Останній спалах конфлікту в Південній Осетії — хрестоматійний приклад сучасної війни, яка може розпочатися, розгорнутися і практично вирішитися за одну добу. Ранок п’ятниці застав нас звісткою, що грузини обстріляли свою бунтівну провінцію, і переможними реляціями грузинських генералів, що ціла Південна Осетія зайнята їхніми військами. А вже надвечір, коли до конфлікту масово підключилися російські танки й літаки, стало ясно, що самотужки грузини не здатні втримати не те що Цхінвалі, а й Південну Осетію та ще заодно Абхазію. І зовсім зрозумілим став факт, що в сучасному світі дипломатія має йти далеко попереду армійських авангардів. Якими є збройні сили противників, задіяні в Південноосетинському конфлікті? Чим загрожує Грузії продовження конфлікту?

Чесно кажучи, розклад стартових днів Олімпіади в Пекіні не дозволяв українцям особливо розраховувати на нагороди. Хіба що можна було сподіватися, що хтось із когорти тих, кого не відносять до фаворитів, зможе стрибнути вище голови й приємно здивувати і співвітчизників, і світову спільноту загалом. Та, на жаль, нових героїв не знайшлося.

Прогнози синоптиків про сильні дощі у Карпатах, оприлюднені напередодні вихідних, викликали неабияку стурбованість серед місцевих мешканців. Ще остаточно не ліквідовано наслідки стихії двотижневої давнини, а вже потрібно було готуватись до чергових витівок природи.

У Мозамбіку — країні на півдні Африки, де мешкає чимало українців, — не існує жодного українського дипломатичного представництва. Найближчі консульство та посольство розташовані у Преторії (ПАР) та Анголі (Луанда). Нема в Мозамбіку навіть почесного консула України. Зате одна з церков у столиці, місті Мапуту, за архітектурою вельми нагадує деякі храми в Україні. При ближчому ознайомленні з’ясувалося, що це дійсно православний храм — грецька православна церква Архангела Гавриїла, побудована на кошти грецької громади Мозамбіку ще в 1960 році.
Роки йшли, а церква залишалася напівпорожньою. Храм не мав власного пароха, лише у великі релігійні свята грецька ієрархія надсилала священика з Південно–Африканської Республіки.
Ситуація кординально змінилася, коли Грецька православна церква призначила священиком у Мозамбік отця Георгія (в миру — Юрій Золотенко). Ця молода людина модернізувала релігійне життя православної громади Мозамбіку, зробивши так, що молоді й старі, греки й болгари, серби та співвітчизники отця Георгія українці повернулися до Храму. Але почнемо спочатку...

Причому не дерев’яна, а залізна, що взагалі нечувано. Мира пахне ладаном і має маслянистий вигляд. Від ікони, на якій зображено Ісуса Христа у терновому вінку перед стратою, віє теплом. А якщо до неї прикласти долоні, відчувається поколювання у руках.

Побудований за проектом всесвітньо відомого київського архітектора Владислава Городецького, будинок Національного художнього музею України є однією з найвизначніших архітектурних пам’яток Києва й обов’язковим місцем паломництва для туристів. Адже будови цього прославленого зодчого ввійшли як класичні зразки у всесвітні архітектурні енциклопедії.

Усі романи Андрія Куркова — це одна гостросюжетна казка про Колобка. Його герой, змінюючи імена й навіть стать (стрижневий персонаж останнього роману — жінка) та мудрішаючи разом з автором, таки уникнув конкретних пацанів та монстрів підсвідомості. В «Нічному молочнику» (Х.: Фоліо, 2008) видно, куди він, власне, котився.

Нагадаємо, що місяць тому, на Івана Купала, під час святкування етноліта на озері Світязь, що на Волині, було оголошено Топ–21 природних чудес України. При цьому претендентів на місце у фіналі від усіх регіонів України було рівно сто. Від купальського старту минув рівно місяць й нині фаза фінального інтернет–голосування за сімку кращих природних див добігає кінця. Уже 26 серпня, після голосування в «павутинні» та остаточного слова експертів, Оргкомітет загальнонаціональної акції «Сім природних чудес України» на чолі з ініціатором конкурсу, народним депутатом Миколою Томенком, на території Київської фортеці офіційно оголосить сімку переможців. Наразі ж, за сімнадцять днів до цього «часу Х» стабільно лідирують наступні природні чудеса...

Відомий національний дендропарк «Со­фіївка» НАН України в місті Умань переходить на використання екологічно чистого транспорту: елекромаршруток та електросміттєвозів, повідомляє УНІАН. За словами директора «Софіївки» Івана Косенка, перші дві платні електромаршрутки, подаровані бізнесменом, почали возити туристів по території парку, яка складає близько 155 гектарів, ще наприкінці липня.

Нацисти знали про циган майже все. Дослідили етнічне походження, відмінності між осідлими й кочівниками, різновиди діалектів мови. В Антропологічному інституті Дюкінгеймського університету донедавна зберігалася картотека на 20 тисяч знищених ромів. Це 16–метрові стелажі з документами, фото, відбитками пальців, переліком родичів. Присуд «смертна кара» виголошували біологи: «Екземпляр не лише не має ніякої вартості для суспільства, а й небезпечний для нього». Геноцид проти цього не надто численного народу зветься по–різному: Порраймос, Самударіпе, Калітраш. У роки ІІ Світової війни, за різними даними, було знищено від 50 до 70 відсотків європейських циган. Серед них — понад десять тисяч циган українських. Здавалося б, не так і багато, проти семи мільйонів загиблих у час Голодомору і півтора мільйона українських євреїв–жертв Голокосту. Однак на середину XX ст. ромів в Україні налічувалося всього 20 тисяч. Разом із загиблими в небуття відійшли їхні пісні, майстерність ремісників і життєрадісність свободи.
Нацисти вивчали циган, щоб убивати. Ми ж досі не знаємо про них майже нічого. Хоча знання допомогли б співжити сьогодні. Про це йшлося на першій науковій конференції «Роми України в період Другої світової війни: сучасний стан вивчення, викладання й увічнення пам’яті», організованій Українським центром вивчення історії Голокосту за підтримки Фонду Фрідріха Еберта. Вчені з Норвегії, Німеччини (де впродовж багатьох років вивчається геноцид ромів), Росії доповнили картину тільки–но започаткованих українських студій, які все ще залишаються без державної підтримки.