Христос воскрес! Дорогі у Христі!
З Божою допомогою дожили ми до найбільшого свята літургійного року — празника Христового Воскресіння. У цей святий день, єднаючись iз християнами цілого світу, ми зібралися в наших храмах, щоб спільною молитвою прославляти Ісуса Христа у Його воскресінні. З цієї нагоди хочу висловити вам свої найщиріші побажання і поділитися з вами двома думками.
Перша думка стосується подій, над якими ми розважали впродовж Страсного тижня, — останніх днів і хвилин земного життя Ісуса Христа. Протягом цього року ми мали можливість в особливий спосіб переживати смерть і страждання Ісуса Христа завдяки перебуванню в різних храмах України копії Туринської плащаниці. Вдивляючись у це поховальне полотно зі слідами ран знятого з хреста і покладеного до гробу Ісуса, ми намагалися уявити собі, які муки Він перетерпів. Однак жодна людина не здатна це вповні усвідомити, навіть той із нас, хто став жертвою несправедливої системи, зазнавши катувань під час ув'язнення чи за будь-яких інших обставин. Супроти Ісуса Христа несправедливість була незрівнянно більшою, адже Він не мав навіть тіні гріха, а прийняв на себе наші, людські, провини! Ми питаємо: для чого Він це зробив, чого терпів наругу над собою?! Господь прийняв усе це з любові до нас, щоб завести нас до Небесного Отця, щоб відкрити нам дорогу до неба.
А друга думка, на яку хочу звернути Вашу увагу, тісно пов'язана з першою. Хочу закликати вас, дорогі у Христі, до великої вдячності Богові за Його доброту супроти нас. Адже Ісус Христос, Воплочений Божий Син, який з любові до людей прийшов на землю, страждав і помер, дає нам надію на краще життя: поки ми приймаємо Його, поки ми належно оцінюємо Його життя, смерть і воскресіння, поки стараємось відповісти на Його любов — ми можемо знайти вихід із будь-якої складної ситуації, піднятися над турботами сьогодення.
Дорогі у Христі! Сподіваюся, ці роздуми допоможуть вам глибше усвідомити суть нинішнього світлого празника, внесуть у ваші серця почуття спокою, миру, впевненості, дадуть основу вашим надіям. Переживаючи радість від зустрічі з воскреслим Христом, ділімося нею привітанням «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!».
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
