Сьогодні у селі Шепелівка, що на Полтавщині, перший дзвоник пролунає для 28 дітей. І звучатиме він на подвір’ї рідної сільської школи. Хоча ще пару місяців тому доля цього навчального закладу була вельми нерайдужною. Його, як і ще чотири школи Глобинського району, було вирішено закрити. Мабуть, так воно і сталося б. Слово Просвітидрукує. Але світ не без добрих людей...
Стан підготовки шкіл до нового навчального року, судячи з промовистих заяв влади, влучно схарактеризував Лесь Подерв’янський — «зростав процент жирів у маслі». Так скептично оцінив гучні месиджі Міністерства освіти, молоді і спорту ексчиновник МОНу, а нині голова правління Центру освітнього моніторингу Павло Полянський. Справді, дітям і батькам обіцяють, що нові підручники в школах будуть вчасно, вчителям надають оптимізму розмови про підвищену заробітну плату. Але чи так воно насправді?
У вітчизняній освіті — прецедент. На профільне міністерство подано судовий позов. Добиватися правди в суді вирішила Києво–Могилянська академія, яка влітку скаржилася на суттєво урізані бюджетні місця з багатьох напрямів підготовки бакалаврів та магістрів. Відтак, повідомив президент НаУКМА Сергій Квіт у своєму персональному журналі на сайті вишу, університет звернувся до Окружного адмінсуду Києва з позовом до Міносвіти.
Як для людини важливий день її народження, так важливий він і для держави. Принаймні в такій науці, як астрологія. Тому напередодні річниці Незалежності в агенції «Главком» зібралися астрологи, щоб розповісти країні прогноз на її майбутнє. За словами голови Союзу астрологів України Олени Калантарової, дата, коли було проголошено Незалежність, для менталітету української нації виявилася складною і такою, що аж ніяк не обіцяє нам стабільності, тому головне для нас — її втримати. «Широкий фронт реформ, який зараз узялося впроваджувати керівництво держави, занадто об’ємний. І це ще більше породжуватиме нестабільність у країні», — каже пані Олена.
Учора активісти Штабу оборони Києва (ШОК), що об’єднує кілька громадських організацій, намагалися передати забудовнику, який споруджує багатоповерхівку на вулиці Гончара, 17–23 (це саме за мурами заповідника «Софія Київська»), приписи прокуратури про припинення будівництва. «Ще два тижні тому ми тут збиралися і попереджали забудовника про необхідність зупинити будівництво. Проте, як бачите, воно й зараз успішно триває», — каже один з активістів. Нагадаємо, що через це скандальне будівництво Україна вже отримувала попередження ЮНЕСКО про те, що Софію можуть виключити зі списку всесвітньої спадщини.
Цьогорічна вступна кампанія була зовсім несхожою на попередні: вступників було настільки мало, що деякі виші узагалі не дочекалися жодного абітурієнта на своєму порозі. Але навіть за таких умов вступникам і їхнім батькам довелося похвилюватися. Адже вступна кампанія, «удосконалена» нововведеннями Міносвіти, втратила свою прозорість, яку в минулі роки їй гарантувало ЗНО.
Інститут вищої освіти Шанхайського університету оприлюднив свій черговий університетський рейтинг, що вважається одним із найавторитетніших у світі. Але напружувати очі й вишукувати там бодай одну українську назву — марна справа. Жоден із вітчизняних вишів до шанхайського списку, який включає 500 вищих навчальних закладів, не потрапив.
«А что, сєгодня какой–то празднік?» — цікавиться в мене жіночка, проводжаючи очима натовп одягнених у «золоті» ризи священиків та святково вбраних мирян. «Річниця хрещення Русі», — кажу їй. «А–а–а–а, — багатозначно протягує пані і, на мій подив... приєднується до колони. — Пройдусь с людьмі, очєнь красіво...». Утiм таких випадкових людей у вчорашній пішій ході, що стартувала від Володимирського собору, було небагато. Основна маса — це вірні і священики Української православної церкви Київського патріархату, багато з них навіть приїхали задля участі в події з усіх куточків України. Якщо торік це дійство зібрало 15 тисяч людей, то й цьогоріч було не менше. Колона розтягнулася на кілька сотень метрів: коли її «голова» вже минала Оперний театр, «хвіст» іще був біля Володимирського собору.
... Що ти вже в іншій країні, відчуваєш, щойно перетнувши кордон. Наш мікроавтобус перестає стрибати по дорозі і мчить так рівно, що навіть можна читати газету. При цьому поляки вважають, що в них дуже погані дороги, і активно будують їх до Євро–2012. Через це вся Польща зараз нагадує великий будівельний майданчик.
Ми, група українських журналістів, на запрошення Польської туристичної організації та Журналістського фонду НСЖУ їдемо в Свєнтокшиське воєводство (столиця — Кєльце), одне з найменших у країні. І хоча, на відміну від Варшави чи Кракова, Кєльце й околиці мало розкручені в туристичному плані, тут є багато що побачити і чому повчитися, запевняє наша невтомна провідниця і перекладач Олена Бондаренко, яка представляє Польську турорганізацію в Україні. Адже пiсля розвалу колгоспiв у цьому аграрному регiонi панували безробiття i безнадiя, а завдяки туризму Свєнтокшиське стало оживати.
Більш ніж третина, а якщо точніше, — 37,7 відсотка, домогосподарств в Україні перебувають у стані гострого соціального відторгнення. Такі невтішні дані було озвучено під час презентації Національної доповіді про людський розвиток «Україна: на шляху до соціального залучення». Термін «соціальне відторгнення» в нашій країні малопоширений, а більшості і взагалі не зрозумілий. Якщо говорити про соцiальне залучення, то тут iдеться про активну участь громадян країни в життi суспільства. Не тільки в політичному сенсі (справно ходити на вибори і віддавати свої голоси), а й як швидко людина може знайти роботу й отримати кваліфіковану медичну допомогу, як часто може відвідувати концерти, театри, музеї, словом, жити повноцінним життям. Якщо громадянин не спроможний користуватися цими суспільними благами в повній мірі, він опиняється за бортом суспільства. Тобто є соціально відторгнутим. А таким, як зазначено в дослідженні, є кожен шостий українець.
