Ох уже цей Едді!
Кріейтори світової кіноіндустрії в польотах своєї фантазії часом досягають просто–таки захмарних вершин. Воно й зрозуміло — така в них робота. Мозкові атаки цих фахівців здебільшого крутяться навколо побутово–смажених тем: хто з ким спить, хто з ким розлучається, хто яку сексуальну орієнтацію сповідує. Аж раптом інтернет видав новину, яка після всіх цих чуток–скандалів відразу притягнула до себе увагу світової братії кіноманів: Едді Мерфі залишає кінематограф і планує надалі займатися лише театром. Після таких заяв шанувальники творчості актора стрімголов помчали до кінотеатрів, щоб подивитися останню кіноновинку за його участю. А раптом після фільму «Знайомтесь: Дейв» Едді Мерфі справді накиває п’ятами з кінематографа і на широкому екрані вже не з’явиться ніколи?
Читати з ініціативою
Всеукраїнську громадську ініціативу заохочення до читання «ЧИТАЙ» пітримало «Радіо Рокс». У середу о 16.07 вийшов перший випуск програми з однойменною назвою. Її гостею стала відома письменниця Ірен Роздобудько.
Модні шедеври
У лютому 2009 року, Аукціонний дім Christie’s виставить на торги колекцію живопису, що належала французькому кутюр’є Ів Сен–Лорану. Зібрання, до якого увійшли шедеври Франсіско Гойї, Пабло Пікассо, Анрі Матісса, Енді Ворхола, фахівці оцінили в 600 мільйонів доларів. Відомо, що за місяць до смерті Ів Сен–Лорана, який помер у Парижі в червні, право на продаж колекції отримав Торговий дім Sotheby’s. Але в останній момент близький друг модельєра та співвласник колекції зробив свій вибір на користь Christie’s.
НОМІНАЦІЯ «МИНУВШИНА»
Історія з перших рук
У репринтну добу (тоді були «перебудова», «гласність», «нємножко прибавіть» і все таке інше) кожен із громадян СРСР, хто шукав відповідей на питання «а що від нас ховали, і як було насправді?», отримав дев’ятий вал заборонених совєтами матеріалів. За короткий час книжкового буму (кінець 80–х — початок 90–х) українські видавці таки встигли навидавати чимало літератури, дещо втамувавши тодішній інформаційний голод. Але оздоровчий процес українського суспільства загальмувався разом із майже повною зупинкою і семирічною стаґнацією українського книговидання. Сьогодні громадськість вкрай потребує книжок, що відкривали б істинне лице українських історичних персонажів, спотворених радянською пропагандою. Нове видавництво «Книга Роду» позначило входження в книжковий ринок презентацією своїх перших видань серії «Мемуари»: Нестор Махно. «Сповідь анархіста»; Юрко Тютюнник. «Записки генерал–хорунжого».
Декорації революції
«Київ 1917—1919. Адреси. Події. Люди» відомого інтерпретатора історії Олександра Кучерука — підкреслено фактографічна: хто, що, де, коли. Вже ілюстративна база — самодостатня: розглядай собі, як виглядали столичні будівлі майже сто років тому і які вони нині (пари світлин дібрані так, щоби зйомка велася з одного ракурсу).