Виконання шедеврів сучасної музики, вік якої — менше століття, які стали візиткою найкращих музикантів сучасності — завжди мужній вчинок. Із боку музиканта потрібна неабияка гнучкість і неординарність мислення, відчуття. А від слухача, який у нас вкрай рідко має справу з професійним виконанням цієї музики на «найакадемічнішій» сцені країни, потрібна культурна підготовка. У найкращому випадку твори видатних новаторів уже минулого століття включають у більш сприятливі для слухацького вуха програми дуже обережно та «поштучно» — на фестивалях нової музики. Радше з музикантської цікавості, ніж із непереборного бажання.

«Справжній, великий Поет, зіп’явши на свої плечі тягар уселюдських пристрастей, відчуває при цьому докори сумління: а чи не занадто він береже себе через слабкість свою, чи не надто легку ношу обрав»... Саме такою міркою оцінювала свій обов’язок, своє покликання в цьому світі ця «крихка» жінка, душа якої не надломилася під тягарем «непереборних обставин». Вона з гідністю подолала неймовірні випробування, спокуси й загрози, залишилась сильною і вільною, ставши взірцем творчої висоти й духовної стійкості. Ставши, врешті, царицею поезії.
Анна Ахматова — велика поетеса і вражаюча жінка. Її називали «душею срібної доби». Її вірші, глибокі, пронизливо–щемні, порівнювали із творіннями Сапфо та музикою Моцарта. Стиль Ахматової відзначений чистотою і стислістю, чіткістю, строгою гідністю. Усього в кілька рядків вона могла вмістити цілі романи та епопеї почуттів. І досі триває суперечка: кого вважати першою жінкою–поетом — Ахматову чи Цвєтаєву? Марина була поетом–новатором. Анна стала берегинею класичних традицій. При цьому вважала, що істинному поетові важко, якщо взагалі можливо, бути добрим християнином: адже його місія — перебудувати світ — не поступається Ісусовій...

Вічна проблема жінок, та й не тільки, — як би скинути пару–трійку кілограмів — особливо нагальна в пляжно–купальний період. Адже так хочеться похизуватися на пляжі точеною фігуркою, стрункими ніжками та тонкою талією. І літо цьо­му неабияк сприяє, в цю пору можна без напруги сісти на зелену дієту, тобто її й дієтою назвати важко — просто їжте собі салатики зі свіжих овочів і отримуйте насолоду, а заодно й користь.

Так чекаєш того літа, так виглядаєш, а прийде — і на тобі: спека, спрага... Кожен рятується тоді як може — чи стоїть у довгих чергах до діжки з квасом, чи потягує прохолодне пиво, чи просто купує пляшку газованого напою, для дітей — переважно солодкого. І мало хто в ці моменти задумується, що напої, які містять соду й кофеїн (ми не будемо називати їх, щоб нас не звинуватили в антирекламі), виводять кальцій з організму, солодкі газовані напої додають нам зайвих калорій у вигляді цукру, а крім того, ще й купу шкідливих препаратів у вигляді фарбників, підсилювачів смаку, консервантів, кислот тощо. Такий улюблений з дитинства квас, який ми купували й несли додому в бідончику чи глиняному дзбанку, щоб ним посмакувала вся сім’я, дедалі частіше виготовляють із різних концентратів, а не старим дідівським способом. То як же зробити так, щоб і спрагу втамувати, і близьких своїх та себе від різної «хімії» вберегти? Як кажуть: «Спасіння потопельників — справа рук самих потопельників», тобто будемо рятуватися від спеки своїми силами й підручними засобами.

Коли мешканці Новогригорівки звернулися до корпункту «України молодої», я спершу вухам своїм не повірив. Навіть подумав, що в скромному селі на Васильківщині завелися антикомуністи. Адже люди повідомляли, що невідомі демонтують вулицю, яка бозна–скільки років носила ім’я Леніна.

У Шевченківському національному заповіднику в Каневі побували родичі Тараса Шевченка по лінії його улюбленої сестри Катерини — Любов та Олена Майбороди. До 70–річчя з дня відкриття сучасного Шевченківського меморіалу вони привезли музею в подарунок родинні реліквії.

Такого видовища древня Тисмениця не бачила давно: містом, ганяючись за перехожими, розгулював здоровенний бик. Аби не потрапити на роги розлюченій тварині, яка невідомо звідки вирвалася на волю, люди кидалися врозтіч.

Часи підземних ударних вахт гірників «Дамо країні вугілля!», погодьтеся, давно минули. Скептики он навіть кажуть, що тепер шахтарі здебільшого час від часу влаштовують дещо інші «ударні» вахти — гепають касками по асфальту, вимагаючи виплати заборгованої зарплати. Та все ж традиції «гвардії праці» живучі, й відновити їх вирішили на шахтах державного підприємства «Макіїввугілля».

Якщо ви сумчанин до кінчиків пальців, то цей конкурс, безперечно, для вас. Якщо ж маєте ще й цікаві ідеї щодо впорядкування міста, то негайно беріться за олівець: розпишіть історію своєї родини та додайте сімейне фото. Це, власне, й весь пропуск на міські бігборди. Правда, ще треба сподобатися журі, бо саме воно визначатиме, яка з родин найліпше представляє Суми. Десять сімей–переможців протягом наступного року й будуть обличчям міста, презентуючи його і себе на бігбордах обласного центру. Цю акцію, присвячену дню міста, запропонував благодійний фонд «За чисте місто». «Я погодився патронувати цей проект за певних коректив, — говорить міський голова Сум Геннадій Мінаєв. — Родина повинна не просто розповісти про своє життя, а й надати пропозиції щодо розвитку чи облаштування обласного центру. Адже мало самому бути хорошим, треба, щоб і навколо тебе ставало краще».

«За повідомленням Посольства України в Королівстві Нідерланди, 23 червня сомалійські пірати звільнили судно Marathon, до складу екіпажу якого входило вісім громадян України. За повідомленням капітана, судно прямує до нейтральних вод у супроводі нідерландського фрегата», — за цими скупими рядками прес–служби Міністерства закордонних справ цього разу стоїть не лише радість за звільнених співвітчизників. Пірати вбили одного заручника, іншого поранили в ногу і при цьому перехитрили переговорників, примудрившись отримати повний викуп — 1,3 мільйона доларів, які позавчора ввечері скинули з літака.