Дивно, але якщо регулярна першість у чоловічій суперлізі була вельми інтригуючою і найбільш непередбачуваною за останній час, то ігри «на виліт» наразі проходять під диктовку фаворитів. Після двох ігрових днів чвертьфінальної стадії «плей–оф» усі команди, що посіли вищі місця в турнірній таблиці за підсумками регулярного чемпіонату, мають в активі по дві перемоги, здобуті на своєму майданчику. Відтак пари переїздять до міст слабших суперників, і кожен наступний поєдинок може стати останнім у кожному з протистоянь.

Цей випадок можна вважати прецедентом. Влада у Луцьку і раніше не дуже шанувала інтереси громади, особливо коли пахло грошима. Незаконне будівництво в місті процвітало, як і скрізь, але до вельми гучних скандалів якось не доходило і конфліктні грані згладжувалися. Нова міська команда на чолі із Богданом Шибою перед виборами теж клялася служити інтересам громади. А ще — боротися із незаконним будівництвом, навести лад у виділенні земельних ділянок. Обіцяли також припинити будівництво за рахунок знищення зелених зон міста і ущільнення вже існуючої забудови. Хоча проектанти запевняли, що будувати доведеться у дворах, бо довкола Луцька практично вся земля продана і місту немає куди розширятися. І хай би лучани знали про ці геть не райдужні перспективи. Але на таке самурайське зізнання не відважився б жоден кандидат на посаду міського голови. Не сказав це уголос і Богдан Шиба, на якого лучани після багаторічного правління у Луцьку одіозного Антона Кривицького покладали великі надії...

Минулої осені Владислав Троїцький, директор і керівник театру «ДАХ», задумав у «Мистецькому арсеналі» відкрити виставку сучасних художників, яка б підготувала відвідувачів до святкування 200–річчя від дня народження Миколи Гоголя. До неї принагідно додалися вистави, концерти, перфоменси. Так і виник цілий проект «Гогольfest». Цього року його проводитимуть з 6 по 25 травня. Міська влада каже, що День Києва розтягнеться на місяць, бо грандіознішого святкування, ніж фестиваль фестивалів годі було придумати. Річ у тім, що в Україні є кілька потужних фестивалів, про які знає кожен свідомий громадянин. Це «Країна мрій», це «Джаз Коктебель», це «Шешори», це «Молодість» і, зрештою, до почесного списку можна приписати Форум видавців, свого роду літфест. І не повірите, Троїцький об’єднав кураторів кожного з дійств на місяць в одну програму, щоб відвідувачі не засумували за якимось окремим улюбленим мистецьким святом, а сповна відчули, де знаходиться джерело українства.

Тривалий шлях, який пройшов режисер Микола Мащенко та команда фільму «Богдан–Зиновій Хмельницький», увінчається справді масштабною прем’єрою. 4 травня картину покажуть на майданах найбільших міст України, а саму презентацію присвятять 360–річчю національно–визвольного руху українського народу.

У стилістів та модних критиків уже давно є традиція обирати серед зірок шоу–бізнесу тих, чий бездоганний смак дозволяє їм бути зразком для наслідування. Цих знаменитостей прийнято називати «іконами стилю» і всіляко хвалити. Тож можна уявити здивування преси, коли в останньому переліку таких «ікон» опинилася епатажна й «страшна» британська співачка Емі Вайнхаус. Причому йдеться не про пересічний список стильних дамочок, а про топ–п’ятірку найвизначніших представниць сучасного шоу–бізу, які, на думку фахів­ців, увійдуть до світової історії стилю. Західна преса дивується: що там робить Емі, яка раніше постійно фігурувала в рейтингах найгірше одягнених зірок?

Чутки про те, що президент Росії Володимир Путін розлучився зі своєю дружиною Людмилою і незабаром одружиться з відомою гімнасткою, депутатом Держдуми Аліною Кабаєвою, дійшли й до західної преси. Більше того, в Америці та Європі ця інформація, яка курсує в російському інтернеті вже другий тиждень, стала однією з «найгарячіших» новин. Тож перебуваючи в Італії, лідер РФ не уникнув відповіді на запитання, чи мають такі плітки під собою реальні підстави.

Сьогодні в Горлівці відбувся благодійний турнір із боксу під девізом «Горлівка проти наркотиків».

Команді Горлівки автоматично присуджене пер­ше місце, оскільки команда наркотиків була вилучена зі змагань за результатами медогляду.

Усі матчі 26–го туру чемпіонату України починалися із хвилини мовчання в пам’ять про донецького тренера Віктора Носова, який минулого тижня пішов від нас на 68–му році життя. З ім’ям цього фахівця пов’язано чимало яскравих сторінок вітчизняного футболу, зокрема виграш «Шахтарем» Кубка СРСР.

А закінчилися деякі матчі звітного туру бійками.

У ці дні, коли виповнився рівно рік від дати виграшу Україною й Польщею тендеру щодо Євро–2012, раз по раз лунає думка, що право на проведення чемпіонату Європи 2012 року в нас можуть відібрати. Це вельми нагадує якусь дитячу страшилку. Трохи ближчі до реалій люди стверджують: аби втратити Євро–2012, нам треба ну ду–у–уже вже «постаратися». А ми — стараємося, ще й як! Якщо стартові тури весняної частини українського чемпіонату компрометували наш футбол гучними суддівськими скандалами, то останні три — кришать і крушать усе навколо валом фанатських побоїщ. До речі, після хвилі подібних безладів на стадіонах Італії ця країна й утратила майже гарантований тендер на Євро–2012, і члени УЄФА зробили вибір на користь України та Польщі.