Здавалося, лише недавно вболівальників захоплювали вирішальні поєдинки попереднього сезону, а в Україні вже розпочався новий чемпіонат. Дев’ятнадцятий стартував під палючим сонцем, із новими надіями та старими проблемами. До останніх тепер слід віднести трансляції. Теле­глядачі могли побачити сім із восьми матчів першого туру, але чотири покази припали на кабельний телеканал «Футбол». Відповідно, більшість любителів футболу України не бачила поєдинки в Донецьку та Полтаві, адже для перегляду цього каналу потрібен платний доступ («Футбол» є не в усіх кабельних мережах навіть Донецької області, де він «прописаний»!). І такі «прольоти» очікують багатьох фанів упродовж усього чемпіонату, адже саме «Футбол» виграв тендер, влаштований прем’єр–лігою...

Перед проведенням якогось грандіозного футбольного форуму ФІФА й УЄФА зазвичай надають країні–господарці шанс проявити свої здібності на трохи нижчому рівні. Так, перед чемпіонатом Європи 2012 року серед дорослих Україні довірили організувати фінальну частину Євро–2009 серед юніорів віком до 19 років.

Сестри Бондаренки залишаються найкращими українськими тенісистками, хоча перемоги на змаганнях серії WTA приходять до них нечасто. В одиночному розряді уродженки Кривого Рогу вигравали по одному турніру: старша, Олена, — у Люксембурзі в 2006–му, а Катя — торік у Бірмінгемі. Зате в парі дівчата здобули вже три титули. Черговий — позавчора у Празі.

Як відомо, успіхи окриляють. Після драматичної перемоги у фіналі Олімпійських ігор–2008 над китаянками в українських шаблісток наче виросли крила. Що важливо, той тріумф не позбавив їх стимулу для боротьби на подальших змаганнях, а лише додав бажання зібрати ще не отримані титули.

Андрія Андрійовича Громика захоплено називають рекордсменом — він пробув на посаді міністра 28 років поспіль, переживши на посту чотирьох генсеків (Хрущова, Брежнєва, Андропова, Черненка). У тоталітарній країні, де помітні люди гинуть в автокатастрофах, раптово помирають від грипу чи потрапляють до Сибіру, така «посидючість» — унікальний факт. Утім Громико за цим «показником» є й рекордсменом ХХ століття у світі.

Громико був дитям радянської імперії (класичний приклад того, як «із грязі — у князі», з селянина–заробітчанина — у посли), продуктом системи та її творцем. Це він брав участь дорадником у післявоєнному поділі Європи, заснуванні ООН, був на передовій «холодної війни», відстоював «перед європами» вступ радянських військ у Прагу та Афганістан. Він робив тільки те, що «вигідно Радянському Союзу». «Держава — це ми, — згадує слова Громика–міністра його син, історик–науковець Анатолій Громико. — Якщо не зробимо ми — не зробить ніхто». На Заході його називали «містером ні». Втім він не був роботом з ядерною боєголовкою в кулаці. «Надзвичайний гострослів, тонкий діалектик, спеціаліст у веденні переговорів із великими здібностями, завжди ввічливий — він начебто навмисно готував себе до того, щоб звільнитися від людських слабкостей», — писала про Громика «Таймс» ще в 50–х, коли той працював повпредом Радянського Союзу при ООН.

У рейтинґу «Книжка року’2007» сьоме місце у мистецькій підномінації посів дещо несподіваний проект Благодійного фонду сприяння розвитку моди «Жіночий образ у сучасному українському мистецтві (кінець ХХ століття)». Нині цей фонд повернувся до видавничої діяльності й започаткував серію альбомів «Артвізитівка Києва»: буде представлено українську родину у мистецтві, кращі гобелени, батіки, скло, ювелірні прикраси — і так 18 видань. Мета проекту, за словами його авторки Людмили Черватюк, — оцінити внесок сучасних митців до багатовікової скарбниці київської штуки.

Схоже, минулорічний тріумф у командних змаганнях на Олімпіаді додав українським шаблісткам віри у власні сили. І на нинішній першості Старого світу в Пловдиві ніхто не спромігся зупинити їх в індивідуальному турнірі — наші дівчата вибивали з боротьби за медалі винятково самі себе, але навіть при цьому здобули «золото» й «бронзу».

Попри те, що у Всесвіті, за деякими підрахунками, існує не більше п’яти тисяч фанатів «Ме­талурга», олігарх Сергій Тарута не втомлюється вкладати в клуб гроші. І це таки приносить плоди. Після чотирирічної перерви «метадони» повернулися до єврокубків. У нову кампанію донеччан веде болгарський фахівець Ніколай Костов, котрий у чемпіонаті України підняв команду на четверту позицію. До речі, коваль минулої слави клубу, Семен Альтман, позавчора лузав насіння на трибуні.

Хоч Президент Ющенко постійно висловлює сподівання на те, що угода про асоціацію між Україною і Європейським союзом буде підписана вже в грудні цього року, у Міністерстві закордонних справ точну дату прогнозувати не ризикують. «Це питання цікавить усіх, але зрозумійте мене як переговірника — я не хотів би на даному етапі окреслювати хоча б штучно часові рамки. Бо для нашої переговорної команди це буде певною мірою тягарем — адже інша сторона зможе це активно використовувати», — пояснив журналістам заступник міністра закордонних справ Костянтин Єлісєєв, який очолює українську делегацію на черговому раунді переговорів щодо підписання цієї угоди у Брюсселі. За словами Єлісєєва, угода про асоціацію буде підписана тоді, «коли зміст і якість документа відповідатимуть національним інтересам Української держави». Раніше заступник глави МЗС уже давав зрозуміти, що до кінця цього року, найімовірніше, узгодити всі питання остаточно не вдасться.