По благодiйну допомогу Мiжнародний фонд «Здоров’я українського народу» вирiшив звернутися не до олiгархiв, а до народу. Як–то кажуть, з миру по нитцi, голому — сорочка. Уже в груднi фонд збирається випустити 15 мiльйонiв поштових листiвок iз серiї «Українськi типи i краєвиди». Вартiсть кожної листiвки — приблизно 5 гривень, двi з яких мають спрямувати на благочиннi акцiї. Про це вчора в Музеї Івана Гончара пiд час презентацiї проекту розповiв Сергiй Сошинський, президент Мiжнародного благодiйного фонду «Здоров’я українського народу».

Небезпечну знахідку виявив ще в п’ятницю просто на своєму обійсті мешканець міста Сарни, що на Рівненщині. «Чоловік розширював погріб і наштовхнувся лопатою на німецьку бомбу часів Другої світової війни вагою 250 кілограмів, — повідомив «УМ» керівник прес–служби МНС у Рівненській області Микола Прокопчук. — Добре, що чоловік одразу подзвонив рятувальникам, а не став самостійно її виймати». З незрозумiлих причин страшну знахiдку вiдповiднi служби взялися знешкоджувати лише вчора. Еменесники гуляли свої законнi вихiднi?

Анна Політковська була справжнім професіоналом і людиною високої моралі. Її статті про репресивний режим Путіна, а особливо про звірства, які чинили ФСБшники і місцеві бандити в Чечні, шокували й були холодним душем на одурманені телебаченням голови російських читачів. Вона чи не єдина доносила до світової громадськості голос «маленьких» чеченців, які переживали «зачистки» з вигрібанням усього більш–менш цінного з їхніх будинків; зґвалтування їхніх дочок і дружин, вбивства у міліцейських відділках їхніх синів, тіла яких доводилося викупляти за шалені гроші (для мусульман поховати тіло родича є справою честі); вона пояснила, чому війна може бути вигідною для керівних кіл РФ та приносити шалений дохід від безконтрольного продажу нафти, гуртувати суспільство навколо «спільного ворога» й чіпляти нові медалі–відзнаки на груди «визволителів».

Уже кілька років місто Калуш на Івано–Франківщині фігурує в новинах переважно з тривожними заголовками: «Зона екологічної катастрофи», «Боротьба з техногенною загрозою» тощо. Проте, виявляється, ні сховища токсичних відходів місцевих хімічних підприємств (Калуш славиться видобутком та переробкою калійних руд), ні просідання земної поверхні над шахтними виробітками не зменшують приємності проживання в цьому чудовому місті. Таким принаймні є висновок аналітичного центру Universitas, який спільно з інформаційним агентством RegoNews уклав рейтинг комфортності проживання у 178 містах України. При цьому Київ у дослідженні принципово не розглядали — адже тоді «у міст України були б неоднакові шанси», — зазначив учора під час прес–конференції в агенції УНІАН політолог, голова дослідницького центру компанії Universitas Олексій Якубін.

Уже наступного дня після відповідного рішення суду банк має право виселити з квартири боржника, який, приміром, не сплачує кредит. Така неприємна новація прописана в Законі «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України відносно урегулювання правових стосунків між кредиторами і споживачами фінансових послуг», нещодавно ухваленому Верховною Радою. Можливо, саме це пояснює кредитну активність багатьох банків, які постійно спрощували процедуру i видавали так звані «ризикові» кредити практично без підтвердження платоспроможності людини, яка позичала в банку гроші.

Деснянський районний суд Києва відмовився відправити на дорозслідування справу про загибель у Шевченкiвському райвідділі столичної міліції 19–річного студента коледжу ім. Макаренка Ігоря Індила. Як повідомив журналістам адвокат родичів загиблого Олександр Заруцький, на першому засіданні в цій справі він просив провести додаткове розслідування — у зв’язку з тим, що матеріали судово–медичного обстеження містять низку розбіжностей. А саме: міліція стверджує, що хлопець був п’яний та тричі падав — iз висоти свого зросту та з 50–сантиметрової лави. Проте комп’ютерне відтворення подій показало, що після таких падінь Ігор не міг отримати пролом черепа, від якого помер у камері через кілька годин.

Феодосійський міський суд засудив голову кримського курортного містечка Орджонікідзе Максима Дубініна до п’яти років позбавлення волі в колонії загального режиму. Такий вирок 23–річний (наразі наймолодший в Україні) мер, який рік тому переміг на місцевих виборах за підтримки Комуністичної партії, отримав за вимагання хабара в розмірі 50 тисяч гривень. Його спільникам — заступникові голови Станіславу Бовшику та депутатові селищної ради Борису Кузнецову — суд відміряв по п’ять років умовно із забороною обіймати організаційно–розпорядчі посади протягом двох років.

Учора в Києві розпочав роботу Форум міністрів освіти європейських країн «Школа XXI століття: київські ініціативи», на який прибули делегати з майже 40 країн. Проте за якихось 15 хвилин після його початку стався інцидент, після якого журналісти втратили інтерес власне до цього поважного зібрання. Й обговорювали лише пригоду за участю київської студентки Дарії Степаненко та міністра освіти України Дмитра Табачника. Невідомо як, Дарії вдалося подолати кілька кордонів охорони, якою було оточене місце проведення форуму. З букетом квітів вона зайшла до зали, де зібралися високоповажні гості, й попрямувала до президії, в якій сидів Дмитро Табачник. Побачивши букет, той заусміхався, але несподівано... отримав ним ляпаса! Цю сцену встигли задокументувати кілька телеоператорів. Хтось із гостей кинувся випроваджувати студентку із залу: Дарія йшла, демонстративно гупаючи підборами, за нею несли її букет–протест. На вулиці дівчину чекали друзі в авто, проте зникнути з місця пригоди їй не вдалося. Дарію наздогнали «беркутівці» й повели до свого «воронка».

30 тисяч жителів Луганська залишилися без води. Про це інформагентству УНІАН розповів прес–секретар ТОВ «Луганськвода» Володимир Черниш. За його словами, «Луганське енергетичне об’єднання» («ЛЕО»), якому «Луганськвода» винна 278,9 млн. гривень, знеструмило 31 підвищувальну насосну станцію в Ленінському і Жовтневому районах Луганська. Тож тепер вода не може дійти до верхніх поверхів багатоповерхівок.

Одеський обласний суд амністував сина депутата місцевої облради від Партії регіонів Олександра Кравця, Дмитра, незважаючи на те, що обвинуваченому інкримінували тяжкий злочин (вбивство). Докази підтверджували провину «мажора», і прокурор вимагав для нього шість років позбавлення свободи. До речі, сам Діма після першого засідання на суді не з’являвся, хоча на виголошення «амністійного» вердикту прийшов.