Хто б міг подумати, що лобі кінобізнесменів може бути таким впливовим! Тут «Нафтогаз», політики, Косово, інфляція, парламентський клінч і поруч на тобі — нерозв’язна без Президента проблема кінопрокату. Штучно розіграна і політично краплена карта. У вівторок о 16.00 у секретаріаті зібралися троє великих і активних кінодистриб’юторів — Олександр Ткаченко («Синергія» і «Кіноманія»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») і Богдан Батрух (B&H), міністр культури і туризму України Василь Вовкун, голова Держслужби кіно Ганна Чміль, віце–прем’єр–міністр Іван Васюник, заступники глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький та Андрій Кислинський і Президент Віктор Ющенко. Підсумок змагань із перетягування канату виглядає так: «Президент запропонував Міністерству культури і туризму та Державній службі кінематографії разом із представниками провідних дистриб’юторських компаній до 4 березня розробити компромісний варіант, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про дублювання або субтитрування фільмів та враховував інтереси мешканців східного та південного регіонів України щодо мови перегляду кінофільму».

Як і обіцяв генеральний директор ТОВ «Мультиплекс Холдинг» Антон Пугач, у середу столичний кінотеатр у торговельно–розважальному комплексі «Комод» на Лівобережній не працював. Замість анонсів біля кас на екранах висвітлювався лист–звернення до Президента, спікера, Прем’єр–міністра, щоб іноземні фільми прокатувати російським дублежем з українськими субтитрами, а на іншому екрані пояснення, чому страйк. Чоловіки в робочій формі з самого ранку порозкладали запаковані в поліетиленову плівку дошки і вдавали, що розбирають каси і роздягалки. «Ось так, кіно не буде!», — каже з удаваним сумом чоловік із молотком у руках. У ту мить до мене підходить хлопець з папкою і питає, що я шукаю. «Та нічого не шукаю, на вас дивлюся», — байдуже відповідаю. «Што?» — не розуміє бідолаха. Крадькома кидаю погляд на білий розграфлений листок паперу. Поки що жодного підпису. Через якийсь час до кінотеатру піднімаються дві дівчинки з книжками. «Што случілась?» — питають одна в одної. Це помічає працівник кінотеатру, швиденько підходить з сяючою від щастя посмішкою, що хоч хтось прийшов, і пропонує підписатися проти дій Міністерства культури і туризму. Вони не задумуючись пишуть, що проти і йдуть собі по магазинах. А працівники кінотеатру тим часом сумно походжають туди–сюди, чекаючи інших глядачів.

Позавчора ввечері офіційний голос «Газпрому» вкотре назвав для України «годину Ч»: рівно о десятій годині ранку в понеділок, 3 березня, нам можуть перекрити газову трубу. Щоправда, не повністю, а лише на четвертину. Мовляв, фінансових проблем у нас громаддя, Москва знову не отримує гроші за спожитий газ, а українська сторона споживає його без жодних документів, і на нинішній день спожила уже майже два мільярди кубів. За словами представника холдингу Сергія Купріянова, до Києва ще 14 лютого надіслали повний комплект документів для вивчення і підписання, але відповіді «газпромівці» не одержали. А тому дуже хвилюються і прагнуть захистити власні інтереси. Київ почав реагувати негайно.

Учора після «газових» переговорів із Олександром Турчиновим Президент Віктор Ющенко відбув у Чернігівську область — у селище Гончарівське. Там дислокується 1–ша окрема гвардійська танкова бригада 8–го армійського корпусу Сухопутних військ ЗСУ. Глава держави ознайомився із бойовою підготовкою та можливостями бригади, оглянув зразки озброєння вітчизняного виробництва.

День хрещення Києва став символічним актом долучення України–Русі до християнської цивілізації. Щороку в пам’ять про охрещення в річці Почайні у церквах Київської традиції відбуваються урочисті молебні. Минулого року про свято згадала і УПЦ МП: церковники спільно з заможними нардепами влаштували в Києві концерт поп–зірок. Уже тоді зазначалося, що то «репетиція» велелюдного міжнародного 1020–річчя. Півроку ретельно готувалися. І от 12 лютого, під час офіційного візиту нашого Президента до Російської Федерації Володимир Путін запропонував Віктору Ющенку разом відзначити річницю. А 21 лютого Ющенко запросив на київське святкування Московського патріарха Алексія ІІ. Наразі невідомо, чи готується таке ж запрошення для Патріарха Вселенського Варфоломія. У будь–якому разі у нас несподівано з’явилася нагода осмислити себе самих у вселенському християнстві.

Голова Херсонської облдержадміністрації Борис Сіленков заявив про вихід із партії «Народний союз «Наша Україна». Він пояснив свій демарш тим, що керівництво НСНУ не дослухається до думки партійців і не працює над створенням єдиної пропрезидентської партії. Власне, те саме казали й семеро попередніх високопоставлених «вихідців» із «НУ» — представники секретаріату Президента Балога й Безсмертний і п’ятірка народних депутатів.

Нещодавно троє правозахисників оприлюднили відкритий лист до Президента й уряду із закликом навести лад у кримінально–виконавчій системі. Після низки звинувачень на адресу Держдепартаменту з питань виконання покарань проглядається дві «панацеї», запропоновані правозахисниками Олександром Бецою, Євгеном Захаровим та Олександром Букаловим: по–перше, змінити все керівництво Держ­департаменту, по–друге — підпорядкувати відомство Міністерству юстиції. Про схожі спроби уряду Януковича підкорити собі «зону» «УМ» неодноразово писала протягом минулого року.
Натомість у Держдепартаменті причини появи подібних претензій бачать не в порушенні прав засуджених, а в одвічній боротьбі між кримінально–виконавчою системою та криміналітетом «на зоні» та поза її межами. «Тому мене дивує, що ці правозахисники в лапках стали на бік криміналітету», — відверто зазначив «УМ» голова Держдепартаменту з питань виконання покарань Василь Кощинець.

Українські онкологи констатують: рік у рік рак молочної залози невпинно молодшає. Якщо раніше від цієї недуги потерпали переважно жінки, яким за сорок, то сьогодні на прийом до мамолога потрапляють і 25–річні, і 20–річні пацієнтки. На ранніх стадіях захворювання лікарі можуть зберегти груди, але в більшості випадків пухлину доводиться вирізати разом із органом. Торік в Україні було проведено понад 16 тисяч операцій із повним або частковим видаленням молочної залози в «ракових» пацієнток. Але після виписки з лікарні перед жінками постає ціла низка інших проблем...

Ім’я ужгородки Оксани Луцишиної стало відомим у літературних колах після друку її новел в антології жіночої прози «Незнайома». А до того вже були вірші та перемога у всеукраїнському конкурсі «Гранослов». На Львівському форумі видавців Оксана Забужко говорила про Оксану Луцишину як про майбутню літературну зірку. Власне саме вона настійливо рекомендувала Леонідові Фінкельштейну видати ці книжки у своєму видавництві. І минулого року у «Факті» вийшли дві її книжки — збірка новел «Не червоніючи» та роман «Сонце так рідко заходить», обидві одразу увійшли у кращу літературну «двадцятку» за версією Бі–Бі–Сі. Проза Оксани Луцишиної висвітлила абсолютно несподіваний тип жінки і викликала гарячу дискусію.
Шість років тому доля закинула Оксану за океан, де вона навчалася, а згодом і знайшла свою долю. Ми розмовляли з нею у той короткий проміжок часу, коли вона навідалася до Ужгорода — «на історичну батьківщину».