Це тільки друга така амбулаторія в місті. Вона розташована на першому поверсі житлової дев’ятиповерхівки у віддаленому мікрорайоні Хімселище. Тепер його мешканці одержуватимуть медичну допомогу поруч із домом і не їздитимуть у центр міста.

Мова про річковий причал № 7 й усе без винятку, що є на його території в Оріховій бухті. Донедавна де–юре і де–факто причал, під який у Запоріжжі відведено кілька гектарів придніпровського узбережжя, був власністю обласного товариства мисливців і рибалок. Днями ж близько 600 членів товариства дізналися, що їхнє — вже чиєсь. Приголомшливу новину почули від фахівців місцевого БТІ, куди вони звернулися для проведення інвентаризації: було ваше, тепер господар усього майна — приватна компанія! Зміну власника оформила незалежна структура — так званий третейський суд.

В останній ігровий день регулярного чемпіонату НХЛ матчі носили переважно формальний характер, адже всі 16 учасників «плей–оф» стали відомими ще напередодні. Хіба що деякі команди намагалися піднятися вище, аби мати перевагу свого майданчика на різних стадіях розіграшу Кубка Стенлі.

На Благовіщення в галереї «Совіарт» їли хліб і рибу, пили вино, піднімали тости за іменинника. Анатолій Федірко, член Спілки художників України, галерист і скандаліст, до свого ювілейного дня народження, як справжній «класік», влаштував ретроспективну виставку власних робіт. Оскільки ж ті попередні виставки всі всуціль були акції, де предметні, «матеріальні» експонати мали не надто важливе значення, то на ретро­спективній виставці їх без проблем замінили на фотографії, відео, ксерокси і принти. Зрештою, Анатолій Федірко завжди прагнув виорати ниву концептуального мистецтва на українських теренах.

У залі «Хлібня» заповідника «Софія Київська» 7 квітня відкрилася фотовиставка «UN.IT» (ЮНЕСКОІТАЛІЯ). Куратор виставки і відповідальний від Італії за Список світової спадщини ЮНЕСКО Мануель Гвідо на відкритті сказав, що виставка фотографій 41 італійської пам’ятки всесвітньої спадщини у творах 14 фотографів мандруватиме по всіх містах світу, які входять до спадщини ЮНЕСКО. Але в Україні — її «прем’єра».

Книжку киянки Богдани Ма­тіяш «розмови з Богом» анонсували як найгучніше, найсенсаційніше (за Костем Москальцем) поетичне видання минулого року. Що ж такого неможливого утнула молода поетка, авторка поетичної книжки «Непроявлені знімки», літературний критик і редактор, чиє ім’я можна відшукати на багатьох книжках видавництва «Критика»? Немає в її збірці ні цитування Святого Письма, ні протесту проти несправедливості світобудови. Вся справа у сповідальності, відвертості. І йдеться не про відвертість інстинктів, яка сьогодні заполонила нашу літературу, а про відвертість глибинну. Недарма ж один польський священик сказав Матіяш, що її книжки подібні до вечірньої молитви.

Учора, в п’яту річницю з дня загибелі в Багдаді телеоператора агентства «Рейтер» українця Тараса Процюка, біля посольства США в Києві пройшла акція, в якій взяли участь друзі та знайомі журналіста. «Ми щороку проводимо подібну акцію. Збираються рідні Тарасу люди, які хочуть зайвий раз нагадати урядам США та України про цю трагедію. Наша акція не носить жодного політичного забарвлення, не буде ні промов, ні політичної символіки. Ми лише передамо в американське посольство портрет Тараса з датами його життя. Тарас загинув у 35 років», — розповів «УМ» один із організаторів акції, член правління громадської організації Інституту «Республіка» Володимир Чемерис.

Віднині й Президент України «долучився» до Великої Вересневої революції — у вівторок увечері під час офіційного обіду керівник Лівії Муаммар Каддафі вручив Вікторові Ющенку відповідний орден. Сам лідер Лівійської революції тепер — кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Верховній Раді ніби пороблено. Український парламент ніяк не може запрацювати в повну силу: як не канікули, то кадрові недобори, як не НАТО, то Косово. Вчора народні депутати ніби налаштувалися на плідну роботу, але не змогли запрягти коня через понеділкове рішення Конституційного Суду. Як повідомляла «УМ», КС визнав неконституційним регламент Верховної Ради.