4 липня 1991 року побачив світ перший номер газети, яку ви, наші читачі, відтоді, сподіваємося, встигли полюбити. Що ж, шлях одне до одного може бути довгим. Зараз ми взаємно симпатизуємо, тобто «УМ» та 114 тисяч її нинішніх читачів.
Журналістський колектив газети за час існування «УМ», ясна річ, змінювався, але завжди залишався дуже молодим — видно, назва газети «наврочила». Хто ми, ті, хто створює «УМ»?

З Божою допомогою дожили ми до найбільшого свята літургійного року — празника Христового Воскресіння. У цей святий день, єднаючись iз християнами цілого світу, ми зібралися в наших храмах, щоб спільною молитвою прославляти Ісуса Христа у Його воскресінні. З цієї нагоди хочу висловити вам свої найщиріші побажання і поділитися з вами двома думками.

Святий Іоан Золотоустий у своєму слові на Пасху закликає всіх людей до радості. Він говорить: «Увійдіть усі в радість Господа свого... Багаті й бідні, один з одним святкуйте! Стримані й ліниві, день вшануйте! Ті, що постилися, і ті, що не постилися, — веселіться сьогодні!» Пасхальна радість повинна наповнити всіх і все.

Цього року віруючі всіх християнських конфесій волею Божою святкують Великдень в один день. Українці прийдуть на Великоднє богослужіння до різних храмів, проте водночас піднесуть молитву Богові, відчуваючи свою єдність у Христі. Нехай це відчуття об'єднає наш народ навколо найвищих духовних цінностей, укріпить нашу віру, надихне на добрі та праведні починання.

З глибини віків і донині до цього світлого дня щороку готуються і з благоговінням його чекають усі християни світу. Радіючи Великодню, ми прагнемо духовно зміцнілими і вдосконаленими морально зустріти його з почуттям щирої любові до ближнього і чистою вірою в прийдешню благодать.

Удавнину Великдень був одним із традиційних свят на пошану сонця. Люди колись вважали, що небесні світила — то очі божеств. У міфологічному світогляді світло символізує зрячість і правду, а темрява, ніч, туман є своєрідними синонімами сліпоти і кривди. З першим ранковим променем, за повір'ям, знищується вплив злих духів. Отож сонце позначає знання, справедливість, милосердя, переможця зла.

За доброю традицією, свято 8 Березня розпочинає нову весну. Жінка, як і весна, несе в світ особливу і високу місію природи — життя і любов, ніжність і турботу, натхнення і неповторність.
Упевнений, що в українських жінок особлива місія на нашій землі. Ви уславили себе з часів Київської Русі. І не тільки тим, що за розум і красу вас брали в дружини європейські монархи, а й тим, що високою духовністю, своїми вчинками, талантом крізь віки проносите всеперемагаючу любов і мудрість матері, дружини, коханої, сестри, колеги!
Дозвольте висловити щире захоплення вашою жіночою чарівністю і жертовністю. Хто б ви не були за професією чи соціальним статусом — низько вклоняюся кожній з вас, бо немає нічого прекраснішого в світі за жінку!

Це весняне свято, можливо, і вигадали лише для того, щоб у чоловіків був зайвий привід зізнатися у почуттях. А в жінок — ще одна можливість відчути себе коханими. Кажуть, про чоловіка можна скласти враження через жінок, що його оточують. Віктор Ющенко зізнається, що найголовнішими в його житті є шість коханих жінок. Це його мама, дружина, троє доньок і онука. Лідер «Нашої України» не скупиться на емоції, коли говорить про своїх жінок та дівчат і обов'язково додає: «Катя — це моє кохання», «Ліна — це моя кохана», «Софійка — це моя кохана дівчинка», «Христинка — це моя найкоханіша малеча».

8 березня — це один з небагатьох факторів, що підрізає паперові ніжки моєї споконвічної мрії хоч колись, хоч у наступних життях стати чоловіком. Чоловіки пізніше старіють, вони сильні, амбіційні, нахабні, наділені більшим простором, куди вміщаються радощі життя, вільніші від суспільної моралі й обдаровані Богом правом негендерної ініціативи. Жінки чекають на свою долю, чоловіки її роблять. Жінки печуть, чоловіки поїдають. Жінки сподіваються, чоловіки просто беруть. Несправедливо ж, Господи!..

Ось і знову ми на порозі Великого посту. ЗМІ, ніби змовившись, подають повідомлення про цю подію як про чергову політичну кампанію. Поверхові журналісти вихоплюють з різних джерел цитати, беруть інтерв'ю в ченців і підносять усе це як вимогу самого Бога про найсуворіше утримання від масної їжі. Часто те, що приписує статут монастиря, нав'язують суспільству як програму дій від Сиропусної неділі до Великодня.