Учора під стінами амбасади РФ висадився десант членів Української народної партії (УНП). Вони встановили потужні динаміки, з яких лунали грузинські та патріотичні українські пісні, та скандували гасла.

У Криму є село Танкове. Його так назвали росіяни. Зла метафора. Чи злободенна? Танків ще немає, але є село, а в ньому люди — танківчани, танківці, танкісти... Все, крапка. Далі можна не писати, а тільки їхати степовим Кримом і дивитися на таблички з назвами — Танкове, Штурмове, Героїчне, дюжина Красногвардєйських.

Російська пропагандистська машина пройшла добрий вишкіл під час двох воєн у Чечні, втім навіть у мирні часи пропагандистська війна росіян тривала. «Хороші» радянські традиції не забуті: російська преса виступає під гаслом «Один народ, один Путін, одні ЗМІ». Західні ЗМІ, які донедавна писали про закінчення «холодної війни» та вітали братання з уже «демократичною» Росією, тепер у розгубленості: деякі з них підшуковують слова виправдання для Росії та водночас — співчуття до Грузії, інші відважилися визнати хибність попередніх оцінок Росії і тепер відверто називають агресію агресією.

Учора о 14.45 за київським часом Україна нарешті отримала свою першу медаль на ХХІХ літній Олімпіаді — у дзюдо. Слід зазначити, що від срібного призера Афін–2004, володаря «срібла» чемпіонату світу Романа Гонтюка чекали успіху і в Пекіні. Але здобути «бронзу» 24–річному спортсмену з Надвірної, що на Івано–Франківщині (офіційно він представляє столицю), було дуже непросто — за шість годин змагань у ваговій категорії до 81 кг Роман провів п’ять сутичок.

Часто буває так: ніби всього у людини в достатку — і здоров’я, і робота улюблена, і коханням Бог не обділив, а все їй якось не так. Вічні нарікання, постійна невдоволеність і незбагненна втома від життя. Така людина навіть найпереконанішого оптиміста засмутить своїм мінором. А іншого — трапляється — безжальна доля стисне в лещатах, що стороннім поглядом навіть розумієш: вижити в такій ситуації вкрай нелегко, а у відповідь не почуєш жодної скарги і бажання коритись прикрим обставинам. Зустріч із такими оптимістами «наперекір усьому» додає життєвої снаги і вселяє віру в те, що будь–які перешкоди можна здолати і випробування пережити. Про це подумалося під час знайомства з родиною Денисових із села Торчиця Ставищенського району на Київщині. Чоловік і дружина — інваліди, але їхньої сили духу вистачає на те, щоб підтримати і допомогти іншим, вести власну справу, виховувати дітей і радіти кожному прожитому дню, дякуючи Богу за підтримку. Тож і не дивно, що до їхньої оселі завжди радо тягнуться односельці, їх поважають і потайки не перестають щиро дивуватись незламності і життєвій витримці цих людей.

У Тернопільській області повністю завершили обстеження будинків, пошкоджених чи зруйнованих повінню. Як повідомили «УМ» у штабі ліквідації наслідків стихії, відшкодування вже виплачено 482 особам на загальну суму 1 млн. 78 тисяч гривень. Завершуються виплати всім, хто мав отримати по п’ять тисяч гривень. Що ж до інших категорій, то наразі ще уточнюють списки, оскільки з часом деякі будинки постраждали більше, ніж це виглядало відразу після повені.

Черкаською філармонією литовець Антанас Петраускас керує більше чверті століття. Заслужений працівник культури України, нагороджений орденом «За заслуги», він давно вивчив і добре говорить українською. Любить і вміє співати українських пісень. Коли перед концертом у філармонії Антанас Аугустинович заходить до зали, завжди кланяється глядачам — його знає майже все місто, половина Черкащини і частина України. Як каже нардеп Михайло Сирота: «Петраускас — це реліквія Черкас. Завдяки таким людям, як він, українська культура вижила і під час комуністичного правління, і під час теперішнього безгрошів’я». Особлива заслуга черкаського литовця Петраускаса ще й у тому, що філармонія Шевченкового краю, альма–матер Черкаського академічного заслуженого українського народного хору, ансамблю «Росава», тріо «Вербена», камерного оркестру, — нині одна з кращих у державі, а українська пісня та українська мова тут у великій шані.

Тисячі українських дідусів і бабусь живуть у скрутних умовах, вони купують одяг та взуття у «секонд–хенді» й найдешевші продукти харчування на ринках. А також збирають пляшки з–під пива, вигулюють чужих собак, здають макулатуру та поліетиленові пляшки. Це лише малий перелік того, чим займаються вітчизняні пенсіонери, «доганяючи» стандарти добробуту, які мала б забезпечити їм держава з огляду на довгі роки праці. Майже 30% українців перебувають за межею бідності, а 44% бідних становлять домогосподарства, де проживають пенсіонери.

Цьогорічне літо майорить яскравими та резонансними подіями. З–поміж них відокремимо Всеукраїнський конкурс для дівчат–лідерок «Перший крок до успіху–2008», який уже третій рік поспіль проводить Український жіночий фонд за підтримки Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Українського освітнього центру реформ, благодійних фондів «Товариство «Приятелі дітей» та «Здоров’я жінки і планування сім’ї». 30 переможниць було запрошено до столиці для почесного вручення нагород та спілкування з відомими жінками–лідерками, які вже досягли успіхів у професійній кар’єрі та громадській діяльності. Дівчат вітали Ольга Герасим’юк, Лари­са Мудрак, Наталія Сумська, Олена Шоптенко, Тетяна Піскарьова та інші.

Як приготувати млинці, самостійно нагодувати молодшого брата чи правильно сервірувати стіл? Усьому цьому діти зможуть навчитися на I Міжнародному кулінарному фестивалі, який стартує сьогодні в «Артеку». За повідомленням прес–служби «Артеку», у рамках дійства заплановані дві програми: «Кулінарні подорожі артеківця» і «Один удома». У першій братимуть участь представники п’ятьох країн: Італії, Росії, України, Франції та Японії. Таким чином кожен день фестивалю буде присвячено одній із держав.