...Телефонуючи до Петра Калістратовича вперше, я зовсім розгубилася, почувши у слухавці милозвучну російську мову. Говорила жінка. Як виявилося згодом, це була дружина Вілінця. У лідера ківерцівських рухівців — і дружина–росіянка?! Даруйте, але це якось геть не в’язалося. Пан Петро, сміючись, розповів, що привіз свою Валюшку з Уралу, але так і не навчив справжньої української, хоча читає вона прекрасно.
Як живеться під одним дахом стільки років переконаному українському патріотові і «кацапці»? Чи не заважає «національне питання» цій родині кохати одне одного так, як кохали в молодості? З цим, власне, й напросилася до них у гості, у скромну трикімнатну квартиру в центрі Ківерців, де зараз Вілінці мешкають. Але розмова наша вийшла не лише про любов...

Образ водія «маршрутки» (з цигаркою та лайкою в зубах, слухача «Шансону», відвертого хама, а подекуди — й п’яниці) стає таким же хрестоматійним, як і образ радянської продавщиці. Звісно, всі люди — різні, та переважають чомусь завжди ті, хто бере участь у формуванні певного стереотипу. Не раз була свідком того, як у розпалі «їздових дискусій» розлючені пасажири кидали погрозу поскаржитися керівництву перевізників. Водії ніколи не переймалися перспективою заробити догану абощо. Як, мабуть, і перспективою втратити роботу взагалі: якщо не на цьому, так на іншому маршруті обов’язково знайдуться рекрутери, які наймуть зайву пару рук крутити кермо. Та якось лайка припинилась після пророцтва: от ліквідують вас, «маршруточників», взагалі, будете тоді знати... Вочевидь, «взагалі» — слово в даній ситуації магічне. Все–таки відмова від такого бізнесу створить проблему — як для приватників, так і для армії вже найнятих на роботу водіїв. Та головне тут те, чи створить це проблему для киян?

Останніми роками футбольний клуб «Кривбас» поріднився зі словосполученням «брак фінансування». Із 2004 року фактично кожне коло чемпіонату для команди починається, м’яко кажучи, з «фінансових труднощів». Не стала винятком і нинішня весна.

Уся література народилася з філософії. Перші художні твори в історії люд­ства — суть адаптовані для ширшого читача філософські трактати. А самі ті трактати — ніби риштування культури; заховані в тих книжках ідеї креслили цивілізаційний шлях. Так лишається і донині: без філософської літератури неможливий поступ суспільств.

Сезонними розпродажами у фірмових магазинах сьогодні мало кого здивуєш. Для більшості це взагалі найкращий та довгоочікуваний час для оновлення свого гардеробу. А от якщо розпродаж не сезонний, а постійно діючий і брендову річ утричі дешевше можна придбати у будь–який час? Це — вже інша справа. В Україні дедалі більшу популярність набувають магазини так званого стокового одягу.

Керівник Одеського УСБУ Володимир Дорошенко нещодавно отримав чергове звання — генерал–майора. «Зірки» впали йому на погони не так з нагоди 16–річчя Служби безпеки, а як результат ефективної роботи очолюваного ним підрозділу спецслужби у непростому регіоні. А здобутки СБУ на Одещині останнім часом часто отримують розголос у ЗМІ — тут і боротьба з контрабандою в ході спецоперації «Цунамі», і крапка у справі етнічної кавказької банди, з якою кілька років не могла впоратися міліція, і розкриття каналів нелегальної міграції тощо. Втім в ексклюзивному інтерв’ю «УМ» генерал Дорошенко волів говорити не про здобутки, а про перспективи служби.

Коли мешканець райцентру Софіївки Дніпропетровської області Віктор Гаркуша ще в 1997 році вирішив продати свого БМВ–524Д, біди ніщо не віщувало. Покупець із Кривого Рогу знайшовся досить швидко. Те, що він забажав оформити придбаного у Гаркуші автомобіля на співмешканку, пославшись на проблеми з міліцією, Віктора Івановича мало цікавило. Та через кілька днів до Гаркуші навідалися троє чоловіків із Кривого Рогу з категоричною заявою: «Купуй собі труну — проглядаються якісь номери». Справа в тому, що ще в 1987 році Віктор Іванович придбав авто у Чернівцях без зазначення номера двигуна. Принаймні у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, яке збереглося дотепер, це підтверджується, як, до речі, і у вищезгаданому договорі купівлі–продажу.

«УМ» повідомляла про бажання попереднього керівництва МВС ввести з 1 січня 2008 року тотальний контроль водіїв на наявність страхових полісів. Завадити цьому вдалося Асоціації страхувальників України, яка звернулася до нового керманича МВС Юрія Луценка з проханням відмовитися від корупційного залучення ДАІ до обслуговування комерційних інтересів страхових компаній. Три місяці тому АСУ стверджувала, що страховики просто хочуть змусити 10–мільйонну армію водіїв платити їм близько 2,5 мільярда гривень щорічно.

Олексій Михайличенко дуже хотів перемогти у своєму першому матчі перед українськими вболівальниками. На післяматчевій прес–конференції він намагався завуалювати це словами про те, що зустріч із сербами не товариська, а «контрольна»: «Позитивний результат не був для нас головним завданням, але ми намагалися його досягти». І Міха таки стартував у Києві з перемоги.

— Денисе, вітаємо з дебютом. Які відчуття залишила гра?

— Серби справили враження міцної технічної команди. Думаю, ми виграли за рахунок самовідданості й переваги в боротьбі. Своїми діями я задоволений. Щось виходило, щось ні, але головне — команда перемогла.