Цього року віруючі всіх християнських конфесій волею Божою святкують Великдень в один день. Українці прийдуть на Великоднє богослужіння до різних храмів, проте водночас піднесуть молитву Богові, відчуваючи свою єдність у Христі. Нехай це відчуття об'єднає наш народ навколо найвищих духовних цінностей, укріпить нашу віру, надихне на добрі та праведні починання.
Я дуже хочу, щоб радість великоднiх свят увійшла у кожний дім, кожну родину, наповнила надією наші душі і серця. Особливо я прошу добра та милосердя для тих, кому важко нести свій життєвий хрест — знедолених і ошуканих, бідних та осиротілих. Таких немало серед моїх співвітчизників. Нехай Бог не омине милістю жодну людину, надасть сил та терпіння, допоможе витримати всі випробування. За це я і моя родина разом з усіма вами будемо молитися під час великодньої відправи.
Ми будемо молитися за наших дітей, за Україну, за мир і благоденство на нашій батьківській землі. Складними шляхами доля водила український народ, проте Божа сила кожного разу виводила його з темряви до світла, оновлювала його сили. Я вірю, що й зараз, коли українці знову стоять перед відповідальним вибором свого майбутнього, Господь подарує нам мудрість, виведе на світлу дорогу.
Я переконаний — ніщо не може будуватися на злі, насильстві, приниженні одних людей іншими. Ми маємо повернути в своє життя гідність, милосердя, братерство, а головне — повагу до людини, яка створена за образом і подобою Божою. Це буде кращим свідченням нашої відданості заповідям Христовим, нашої віри у неминучу перемогу добра над злом.
Бажаю всім радісних свят, відчуття щастя та оновлення, яке несе у собі Великдень.
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
Різдвяні свята, що починаються зі Святвечора, для багатьох українців — не тільки одухотворена трапеза з дідухом, кутею та колядками, а й добра нагода згадати про давні сакральні обереги, котрі ще з дохристиянських часів були неодмінним атрибутом у кожній українській оселі. З–поміж них — лялька–мотанка, яку вважали одним із найдієвіших «запобіжників» зла. >>
«УМ» вирішила познайомитись із «живим» талісманом нового року і відвідала Київський іподром. Захоплююче було спостерігати за звичайним, буденним життям коней, за тим, як вони уживаються з іншими тваринами зі східного календаря, адже у конюшнях також мешкають собаки, кішки і навіть, як пізніше виявилось, поросята. >>
Уже традиційно наприкінці грудня Національний палац мистецтв «Україна» запрошує своїх найвибагливіших критиків — дітей з усіх куточків країни — на Головну новорічну ялинку. Цього року першими глядачами сучасного театралізованого музичного дійства у 3–D форматі стали більше 3500 малюків із дитячих будинків та інтернатів Києва та Київської області. >>
Окрім Головної ялинки в Палаці «Україна», у Києві на святкування Нового року і Різдва дітей запрошують в Український дім, Жовтневий палац, Музей Ханенків і «Мамаєву слободу». Кожен із закладів зі шкіри пнеться, щоб зачарувати своїми дійствами якомога більше дітлахів із батьками. >>
На голові — гетьманська шапка з пір’ям заморських птахів, у руках — ліра. Таким наші прадіди уявляли Миколая, і саме такий святий, втілення древніх українських традицій, відтепер живе в козацькому селищі «Мамаєва Слобода». Сьогодні він складає серйозну конкуренцію американському Санта Клаусу та російському Дєду Морозу — дітлахи від нього в захваті. Ще б пак! Незвичайний Микола одягнений у священичі ризи та у підбитий бобровим хутром шляхетський кунтуш (верхній одяг козаків та шляхти. — Авт.). Він не махає крючкуватою палицею, йдучи по лісу, а сидить у традиційній, оздобленій рушниками, наддніпрянській хаті, виконує на старосвітській лірі канти XVII століття і чекає на чемних дітей. >>
Такої помпезної та заполітизованої підготовки до святкування 9 Травня українці давно не бачили. А підхід до наведення марафету з нагоди 65–ї річниці Перемоги в столиці подекуди взагалі шокує: центральні вулиці Києва чи не вперше за роки незалежної України завішені радянськими прапорами, серпами та молотами. >>
