У нашій медицині не перший рік триває парадоксальна ситуація з кадровим забезпеченням. Українські університети щороку випускають тисячі лікарів різних спеціалізацій, які, за бажання, могли б закрити всі «дірки» в галузі, але в лікарнях, поліклініках, медцентрах і диспансерах усе одно залишається багато вакансій. Замість іти на роботу до державного медзакладу, спеціалісти або «осідають» у приватній клініці, або вирушають за кордон, або знаходять інший вид заробітку. Але проблема полягає не лише в цьому. Керівники медичних навчальних закладів розповіли «УМ», чому їх непокоїть рівень знань абітурієнтів, яких ускладнень фахівці чекають цієї весни та як збираються допомагати талановитій молоді.

Учорашнє засідання Кабінету Міністрів мало кілька інтриг. Насамперед — чи буде присутня Юлія Тимошенко, яка пропустила кілька попередніх заходів за участі Президента через хворобу; як вирішуватимуть спірні питання щодо приватизації, котрі виникли між секретаріатом Президента та Кабміном; як уряд відреагує на пікантну історію за участю глави МВС та мера Києва.

Учора в Китаї почали святкувати новий місячний рік. Рік Щура. Святкова феєрія триває 40 днів, а сам Новий рік настане 6 лютого з появою молодого місяця. Це родинне свято, тому приблизно 180 мільйонів китайців вирушать у дорогу, щоб побачитися з близькими і не дуже родичами. Китайські вокзали та потяги переживають облогу.

«УМ» неодноразово повідомляла про резонансну справу Світлани Зайцевої, яку незаконно засудили до семи з половиною років позбавлення волі за вбивство однокласника, якого вона не скоювала. У Донецькому СІЗО молода жінка заразилася туберкульозом, а після вироку суду провела за ґратами один рік. Адже міліція затримала справжніх убивць, тож пані Зайцеву було виправдано й повністю реабілітовано. Втім у квітні 2006 року, після загострення хвороби, Світлана Зайцева, що схудла до двадцяти кілограмів, померла. Сиротами залишилися троє дітей жінки. Матір Світлани, яка стала опікуном власних онуків, подала позов проти облпрокуратури та облуправління держказначейства Донеччини про відшкодування матеріальних й моральних збитків, заподіяних «правопохоронцями» на суму 4 мільйони 525 тисяч гривень. Наприкінці минулого року Феміда присудила виплатити опікуну й сиротам вдвічі меншу суму — 2 мільйони гривень, але й ці чималі гроші «правопохоронці» та чиновники сплачувати не хотіли й далі апелювали проти жертв власної помилки. Втім нарешті у цій справі поставлено крапку.

Ірина Мохник має трьох діток, най­старшому з яких — 11 років, а найменшому — всього 5. До найвищого виконавчого органу влади жінку привело почуття повної безпорадності. Вже понад вісім років, незважаючи на численні приписи різних державних установ, сімейство не може отримати ключі від нової квартири. Відтак десять членів родини мешкають у трикімнатній, тулячись учотирьох на одному ліжку і виходячи з норми по 3,5 квадратних метри на особу. Пані Ірина у розпачі й називає ставлення влади до своєї сім’ї звичайнісіньким мордуванням. «Мій син був відмінником, а тепер «скотився» і вже дев’ятий у класі за успішністю навчання. А все тому, що навіть немає місця, де можна сісти і спокійно вивчити уроки. Що там казати, якщо на одному дивані доводиться спати трьом–чотирьом людям», — розповіла Ірина Володимирівна «УМ».

Проспект Науки є тим рідкісним винятком із назв київських вулиць, коли найменування останніх і виправдане, і вмотивоване. В 1944–му на літописну Багринову гору (район між Саперною Слобідкою — з одного боку та Корчуватим — із іншого) переселили наукові установи — допомагати фронту відповідними розробками. Після війни наукові інститути «розрослися» лабораторними корпусами та житловими комплексами. Всі будинки, в які заселили науковців та їхні родини, є компактними, переважно двоповерховими. В цьому містечку домовласники, говорячи про своє житло, вживають слово «корпус». Приміром, «корпус №8». Саме про нього, до речі, і йтиметься. Офіційна ж «прописка» будинку — проспект Науки, 42/1.

Інформація про те, нібито прокуратура Печерського району порушила справу щодо міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який побив мера Черновецького, виявилася «качкою». Поки що ніхто такої справи не порушував. Сам Луценко заявив, що наразі не отримував ніяких сигналів із відповідних органів у зв’язку з п’ятничним інцидентом. «Я щойно повернувся з Польщі, де перебував із державним (насправді — офіційним. — Ред.) візитом, тому ще не був у міністерстві і жодних повісток не отримував», — сказав Луценко після вчорашнього засідання уряду.

Листування, яке веде з міністерствами та відомствами пенсіонер Віктор Клісенко, вже може претендувати на окремий том. Біда лиш у тім, вважає пенсіонер, що листування це нагадує спілкування з глухим: суті проблеми, про яку він говорить, чути не хочуть. Проте сьогодні Віктор Павлович відстоює вже не лише свою позицію, а інтереси групи осіб — наукових пенсіонерів, які, на їхню думку, несправедливо ображені державою. Пропрацювавши чимало років, ці люди виявилися обділеними, стверджує Клісенко.

Реформи в освіті — питання підвищеної відповідальності. Тут навіть приказку «Сім разів відмір — один відріж» варто множити на кільканадцять разів, аби новації дійсно мали користь. Свою ініціативу керівництво Київської середньої спеціальної музичної школи–інтернату імені Миколи Лисенка «перемірювало» роками. Останньою краплею на користь негайних змін став той факт, що після закінчення Школи її випускники, обминаючи вітчизняні консерваторії та музучилища, прямують за кордон. Причому фінансові мотиви у цій міґрації не є стовідсотково вирішальними. Юні музиканти — а таких за останні п’ятнадцять років набралося більше ста — заявляють, що коли вони вступлять до тієї ж консерваторії, то за лекціями–семінарами–сесіями–заліками просто не матимуть часу якісно займатися музикою. Навчальна програма в консерваторії чи іншому спеціалізованому вищому навчальному закладі переобтяжена загальноосвітніми предметами. А тому заради диплома про вищу освіту доводиться або ж ризикувати здоров’ям, оскільки для головного у навчальному процесі майбутнього музиканта — власне гри на інструментах — залишаються хіба що нічні години, або ж махнути рукою на свій виконавський рівень і стати–таки бакалавром чи магістром... «Потрібна альтернатива», — каже директор КССМШ ім. Лисенка Валентин Шерстюк і разом із викладачами Школи пропонує свій варіант розв’язання цієї проблеми.