Віктор Ющенко просить Кабмін вирішити питання про виділення Генпрокуратурі коштів для експертизи записів колишнього майора УДО Миколи Мельниченка, зроблених у кабінеті Леоніда Кучми. Як повідомляє прес–служба глави держави, відповідний лист Президент направив Прем’єр–міністру Тимошенко.

Учора вранці світ облетіла звістка: вантажний корабель «Фаїна», найрезонансніше викрадення сомалійських піратів, звільнено. Отримавши викуп, захопники поступово залишили судно, на якому з 25 вересня минулого року, понад три місяці, тримали у заручниках екіпаж: 17 моряків з України, трьох — з Росії і одного — із Латвії. Пірати отримали викуп, який так довго виторговували і який хоч і менший того, що вони хотіли, та все ж практично безпрецедентний — 3,2 мільйона доларів. А моряки почали готувати до відплиття в найближчий порт багатостраждальну «Фаїну», вантажену важкою зброєю, яку Україна продала Кенії.
На Батьківщині їх уже привітав Президент Віктор Ющенко, а заодно подякував українській розвідці, яка доклала немалі зусилля для звільнення моряків. Не будучи забобонними, ми все ж нічого не говоритимемо, аж поки наші співвітчизники не ступлять на рідну землю. Однак сама історія з «Фаїною» та її звільненням стала такою гучною і показовою, що дозволимо собі нагадати, як усе було.

Схоже, Партії регіонів справді набридло «дути щоки», як днями заявив Віктор Янукович, і вона активізувалася на багатьох напрямах. Спочатку взялися відставляти уряд — невдало. А тепер пропонують і нову ініціативу — повністю зачистити політичне поле, провівши дострокові вибори Президента й парламенту. А відтак і Кабмін зміниться.

203 «за» — і уряд на чолі з Юлією Тимошенко знову може працювати спокійно. Так і не нашкрібши потрібних 226 голосів, Партія регіонів фактично дала Кабміну «карт бланш» на найближчі кілька місяців, адже протягом однієї сесії ВР двічі порушувати питання про недовіру уряду не можна. Не допомогло навіть дещо несподіване голосування комуністів (20 депутатів із 27). Окрім того, відставку уряду підтримали 172 «регіонали», 10 «нунсівців» (представники «Єдиного центру») та один БЮТівець. Щоправда, креатуру Балоги — Ігоря Рибакова — таким навряд чи можна вважати. До того ж він, як і ще зо два десятки колег, у залі взагалі був відсутній. І хоча спікер оголосив прізвища всіх, хто не пройшов письмову реєстрацію, це не завадило «проголосувати» й відсутнім Звягільському (ПР) та Плющу («НУНС»).
Однак усміхненій Прем’єрці такі дрібниці настрій зіпсувати не могли. Юля знову «помахала всім ручкою». Кабмін знову виїхав на майстерному піарі та інших видах стимулювання депутатської більшості. Надалі уряд чекають пертурбації: наступного тижня тріумфаторка планує провести ротацію «НУНСівських» міністрів.

Із початком економічної кризи ліки в аптеках стрімко подорожчали. Зростання вартості ліків у листопаді на 40—50 % пояснити було дуже просто: більшість медпрепаратів купували за валюту. До того ж більшість сировини для вітчизняних медикаментів також завозять із–за кордону. Але як сьогодні можна пояснити подорожчання ліків у рази при тому, що вартість долара зросла на 60 відсотків?

Андрій Піонтковський — один із найцікавіших російських політологів та публіцистів, що перебуває у жорст­кій опозиції до Кремля. Нещодавно прокуратура Російської Федерації навіть намагалась «накинути» на нього статтю «екстремізм», та й не дивно, адже політолог піддав критиці не лише корумповану систему російської влади, а й «вербально замахнувся» на святая святих — особисто на Путіна. На щастя, суд не знайшов «екстремізму» в книжках науковця. Останні кілька місяців Андрій Андрійович перебуває в науковому відрядженні у США, пише книжку. І ось про що розповів «УМ» у телефонній розмові.

Учора зранку головні вулиці столиці завмерли. Автомобілі заблокували проїжджу частину від майдану Незалежності і щонайменше до станції метро «Арсенальна». Єдине, що поєднувало автівки різних марок та років випуску, — обуренння. Так починався страйк водіїв проти підвищення транспортного збору.

В естраду кожен приходить зі своїм багажем і йде разом із ним у нікуди. Хтось піднімається на хвилі плавно і так же плавно з неї падає, а хтось злітає стрімко, яскраво й стрімголов падає в небуття. У цьому — квінтесенція так званої теорії хвилі, що належить відомому білоруському композиторові Едуарду Ханку.

Українські Мареничі злетіли на хвилях шаленої популярності у 1978 році. Вони прославили Україну на весь світ, понісши її пісню, її мову по всіх усюдах. Муслім Магомаєв в одному з інтерв’ю журналу «Музика» якось сказав: «Я б хотів зробити своїй азербайджанській пісні такі ж легкі крила, як Мареничі українській». А відомий російський актор Василь Лановий так сказав про них: «Мареничі піднесли українську пісню в ранг класики».

Але вже на початку 80–х вони раптово зникли з телеекранів і сцен відомих концертних залів. Не тому, що їх забули чи не хотіли чути глядачі. Вони стали незручними. Для влади і наляканих чиновників. Ще їм заздрили одні й ненавиділи інші. Їхній славі стало затісно у маленькому Луцьку. Може, й вони десь не завжди витримували випробування нею. Період забуття і штучної ізоляції затягнувся набагато довше, ніж період їхньої шаленої популярності, — майже на два десятиліття. І лише в 2003 році Мареничам було присвоєно звання народних артистів України, пізніше за всіх. Після того талановиті артисти розпочали новий період у творчому житті — кожен пішов своєю дорогою...