У пересічного українця з космосом сьогодні асоціюються здебільшого ціни в магазинах. Жарти жартами, але думка багатьох — на полицях он гречки немає, який уже там космос! — є абсолютно хибною. Україна не просто космічна держава, а ще й одна з найуспішніших і найефективніших у світі. «У Європі наші потужності в цій галузі можна порівняти з Францією, Німеччиною та Італією. І, власне, все, — каже Едуард Кузнєцов, радник голови Державного космічного агентства України. — У світовому рейтингу ми посідаємо 7—8–му сходинку після США, Росії, Китаю та ще кількох країн. І у світі, і у Європі маємо дуже пристойні позиції, якими мусимо завдячувати своїм талановитим фахівцям та створеній ними унікальній техніці. Вони — гордість нашої держави». Про потенціал і перспективи нашої ракетно–космічної галузі ми й розмовляємо з паном Кузнєцовим.

У зал УНІАН, де вчора відбувалася прес–конференція, ректор Національного університету харчових технологій Анатолій Українець увійшов, спираючись на ціпок. «Після того, як зі мною вчинили так несправедливо, я півтора місяці серйозно хворів. Стався гіпертонічний криз, відмовили нирки», — пояснює Анатолій Іванович. Проте чоловік знайшов у собі сили боротися далі.

До початку нового навчального року в усіх районах Києва відкриють російськомовні класи в школах та групи в дитсадках. Про це «прогресивне» рішення на 20–му році незалежності повідомила начальник Головного управління освіти КМДА Віра Горюнова. «Ми не можемо створювати дискомфорт російськомовним дітям. Вони повинні вчитися ближче до своєї домівки у своєму районі. Уже зараз надходять заявки від батьків.Зокрема, такі класи з’являться в Дарниці в школі № 105, повністю перейде на російську мову школа «Інтелект», — стверджує пані Горюнова. — Ми будемо при україномовних садках відкривати російські групи, а школи та садки повністю російськомовні відкривати згідно з поданими заявками від батьків». При цьому, запевняє Віра Горюнова, кількість україномовних шкіл і дитсадків скорочуватися не буде. Цікаво, як це вдасться, адже двома рядками вище вона заявила, що школа «Інтелект» перейде повністю на російську.

З народним артистом України Григорієм Гаркушею ми зустрілися в Національній музичній академії, де співак уже тривалий час викладає. У Григорія Якимовича саме закінчувалося заняття з двома китайськими студентами. До речі, хлопці виконували пісні українською мовою. «Ось тут візьми так, бери вище, показую ще раз», — повчає студентів пан професор. Учні цього відомого українського баритона співають сьогодні в Національній опері, квартеті «Гетьман», капелі бандуристів та інших колективах — Гаркуші є ким гордитися. Сам співак ще зовсім недавно був шалено популярний: його пісні звучали на радіо, телебаченні, в усіх урядових концертах. Згадати, як це було, ми вирішили напередодні 70–річчя співака, яке він святкуватиме у неділю.

Кожна людина, яка приходить у цей світ, мріє бодай раз у житті сказати «Я тебе люблю» і почути у відповідь: «Я тебе теж». Пишу «мріє», бо тільки це лишається людині, якщо вона прийшла у цей світ не такою, як усі. Шанси навіть на батьківську любов у цих членів суспільства, як це не гірко, невеликі. Скажімо, від 85 відсотків дітей, які народжуються в Україні з синдромом Дауна, родини відмовляються ще в пологових будинках. Малюки, яких через лагідний і приязний характер ще називають «сонячними», виростають і вже у 16 років потрапляють до притулків для старих або спецінтернатів, де доживають віку без любові, нікому не потрібними...

Як вирахували закордонні вчені, внаслідок потужного землетрусу в Японії земна вісь змістилася на 15 сантиметрів. Проте це ніяк не позначиться на нашому з вами житті. Принаймні цим учора на прес–конференції в агенції «Главком» журналістів заспокоювали українські вчені.

Нинішнє життя стало зовсім іншим на смак. І якщо колись ми кепкували над радянською ліверною ковбасою, то нині згадуємо її з ностальгією. Полиці магазинів нині ломляться від яскравих упаковок із харчами, але от біда — перед ними дедалі довше доводиться затримуватися, щоб вибрати там щось корисне. Споживач нині не довіряє виробникові, бо часто той не зупиняється ні перед чим, аби продати свою не завжди хорошу продукцію. Та й держава багато на що заплющує очі. Про те, наскільки якісні й безпечні продукти потрапляють сьогодні на стіл українців, з нагоди сьогоднішнього Всесвітнього дня споживача ми розмовляємо з Валентином Безруким, президентом Науково–дослідницького центру незалежних споживчих експертиз «ТЕСТ», що регулярно займається тестуваннями продукції з 2001 року.

Досі мені ще не доводилося бачити, щоб на презентаціях фільмів чергували лікарі. Проте коли під час перегляду документальної стрічки «Жінки Чорнобиля» навіть чоловіки почали втирати сльози, я зрозуміла, навіщо тут медики. Цьогоріч виповниться 25 років від того дня, як сталася катастрофа на ЧАЕС. А Чорнобиль і досі болить. Особливо тим, хто втратив своїх рідних, хто був змушений покинути рідні домівки і вчитися жити заново десь далеко від рідного порогу. «Кожна жінка — героїня нашого фільму, згадуючи ті події, починала плакати. 25 років пройшло, а вони досі плачуть, — каже режисер стрічки Микола Бурнос. — Ми знаємо про 300 спартанців, про гусей, які врятували Рим, але незаслужено чомусь забуваємо про тих, хто врятував світ вiд чорнобильської бiди. Я кланяюся людям, які здійснили цей величезний подвиг».

Ростислав Бабійчук, який нещодавно відсвяткував 100–річчя, стверджує, що на власні очі бачив Скоропадського, Денікіна і Махна. Тоді, в роки так званої громадянської війни, його сім’я жила в Умані, в кімнатці, що розташовувалася практично на залізничному вокзалі. Тож малим він любив спостерігати з вікна за пасажирами, серед яких були й вищезгадані історичні постаті. «Але хіба тоді, хлопчаком, я задумувався, яких великих людей бачу?», — каже Ростислав Володимирович. Власне, із залізниці, де працював батько, й розпочалася трудова біографія самого Ростислава. А закінчилася — у кріслі міністра культури Радянської України. Всі віхи свого життя ювіляр, попри поважний вік, чудово пам’ятає: легко називає дати, прізвища, посади, події... Про життєву дорогу довжиною у сто літ та про секрети довголіття ми й розмовляємо з Ростиславом Бабійчуком у його затишній квартирі на вулиці Інститутській, яка досі потопає у розкішних букетах квітів. Адже вітати ювіляра приходили й посадовці, й митці, й колишні колеги по роботі.

Наступного вівторка ветеринари планують загальноукраїнський безстроковий страйк — у клініках для братів менших не проводитимуть операцій, про що на дверях багатьох закладів уже з’явилися попереджувальні оголошення. А деякі клініки не стали чекати 22 числа і розпочали протестну акцію вже з понеділка. Невдоволення людей у білих халатах викликала постанова Кабінету Міністрів, яка зарахувала кетамін — препарат, який використовують для наркозу під час хірургічних втручань, — до психотропних речовин, по суті, заборонивши його використання. Точніше використовувати його ветеринари можуть, треба лише отримати відповідну ліцензію. Але виконати такi умови, кажуть фахівці, для більшості ветлікарів просто нереально.