Минулий «міжнародний» тиждень Білорусі закінчився сенсацією — Мінськ відкликав для консультацій свого посла у Вашингтоні Михайла Хвостова. На тлі цієї події якось навіть загубилася новина про те, що Брюссель нарешті вирішив відкрити в Білорусі представництво Єврокомісії (досі ці функції поєднувало представництво ЄК, розташоване в Києві).
Серби знову опинилися на роздоріжжі. Коаліційний уряд прем’єр–міністра Воїслава Коштуніци, який складався з його поміркованих націоналістів та демократів президента Бориса Тадича, протримався лише 10 місяців і позавчора розсипався. Прибічники Тадича готові йти на зближення з ЄС навіть ціною втрати Косова, а Коштуніца та його однодумці ставлять Косово найважливішим питанням для країни. Після самопроголошення незалежності Косова Коштуніца припинив усі контакти з Брюсселем. Тому дострокові парламентські вибори стануть для сербів фактично вибором між довгою боротьбою за збереження Косова і доволі швидким членством Сербії в ЄС.
Наприкінці минулого тижня вся недисциплінована частина чоловіцтва — дисциплінована зробила це трохи раніше — традиційно штурмувала торгівельні палатки й квіткові ятки. Ці щорічні закупки флори, парфумів та сувенірної продукції давно вже стали чи не єдиною нагодою для чоловіка визнати, що ось ця хатня робітниця, яка цілодобово готує–пере–прибирає, насправді — його дружина, про яку він, ступаючи на весільний рушник, обіцяв піклуватися все своє життя. Восьме березня давно перетворилося на день заспокоєння власної чоловічої совісті, на прогнозований вибух подарунків та компліментів, який трапляється якраз один раз на рік... Насправді ж чоловікам було б значно корисніше піти цього дня до Театру Франка і подивитися виставу Олександра Білозуба «...Я згадую...Амаркорд». У Білозуба там також звучать компліменти жіноцтву. Тільки не солоденько–приторні, не одномоментні й формальні. Режисер дякує українським жінкам за те, що на своїх тендітних плечах вони тримають величезну Землю, не даючи їй злетіти з орбіти. І докоряє чоловікам, які не лише допустили таку ситуацію, а й не приховують того, що вона їх цілком влаштовує. І визнає, що покращення такого стану речей найближчим часом навряд чи можливе...
Провести Міжнародний фестиваль у нестоличному театрі — сьогодні це якщо не подвиг, то подія, дуже до нього наближена. Черкаському театру ім. Шевченка це «життєве спостереження» вдається спростовувати ось уже третій рік. Цього разу фестиваль «Сцена людства» в Черкасах обіцяє десять вистав, серед яких — прем’єри, першопрочитання літературних творів, спектаклі, які мають гарну «аншлагову» репутацію у своїх театрах.
12–річна киянка Юлія Ступницька на днях поїде в Лондон представляти Україну в галереї сучасного мистецтва «Тейт Модерн». Наприкінці лютого її картина «Сон корови» перемогла у Санкт–Петербурзі в міжнародному дитячому творчому проекті «The Unilever International Schools Art Project (UISAP) 2007–2008». Тепер українську корову оцінюватимуть фіналісти країн–учасниць і просунута Англія.
Перед ХІІ світовим форумом у залах (Валенсія, 7—9 березня) українці мали намір битися за нагороди ледь не в кожному виді програми. Проте з 16 наших атлетів на п’єдестал у підсумку зійшли лише двоє, що визначило збірній України аж 19–те місце командного заліку. Трійку кращих склали США (5 золотих, 5 срібних, 3 бронзові), Росія (5+4+3) та Ефіопія (3+1+2).
Не встигли ми як слід порадіти щирості першого весняного туру, як безхмарне небо «чистого» футболу затьмарили чергові скандали. Набув свого продовження інцидент у Дніпропетровську, що стався перед матчем «Дніпра» й «Динамо» — коли столичні фанати завдали шкоди трамваю й побили водія. За інформацією свідків і самих уболівальників, трамвайник першим застосував силу до фанатів із Києва, розбивши ломом голову 19–річному хлопцю. І вже після цього обурені колеги потерпілого завдали ударів у відповідь. Міліція продовжує розбиратися в цій справі.
