Навіть партизан–марксист Че Гевара схилявся перед їхньою стійкістю: «Яка армія може похвалитися тим, що ще протягом десяти років по закінченні Другої світової війни могла вести бойові дії без підтримки ззовні? УПА виявилася найстійкішою». Останній бій, 12 жовтня 1959 року, біля хутора Лози Підгаєцького району на Тернопільщині, прийняли троє: член По­дільського окружного проводу ОУН Петро Пасічний, його дружина Марійка Паль­чик та боєць Олег Цент­нарський. Днями біля меморіального знака, який відкрили минулого року, священики відправили панахиду, керівництво району й області, а також представники громадських організацій поклали квіти.

Із несподіваною наполегливістю жіноцтво невеличкої, розташованої в Рожнятівському районі, Лецівки, в якій мешкає чотири сотні селян, взялося захищати свої права на чисту воду в гірській Пабовиці, котра протікає через їхній населений пункт. Справа в тому, що лецівчанки з давніх–давен традиційно щосуботи масово виходять на береги річечки з оберемками одягу та постільної білизни, аби випрати їх у донедавна прозорих проточних водах, бо пральні машини для них залишаються недосяжним благом.

Не дочекаєшся ту Червону Шапочку з гарячими пиріжками, подумала бабуся. І вирішила народити сама своїх онуків. Це не тому, що 56–річна американка Джасі Даленберг собі довіряє більше, ніж доньці. А тому, що, за медичними показаннями, її донька Кім не може виносити дитину, отож бабусі й довелося стати сурогатною матір’ю власних трьох онуків. Лікарі взяли доньчині яйцеклітини і шляхом екстраткорпорального запліднення (більш відомого в нашій країні як «дитина з пробірки») перенесли зародки в утробу мадам Джасі.

Обіцянок не заходити в зал, поки БЮТ не розблокує президію, Яценюк учора вже не давав. Хіба що зняв піджак, пройшовши на трибуну в самій сорочці — чи то для того, щоб легше було пробиратися між блокувальниками, чи то натякаючи, що в сесійній залі роботи найближчим часом не буде. А може, Арсенієві Петровичу просто стало жарко від дискусії, яка точилася поза межами зали.
Цього разу до процесу «домовляння» лідерів фракцій підключилися і Прем’єрка Тимошенко, і голова Нацбанку Стельмах, і міністр фінансів Пинзеник. Але зняти БЮТівську «блокаду» не вдалося навіть їм, тож і ранкове, і вечірнє сесійні засідання почалися з перерви. Учора станом на 17.30, коли цей номер здавався до друку, ніхто з депутатів не міг точно спрогнозувати, чи завершаться ці консультації успішно.

Окружний адміністративний суд Києва вчора закрив провадження у справі про законність указу Президента, яким було розпущено Верховну Раду. Нагадаємо, що рішення цього суду було першим каменем, через який «перечепилися» дострокові вибори–2008. Клопотання щодо припинення справи подали до ОАСК представники Блоку Юлії Тимошенко, які й оскаржували законність видання указу.

Україна та Туреччина зацікавлені у встановленні безвізового режиму та у створенні зони вільної торгівлі між двома державами. Про це заявили президенти Віктор Ющенко та Абдулла Гюл під час спільної пресконференції, яка завершувала столичну частину візиту глави Української держави до Туреччини. МЗС обох країн уже отримали відповідні доручення для втілення у життя президентських домовленостей. Для преси президенти сказали, що задоволені рівнем економічної співпраці. Зокрема, як зазначив Віктор Ющенко, турецькі компанії активно беруть участь у підготовчих роботах в Україні до Євро­2012. Йдеться насамперед про шляхобудівельні компанії. Саме з представниками цих компаній Президент Ющенко мав зустріч у понеділок надвечір, перш ніж відбути до Стамбула. Як передає офіційний сайт Президента України, до розмови Віктора Ющенка з представниками турецького бізнесу були залучені директори компаній «Чуркова Груп», «Догуш Груп» та голова ради директорів «Фінансбанку».

Якби вибори проходили найближчої неділі, то безумовну перемогу на них святкували б Партія регіонів та Блок Юлії Тимошенко — вони набрали б 28,3% та 27,5%, відповідно. Про це свідчать результати унікального соціологічного опитування, проведеного 7—19 жовтня Центром економічних і політичних досліджень ім. Разумкова. Унікального — тому що в ході дослідження було опитано аж 10 865 громадян, що дозволило максимально зменшити похибку вибірки (вона не перевищує 1%) і якомога точніше відтворити електоральні настрої.

Минає два місяці від того моменту, як під гамір московських дипломатів та ЗМІ й у піку рішучій підтримці Президентом Віктором Ющенком Грузії у Верховній Раді створено слідчу комісію для перевірки фактів нібито незаконного продажу Україною зброї до Грузії. За ці два місяці політичне дітище, очолене «регіоналом» Валерієм Коновалюком, нічого не «нарило» в Україні, тож учора головний «комісар» заявив, що комісія ВР веде переговори з грузинською стороною, аби провести виїзне засідання. Коновалюк із соратниками вже у Тбілісі й Цхінвалі хоче пошукати трофейну зброю українського походження. Депутатські потуги, які чудово вкладаються в кампанію з метою скомпрометувати вище керівництво України й український військово­промисловий комплекс, розбиваються об невблаганну реальність: ніякого обмеження на торгівлю зброєю з Грузією ніхто не накладав.

Як свідчить статистика, волейбол є наймасовішим видом спорту на планеті. За підрахунками міжнародної федерації, цією грою захоплюються й займаються близько одного мільярда людей. Тим сумнішим виглядає стан волейболу в Україні. Фінансові проблеми, руйнація інфраструктури та дефіцит молодих гравців давно відкинули вітчизняний волейбол на другорядні позиції у світі.
Рівно 40 років тому чоловіча збірна СРСР з волейболу виграла свою другу золоту олімпійську медаль. У складі тієї команди дев’ять спортсменів представляли Україну. Тепер про подібні досягнення ми можемо лише мріяти. На цьому тлі українським уболівальникам волейболу доводиться втішатися іграми чемпіонату України.
Цієї осені в чоловічій першості суперліги боротьбу ведуть сім команд. Через фінансові проблеми в міжсезоння припинив своє існування дніпропетровський «Локомотив», який у попередньому сезоні посів шосте місце. Заповнити прогалину пропонували другій, а потім і третій командам наступної за рангом, так званої «вищої» ліги. Але ті відмовилися від такого щастя — знову через банальну нестачу коштів.