Минулого тижня жіноча збірна України досягла найбільшого успіху за свою історію. Перемігши у двох матчах «плей–оф» словенок, наші дівчата вперше потрапили до фінальної частини чемпіонату Європи. За весь груповий етап українки пропустили у свої ворота всього три м’ячі. Помітну роль у досягненні цього успіху зіграла Валя Котик — незмінний та надійний центр захисту нашої збірної останніх років. Саме з цією футболісткою, котра вже тривалий час виступає в російському чемпіонаті, зустрівся кореспондент «УМ». Поговорили і про останні досягнення, і про долю жіночого футболу — чомусь не надто шанованого в Україні виду спорту.

У більшості людей при згадці про Колумбію виникають асоціації передусім із наркоторговцями. Хоча любителі помандрувати миттю скажуть, що в цій країні — чудова природа з розмаїттям флори та фауни, меломани — що в Колумбії народилася Шакіра, а інтелектуали і просто любителі якісної літератури нагадають, звідки походить неперевершений магічний реалізм Габріеля Гарсії Маркеса.

Якщо колись до нас завітають інопланетяни заввишки з багатоповерхівку, землянам буде чим їх зустріти. Принаймні без штанів гості не залишаться. Судячи з того, як регулярно в різних куточках планети ставлять рекорди з пошиття найбільших джинсів, найпопулярнішими на Землі брюками велетні забезпечені. Чотири роки тому до Книги рекордів Гіннесса потрапили джинси, пошиті в Києві, довжина яких становила 31 метр — як дев’ятиповерховий будинок. Згодом це досягнення перевершили майстри з колумбійського Медельїна зі своїми «штанцями» 35 метрів завдовжки і 25 завширшки.

— А ти чим займаєшся?
— Я ландшафтний дизайнер.
— Прикольно! А що це значить?
— На бульдозері працюю...

Сьогодні, 6 листопада, виповнюється 65 років відтоді, як Київ було звільнено від фашистських загарбників. Напередодні цієї річниці галузевим державним архівом Служби зовнішньої розвідки України розсекречено низку документів, які містять розвідувальні зведення Управління НКВС УРСР у Київській області за серпень 1941 року. Вони дають змогу доповнити ту картину, яка вже частково відома з інших документальних матеріалів, спогадів, свідчень очевидців про обстановку на Київщині перед її окупацією, розкрити нові епізоди в діяльності органів безпеки і звичайних громадян, які намагалися зробити свій посильний внесок у справу захисту столиці України від ворога. Розсекречені дані перш за все стануть у пригоді краєзнавцям, членам військово–патріотичних гуртків та пошукових груп й усім тим, хто цікавиться історією рідного краю.

Будівництво першої черги Меморіалу жертвам Голодомору «відтягували», як могли: грошей не вистачало, проект поправляли, узгоджували з усіма службами. А термін наближався: глава держави Віктор Ющенко поставив завдання звести першу частину Меморіалу до 25 листопада, коли відбудуться 75–ті роковини Голодомору. До цієї дати треба звести дзвіницю, облаштувати меморіальну площу і пам’ятний знак та відкрити залу пам’яті.

Потужний крематорій у Покровській козацькій церкві, з якої зняли куполи, радянська влада запустила в Сумах у 1932 році. На той час українці не були звичні до такого виду «поховань». Масове трупоспалення застосовували до померлих від голоду. Крематорій проіснував у місті до 1934–го. Про це, серед іншого, розповів учора на брифінгу в агентстві «Укрінформ» заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Олег Медуниця. Він повідомив, що на Сумщині встановлено 31 тисячу імен загиблих під час Голодомору. Це не багато, адже упродовж десятиліть статистичні дані приховували і нищили, а сьогодні тих, хто пережив голод і пам’ятає його жертви, залишилося дуже мало.

У Кенії, яка є батьківщиною навіть не Барака Обами, а його батька та улюбленої бабусі, — справжня ейфорія. Коли в США оголосили про обрання Обами президентом, тисячі його чорношкірих «братів та сестер» висипали на вулиці святкувати вікторію. У самому Когело — маленькому селі, де народився батько 44–го президента Сполучених Штатів, а зараз мешкають дядько, двоюрідні брат та сестра, — було встановлено велетенський екран, із якого односельці спостерігали в прямому ефірі за голосуванням в Америці, передає «Рейтер».

На Черкащині епідемії грипу поки немає. За словами головного терапевта області Володимира Казмірука, нині реєструються тільки поодинокі випадки гострих респіраторних захворювань. Але профілактика захворювання саме на часі. «Люди, які працюють в організованих колективах, можуть попередити захворювання щепленням проти грипу. Таке щеплення варто зробити і тим, у кого є проблеми із серцем, особливо серцева недостатність. Бо під час грипу стан людини погіршується», — наголошує Володимир Іванович.

Спочатку це мало не потягнуло на сенсацію: депутати Київради не давали згоди на підвищення транспортних тарифів. Про це заявив лідер фракції БЮТ у Київраді Олександр Зінченко. Він підкреслив, що мерія навпаки зобов’язала чиновників Черновецького подбати про тих пасажирів, які «постійно користуються громадським транспортом». Їм мали гарантувати проїзд по 50 копійок до кінця 2009 року. Та як казав Шельменкоденщик, «все це так, тільки трішечки не так». Замислимось над тим, що означає фраза про громадян, які «постійно користуються транспортом»? Ті, котрі щодня колесять на роботу і з роботи, мусять купувати так звані «довгі» проїзні за 799 гривень. Це — річні абонементи на всі чотири види транспорту, включаючи метро. Якщо, мовляв, придбати їх, одна разова поїздка не перевищуватиме 50 копійок. Але це хибна арифметика, бо за старими цінами річний проїзний мав би коштувати 684 гривні, тобто на 115 гривень менше. До того ж, чи легко вам зараз вийняти з місячного сімейного бюджету майже вісім сотень та купити проїзний, за яким, до речі, ще треба добряче побігати?! А якщо на родину потрібні два чи навіть три такі документи? Пораховано, що тепер середньостатистична київська сім’я витрачатиме тільки на проїзд не менше тисячі гривень на місяць. Додайте до цього здорожчання комунальних послуг, продуктів тощо і вирішіть таку задачку з арифметики: коли почнуться голодні бунти та на скільки камінчиків кияни рознесуть Хрещатик, 36?