Подія тижня: суд у справі Гонгадзе завершено. Після крапки у вироку не буде вже нічого. Маю на увазі: пошуків «організаторів» та «замовників». Кожен, хто не є наївним, це пречудово розуміє. Україна «відстрілялась» перед рештою світу, завершивши слідство. Ніхто з доброго дива не почне пнутися до нових звершень. Ідею люстрації помаранчева влада поховала, вище Пукача ніхто не стрибатиме, а ув’язнені «виконавці» в нас уже є. Два роки в СІЗО вони відбули, посидять ще парочку, а потім їх, мабуть, помилують. Вийдуть із в’язниці й почнуть нове життя — десь поміж Мельниченком, який не знає, куди себе подіти, Кучмою з його «постпрезидентською» пенсією та іншими благопристойними і не зовсім громадянами. Благо, місця в нас вистачає — нові українці народжуються мляво, а старих ми заповзято гнобимо. Тож все буде добре. Мабуть.

Напевне, років із десять тому в глибинці волинського Полісся вдалося натрапити на кількох диваків, які втекли до лісу від своїх проблем, цивілізації та людей. «Поліські робінзони» — так назвала я тоді свою розповідь про них, що була надрукована в «УМ». Ця журналістська самовпевненість! Під час одного з недавніх відряджень на Камінь–Каширщину я відкрила ще і село... фараонів. Не єгипетських, а наших, поліських. Прототипи героїв відомої комедії О. Коломійця «Фараони», виявляється, живуть у мальовничому лісовому селі Гута–Боровенська.

Із 29 березня по 22 квітня в Києві, Львові, Одесі, Харкові відбудуться Дні сучасного польського кіно. Як зазначила координатор програм Польського інституту в Києві Олена Бабій, у рамках Днів кіно буде представлено сім різних за жанром і тематикою кінострічок. Головною подією стане українська прем’єра нового фільму «Катинь» – номінанта на премію «Оскар–2008» у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». Цей фільм — безкомпромісний розрахунок із брехнею, яка змушувала Польщу забути про своїх героїв.

Найпростіша модель «Хто/що?» — це те, що зазвичай іменують «чистим жанром»: детективи, бойовики, трилери. У згорнутому вигляді — звичайнісінькі кросворди, оперті винятково на номінативне запитання («хто/що?»). «Це культура, що її споживають пасивно, з вимкненим мозком», — пише сучасний британський культуролог (Джон Сторі. Теорія культури та масова культура. — Х.: Акта, 2005).

Ситуація щодо дотримання безпеки праці на підземних горизонтах донецької шахти імені Засядька, м’яко кажучи, поки бажає бути ліпшою. Були сподівання, що справа нарешті докорінно зміниться після найбільшої трагедії в історії вітчизняного вуглевидобутку — вибухів у листопаді–грудні минулого року, внаслідок яких на кілометровій глибині загинули 106 гірників. Проте час від часу тут знову виникають ситуації, що змушують буквально хапатися за голови інспекторів Дежгірпромнагляду. Грубі порушення ведення підземних робіт фахівці Держгірпромнагляду неодноразово виявляли під час планових перевірок потенційно небезпечного підземелля. Зокрема в одному з випадків інспекторам не надали матеріали та розрахунки, що визначають загазованість виробок. Серйозні зауваження були і до певних типових вимог щодо розмірів вентиляційного штреку та запасного виходу із лави, також несправними виявилися ще й засоби пилоподавлення безпосередньо на вугільному комбайні.

Італійські інвестори, представлені Валентином Девдою, родовід якого походить із Прикарпаття, обрали для проникнення в Україну велике, але віддалене від райцентру й автомагістралей коломийське село. Південноєвропейці довго придивлялися до залишків колишніх потужних прикарпатських колгоспів (сеньйор Девда навідувався сюди майже два десятки разів), поки зупинили свій вибір на Джуркові і запропонували небачений досі варіант співпраці у форматі спільного агропідприємства.

Мер Львова Андрій Садовий запропонував центру зайнятості інформувати українських заробітчан за кордоном про наявність вільних вакансій у рідному місті. До такого ноу–хау пана Садового підштовхнула нестача робітників різних спеціальностей у Львові. Так, сьогодні тут уже важко знайти кваліфікованих водіїв тролейбусів і трамваїв, електрослюсарів, сантехніків, токарів та електрогазозварювальників.

Про таких, як Архип Люлька, кажуть: «Доля простелила перед ним рушничок». Простий селянський хлопець, українець із Надросся став генеральним конструктором радянської авіатехніки, професором, академіком, винахідником турбореактивного двигуна, лауреатом найвищих державних премій, кавалером численних орденів, Героєм праці. А його ім’я увійшло до переліку найвидатніших діячів світової наукової думки.