Розірвані труби опалення, запліснявілі, побиті міллю та поїдені шашелем музейні експонати — таку безрадісну картину побачили праців­ники Національного історико–архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» та Чернігівського історичного музею ім. Тарновського, котрі в четвер за допомого міліції нарешті зайшли до приміщення Катерининської церкви. Точну суму збитків, завдану Національному музейному фонду, назве спецкомісія. Для неї працівники музею вже описали своє майно у присутності міліції та експертів Торгово–промислової палати. Більше до церкви нікого не пустили.

Сергій Васильєв до кінця 2004 року був головою управління інформаційної політики адміністрації Президента Кучми й Медведчука, і тоді його звинувачували в причетності до такої нехорошої форми цензури, як «темники». Свою посаду пан Васильєв вважає вельми важливою, адже фактично сам він відповідальний за формування інформаційних потоків навколо Євро–2012 — проекту, за його словами, «загальнонаціонального і навіть загальноєвропейського». Але й зараз із боку журналістської громадськості в бік Васильєва летять обвинувачення у не зовсім, скажемо так, демократичних формах роботи з мас–медіа. У відповідь на кілька таких зауважень, висловлених на сторінках «УМ», Васильєв надіслав низку листів, факсів із вимогами спростувань, вибачень, погроз судами тощо. І сам факт існування «темників» кучмівського зразка він теж заперечує.
Як газета об’єктивна і демократична — надаємо сьогодні пану Васильєву слово у формі інтерв’ю. Правдивість нашого співрозмовника оцінюйте самі.

Розрядка у грузинській політичний кризі: ввечері 8 листопада президент Михаїл Саакашвілі підписав указ про проведення дострокових президентських виборів 5 січня. Опозиція тріумфує. «Це історичне рішення, у дусі демократії, — каже в інтерв’ю агенції «Новості–Грузія» Саломе Зурабішвілі, лідер опозиційної партії «Шлях Грузії». — Ми сподіваємося, що так само наступного року вдасться провести демократичні вибори до парламенту — або навесні, або восени».

Сьогодні шанувальники творчості Ірини Білик її іменем називають небесну зірку. А в мальовничих Кумейках Черкаського району добре пам’ятають співачку ще школяркою. Адже саме з цього села походить родовід Ірини Білик. Тут жили її дідусі та бабусі й по материній, і по батьковій лінії. А шкільні канікули дівчинка проводила саме в Кумейках.

Поїхати за кордон, захворіти, «випадково» потрапити у невипадкову аварію... Що завгодно, аби тільки не голосувати за кандидатуру Юлії Тимошенко на посаду Прем’єр–міністра. Наразі йдеться не про ті варіанти, які прокручують у мізках деякі підписанти угоди про створення коаліції демократичних сил (а такі думки, безперечно, рояться не в одній голові). Перелічені вище варіанти — це «дружні поради» від представників Партії регіонів, які вони підкидають своїм майбутнім колегам по парламенту з «демократичного» табору. А якщо треба, то й грішми пропонують допомогти — хоча б для лікування наслідків тієї самої аварії, яку готові цілком «безвозмєздно» організувати, щоб виглядало більш натуралістично.

Свою активність члени громадської організації «Донецька республіка» протягом останніх двох років демонстрували, як правило, на центральній площі міста. Саме тут тривалий час бовванів намет, висіли відверті антиукраїнські гасла та прапори з двоголовим російським орлом, а з півдюжини молодиків хапали перехожих за поли. У ході згаданого «гоп–стопу» посеред міста донеччанам пропонували друковану продукцію, намагаючись переконати, що Донбас — це «исконно русские земли», які не мають ніякого відношення до держави України. Також організація рекламувала головну мету своєї діяльності — створення «Донецької федеративної республіки», куди мали б увійти сім областей Сходу та Півдня України. Перехожим, серед яких збирали підписи щодо підтримки цієї ініціативи, навіть роздавали географічні карти з позначенням рубежів майбутньої республіки. Представники «ДР» встигли показати себе і в столиці — зокрема, успішно впоралися з роллю «хлопчиків за викликом» для Партії регіонів і провели в Києві акцію проти розпуску Верховної Ради.

Холодно, сіро, сумно і якось безперспективно. Прем’єр–міністр Віктор Янукович уже втомився пропонувати, домовлятися, хвалити Президента, вербувати нових прихильників, демонструвати тверду руку і вкотре промовляти до нації. Вчора Віктор Федорович дав зрозуміти: він не знає, як вплинути на ситуацію й уникнути політичної поразки. Очікування відставки — болісна процедура: міністри перед початком засідання не жартували, як звичайно, не обмінювалися рукостисканнями з колегами на іншому боці стола. Така апатія у цих стінах не панувала вже давно!