Останній заплив

Останній заплив

Чотири з половиною роки тому в харківському басейні «Локомотив» потонув син Вадима Тихоновича Козерука — Андрій. Правоохоронці від самого початку намагалися кваліфікувати трагедію як нещасний випадок i, напевно, вже давно списали б пов’язані з нею матеріали до архіву, якби наполегливий батько не ставив під сумнів правомірність таких дій. У тому, що зi з’ясуванням обставин загибелі 25–річного хлопця не все гаразд, погоджуються й у прокуратурі. Принаймні майже всі слідчі, яким по черзі доручали вести розслідування, неминуче отримували службові покарання за недбало виконану роботу. Але, по суті, нічого не змінилося. Це й змусило пана Козерука шукати правду за кордоном.

Зі свідка — в обвинувачені?

У квартирі заступника газети «Новий стиль» Петра Матвієнка міліціянти забрали все, що пов’язане з електронними носіями інформації. Тобто системний блок комп’ютера, ноутбук, два цифровi фотоапарати, диктофони, комп’ютер його дитини і навіть газовий балончик. Під обшук потрапило і помешкання батька журналіста, але звідти люди у формі нічого «не прихопили».

І хто його за язик тягнув?

Як повідомив журналістам сам потерпілий студент Микола Гелан, він сидів у аудиторії, чекаючи початку лекції. У цей час до нього підійшов іноземець і попросив вийти в коридор. Хлопець відмовився. У відповідь нападник силою виштовхав його у двері, де на них уже чекало близько двадцяти туркменів.

Яйця — аргумент незгодних

Візит виконувача обов’язки харківського міського голови Геннадія Кернеса на завод «Електроважмаш» залишився б непоміченим широкою громадськістю, якби не одна пікантна подробиця. У розпал спілкування з градоначальником, який балотується в мери від Партії регіонів, до мікрофона підійшов молодий чоловік і жбурнув у Кернеса два яйця з вигуком: «Це тобі за «Міськелектротранс» і парк Горького». Яйця виявилися звареними вкруту і вдарилися об стіну, не зачепивши кандидата. Але знакові для партії влади передвиборчі атрибути наробили галасу.

Удар у спину

Тривалий конфлікт між 9–класником та двома 11–класниками Харківської школи №8 завершився справжньою бідою. Останні з тяжкими травмами потрапили на лікарняне ліжко. За словами очевидців, скандалити хлопці почали вже давно, але, зрештою, у молодшого терпець увірвався, і він вирішив помститися старшим. Для цього у п’ятницю відпросився з уроків, знайшов палицю, заточив її кінець ножем i повернувся до школи чекати старшокласників. Для надійності також покликав свого товариша — 15–річного в’єтнамця із сусідньої школи. Разом вони й напали на 11–класників, коли ті йшли додому. Зав’язалася бійка, пiд час якої запрошений для розбірок школяр ударив одного з хлопців по голові товстою палицею. А потім догнав їх уже за територією школи й по черзі завдав удари у спину кілком, який заточив для помсти дев’ятикласник.

Маніяк у погонах

Більше року літніх людей у Вовчанському районі Харківщини лякала звістка про маніяка, який убиває і грабує беззахисних пенсіонерів у їхніх краях. Страшна смерть одразу трьох жінок лише підтвердила такі чутки. Міліція збилася з ніг, але, врешті–решт, таки затримала 39–річного нападника. Як з’ясувалося, до арешту він працював помічником чергового Вовчанського райвідділу міліції і мав репутацію порядного громадянина.

Жіночий інтелект — не музейна рідкість

Жіночий інтелект — не музейна рідкість

Раціоналізаторська жилка чи талант винахідника, всупереч чоловічій уяві про інтелект прекрасної половини людства, можуть прокинутися і в жінці. Особливо коли їй вкрай потрібна річ, яку досі не вигадали мужчини. Саме таке враження залишила по собі виставка, що триває в Харківському національному університеті імені В. Каразіна завдяки ентузіазму співробітників посольства Швеції в Україні та Національного музею науки і техніки Стокгольма.

Ні живого, ні мертвого...

Скоро мине два місяці, як у Харкові безслідно зник редактор газети «Новий стиль» Василь Климентьєв, а слідчі й досі не порадували громадськість бодай якоюсь конкретикою. Більше того, з’явилися подробиці, які, схоже, ще більше ускладнять перебiг розслідування резонансної справи.

Поєднані трагедією

Поєднані трагедією

Меморіал жертвам тоталітаризму в харківському Лісопарку знову став місцем паломництва поляків. Рівно 70 років тому, згідно з наказом «Про розвантаження тюрем НКВС УРСР і БРСР», понад чотири тисячі полонених польських офіцерів із Старобільського табору направили до Харкова, де на цьому місці вони загинули від куль радянських катів. Президент Польщі Броніслав Коморовський, який цього разу очолив традиційну паломницьку місію, свого часу обіймав посаду міністра оборони й доклав чимало зусиль до відкриття десять років тому харківського меморіалу. Разом із поляками тут покоїться прах майже двох тисяч згублених кривавим режимом радянських громадян.

Молитва під ритми маршу

Конкурс на найкращий варіант харківського гімну був оголошений рік тому. За цей час надійшло більше десяти заявок, але члени журі зупинилися на варіанті, який запропонував уже немолодий російський композитор Володимир Дашкевич. Митець має чималий музичний спадок, проте знаменитим став завдяки музиці, написаній до культових радянських фільмів «Собаче серце», «Ворошилівський стрілок» та серіалу про пригоди легендарного Шерлока Холмса.