Анна Середенко: «До такої програми треба «дозріти»

Виконання шедеврів сучасної музики, вік якої — менше століття, які стали візиткою найкращих музикантів сучасності — завжди мужній вчинок. Із боку музиканта потрібна неабияка гнучкість і неординарність мислення, відчуття. А від слухача, який у нас вкрай рідко має справу з професійним виконанням цієї музики на «найакадемічнішій» сцені країни, потрібна культурна підготовка. У найкращому випадку твори видатних новаторів уже минулого століття включають у більш сприятливі для слухацького вуха програми дуже обережно та «поштучно» — на фестивалях нової музики. Радше з музикантської цікавості, ніж із непереборного бажання.

Тим ціннішими стають такі концертні події, як та, що відбулася 21 червня у Колонному залі Національної філармонії і якою не так часто може похвалитися будьяка європейська концертна зала. Блискуче виконана програма «Камерна музика ХХ століття», представлена заслуженою артисткою України Анною Середенко в її авторському Благодійному проекті «Митці — за духовне відродження України», вразила слухачів філософською глибиною, складністю музичних образів та водночас абсолютною природністю артистичного звернення до слухача. Концерт надав рідкісну можливість «тут і зараз» скласти калейдоскоп музичного мислення минулого століття.

У першому відділенні виконували Олів’є Мессіана (три п’єси з циклу «Обра­зи слова Амінь», 1943 р.), Арво Пярта (Мо­царт, «Адажіо», тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі, 1992 р.), Антона фон Веберна (чотири п’єси для скрипки та фортепіано), Віталія Губаренка (сцени з симфоніїбалету «Зелені святки»: переклади автора для двох фортепіано та ударних).

Друге відділення було присвячене музиці для драматичного театру та кіно. Сюїта з «Історії солдата» для кларнета, скрипки та фортепіано Ігоря Стравінського, «Ревізька казка», сюїта у перекладі для двох фортепіано з музики до Любимовської однойменної вистави Театру на Таганці. І на «солодке» — квінтет для скрипки, флейти, кларнета, контрабаса та фортепіано «Ескізи до «Заходу» Леоніда Десятнікова (до речі, харків’янина), написані за матеріалами музики до кінофільму «Захід» за Ісааком Бабелем. Показово, що з семи номерів програми ми отримали ... п’ять прем’єр на сцені Національної філармонії, хоча ці твори вже кілька десятиліть перебувають у ранзі шедеврів музики XX століття.

«Я тепер знаю напевне, що до такої програми треба «дозріти», — каже «УМ» Анна Середенко. — Причому не стільки професійно, попри те, що партитури, як, приміром, п’єси для двох фортепіано з циклу «Образи слова Амінь» Олів’є Мессіана, справді дуже складні, передусім, внутрішньо, емоційно. Цю програму було задумано ще років сім тому, але минуло багато часу, поки я відчула, що вже маю достатній ступінь «дозрілості».

Свою виконавську майстерність піаністка «підтверджувала» різною музикою, тепер вона разом зі своїми однодумцями та учнями, талановитими молодими музикантами з камерного ансамблю «Українські акварелі» склала на «відмінно» «Камерну музику ХХ століття». Її колеги з «Українських акварелей», які Анна Середенко очолює з 2002 року, є лауреатами міжнародних конкурсів — Соня Сульдіна (скрипка), Євген Дашак (фортепіано), Ігор Тютюнник (флейта), Дмитро Третьяк (контрабас), Дмитро і Євген Ульянови (ударні), Олег Заремський (кларнет). В ансамбль органічно вливаються та впевнено представляють школу і творчий почерк вихованці її класу Національної музичної академії України.

Останніми роками проект «ввійшов у силу», набув другого дихання. Це, власне, закономірно: за дев’ять років його існування з ініціативи Анни Середенко було зроблено 19 абсолютно різних, яскравих та високопрофесійних програм, кожна з яких драматургічно є ніби виставою, які не повторюються у жодному творі, стилі, концепції, ані в артистичному втіленні. Концерт музики XX століття не був винятком. Хтось назвав музику стенограмою почуттів. Насправді вона є стенограмою одкровень музикантів — перед публікою.

Оксана ШЕВЧЕНКО