жiнок до купальникiв. Взагалі-то про фігуру бажано дбати цілорічно. Але якщо на цілий рік вас не вистачає, а скинути пару кілограмів до початку літа конче необхідно, то у вас ще є для цього час. Про дієти ми сьогодні говорити не будемо (сподіваємося, наші читачі — люди серйозні й розуміють, що без розумних обмежень у харчуванні стати струнким неможливо, а лукавим рекламам про чудо-пігулки для схуднення в жодному разі вірити не варто. Натомість розкажемо про ціни у деяких — фешенебельних і не дуже — закладах столиці, де вам допоможуть «скинути зайвий жирок» без проблем для здоров'я і з максимальним задоволенням.

Останнє офіційне найменування нещодавно проданого тепловозобудівного екс-гіганта звучить так: «Холдингова компанія «Луганськтепловоз». І це вже є парадоксом. Який може бути холдинг на місці заводу, що належить державі? Якщо не брати до уваги різноманітні об'єкти соціально-культурного призначення, все виробництво розмiщене хоча й на великому, але одному проммайданчику. Але так уже розпорядилася доля, що зміна державного ладу на початку 90-х захопила тодішнє «комуністичне» керівництво зненацька. Ці люди готували для підприємства ще більше «соціалізму», а вийшов класично дикий капіталізм. Можливо, звідси й усі його нинішні проблеми.

Йдеться, ясна річ, про Мінтрансзв'язок, нав'язливий сервіс якого давно став притчею во язицех. Керівник відомства соціаліст Микола Рудьковський опікується якщо не візами для туркменів-опозиціонерів, то відбілюванням свого «вищоосвітянського» минулого; тепер ось погрожує Президенту країни імпічментом, «Україні молодій» — судами... На все це потрібна купа часу, відтак пану Миколі ніколи бодай зирнути на проблеми власне міністерства.

Так уже ментально склалося, що на наших теренах щось вважається цінним, якщо воно велике за формою, має яскраві кольори і щедро оздоблене найрізноманітнішими деталями. Звісно, про смаки не сперечаються, тому ініціювати подібну дискусію ми й не будемо. Скажемо лише, що схильність до прекрасного у східнослов'янському його розумінні «пробралася» в усі сфери вітчизняного життя — політику, економіку, культуру і навіть релігію. І добре всім відома Десятинна церква — це саме той приклад, на якому вже багато років намагаються довести, що золото — це неодмінно те, що яскраво блищить. Не вдаючись у дуже далеку історію, згадаємо події останніх семи років. Так, 2000 року вийшло розпорядження Президента Леоніда Кучми «Про першочергові заходи щодо відродження церкви Богородиці (Десятинної) в м. Києві». Проти цього відразу ж рішуче виступили фахівці-археологи, архітектори і взагалі українська громадськість. І вже 11 квітня 2000 року Урядовий комітет соціального та гуманітарного розвитку з огляду на численні протести зняв iз розгляду це питання. А в 2004 році вийшло нове розпорядження Леоніда Кучми «Про музеєфікацію залишків церкви Богородиці (Десятинної) в м. Києві», яким він відмінив власне попереднє рішення про відбудову Десятинної церкви. Здавалося б, усе заспокоїлося. Проте згодом знову залунали заклики на місці зруйнованої татаро-монголами Десятинної церкви звести нову, свіжу, яскраву споруду. Саме про неприпустимість таких псевдоісторичних експериментів і говорили фахівці під час «круглого столу» на тему «Десятинна церква: підсумки і перспективи», організованого Центром соціогуманітарних досліджень ім. В'ячеслава Липинського та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури.

Робота з провідними режисерами Голлівуду та Європи, великі гонорари, призи міжнародних фестивалів, життя в Лос-Анджелесі, розкішні вілли й ресторани, перші місця у рейтингах краси — що ще потрібно кінозірці? Голлівудській акторці іспанського походження Пенелопі Крус, за її зізнанням, для щастя бракує головного — чоловіка й дітей. Виявляється, навіть маючи успіх і гроші, іноді дуже складно створити звичайне родинне вогнище. В інтерв'ю іспанській редакції журналу «Марі Клер» Пенелопа, якій через десять днів виповниться вже 33 роки, нарікає на свою долю і свідчить, що дуже хотіла б мати діточок — хоч власних, хоч прийомних. Останнім часом Крус думає про це постійно, і якщо не виходить народити дитину у шлюбі, то, каже зірка, вона не почуватиметься комфортно, поки не всиновить яку-небудь сироту.

Увага, дівчата, всі, хто мріє про принца на білому коні! Тепер імовірних претендентів на вашу руку й серце стало на одного більше! 24-річний спадкоємець британської корони, принц Вільям розірвав стосунки зі своєю подругою Кейт Міддлтон і тепер виглядає наступну наречену — ну просто як «вільна каса» в «Макдональдзі».