Вчора о четвертій ранку спеціальний літак Міноборони привіз до аеропорту «Бориспіль» українських біженців з неспокійної Палестини. Їх зустріли міністр закордонних справ Арсеній Яценюк та міністр із надзвичайних ситуацій Нестор Шуфрич. Вивезли 91 людину, серед них 65 дітей, віком від 2 місяців, та 26 жінок. Більшість із них поїхали додому в різні регіони України, а 12 залишаються в Києві під опікою МЗС.
Відомості про реальне, а не прикрашене радянською пропагандою партизанське підпілля пробиваються до суспільної свідомості майже так само натужно, як свого часу про Голодомор. За художніми фільмами «про партизанів», як за тюремним парканом, приховується справжній характер і хронологія подій українського підпілля. І страшні злочини проти нього — з боку «своїх». Про все це написала у книзі «Двічі страчені — Вічно живі» (Київ, 2006) журналістка, колишня учасниця підпілля на Чернігівщині, нині 82-річна Павлина Березовська. Їй допомагала донька одного з керівників підпілля Ніна Дяченко. Помешкання Павлини Леонідівни заставлене монографіями, мемуарами й художньою літературою про Другу світову війну, у шафах рядками стоять архівні теки із записами спогадів понад 100 очевидців — підпільників, партизанів, селян. Над цією 600-сторінковою книгою, в якій авторка розповідає про фальшивих «героїв» і про повернуті чесні імена знищених ними підпільників, працювала понад 40 років. Про це — наша розмова з Павлиною Березовською.
З усього, рейдерство «по-українськи» вийшло на новий культурний рівень. У сенсі того, що любителі нахабно відхапати собі чиєсь приміщення чи майно свій хижий погляд націлили на культурні інституції. Якщо раніше ми обурювалися поодинокими «кавалерійськими атаками» на заклади мистецтва (згадаймо сумну історію з книжковим магазином «Сяйвом», директорка якого, не витримавши тиску, померла), то зараз вималювався цілий перелік таких установ, які ризикують залишитися без даху над головою. Днями про такі сумні перспективи журналістам розповіли директор Центру Леся Курбаса Неллі Корнієнко, керівник галереї «Ательє Карась» та Асоціації діячів сучасного мистецтва України Євген Карась, а також керівник Центру сучасного мистецтва «Совіарт» та Асоціації артгалерей України Віктор Хаматов.
Культура ХХ століття, попри її драматичну долю, має у своїй «біографії» події та факти, які не повинні відійти в небуття. Найкращим свідченням цього є книга, присвячена творчій співпраці українського співака Бориса Гмирі та російського композитора Дмитра Шостаковича.
Яке Різдво без коляди, який Великдень без гаївок, яке Купала без Країни Марень, Снів і Мрій! Уже стало традицією святкувати Купала разом з Олегом Скрипкою на Співочому полі у Києві. ІV міжнародний етнофестиваль «Країна мрій» уже може говорити про свої традиції, про заведені порядки, набір обов'язкових програм — ковалі, вишивальниці, лялькарі, кобзарі. За традицією, все розпочнеться з великої купальської ходи з Андріївського узвозу на Співоче поле. Відвідувачі зможуть ознайомитися з етнікою Польщі, Угорщини, Білорусі, Литви, Фінляндії, Франції, Великобританії та Македонії.
У ніч із 23 на 24 червня на Андріївському узвозі, на горі Уздихальниця, що поряд із Замком Річарда, пройде найкоротший у світі фестиваль «Відкрита ніч. Дубль 11». Початок фестивального перегляду почнеться у суботу, 23 червня, о 21.00, а оголошення переможців розпочнеться із першими променями сонця 24 червня — орієнтовно о 5-й ранку. Раніше фестиваль був особливий трьома «о»: одна гора-один екран-одна ніч. Але вже другий рік поспіль кулуарність «Відкритої ночі» порушує Перший національний, який транслює професійні дебютні та альтернативні кіно- і відеороботи українських кінематографістів у прямому ефiрi, а кіномани можуть за допомогою інтерактивного голосування підтримати симпатичні їм фільми. Переможців визначатиме журі у складі десяти осіб, серед яких лідер гурту «Кому вниз» Андрiй Середа, генеральний директор кіностудії ім. О. Довженка Ігор Ставчанський, народний артист України, композитор Євген Станкович.
Ну такий він уже цей агент 007 — що не фільм, то нова дівчина. І потрапити на цю роль — просто-таки мрія не надто відомих актрис. Адже для багатьох із них засвітитися в бондіані —зазвичай означає стати популярною і приглянутися іншим режисерам. Тож фанати фільму вже заінтриговано ламають голови, якою буде наступна партнерка Бонда: брюнеткою чи блондинкою.
«Не бути пам'ятнику Катерині II в Одесі! — під таким гаслом провели в четвер розширену раду отамани козацьких організацій та лідери місцевих організацій ПРП, НРУ «Собор», КУНу, УНП, «Народної самооборони». Завдяки злагодженим діям місцевого козацтва вдалося зупинити спроби будівельної фірми, близької до депутата міськради Руслана Тарпана, звести двометрову металеву огорожу і почати демонтаж пам'ятника повсталим проти російського самодержавства морякам-«потьомкінцям» у центрі міста. Саме на місці цього пам'ятника, встановленого 42 роки тому і вже давно визнаного об'єктом національної спадщини, русофіли Одеси планують встановити Катерину ІІ.
