Україна та Лівія планують спільно будувати малогабаритні літаки, пристосовані для африканських країн. Таку можливість обговорила українська делегація керівників авіапромисловості з представниками лівійського інвестиційного фонду та керівництвом авіаційної галузі Лівії, передає УНІАН.

Посилена опіка Заходу над українськими вартовими кордону зрозуміла, адже левова частка нелегальних мігрантів із країн Азії проходить і потрапляє до ситого «єврораю» саме з території нашої країни. Європейці з американцями зацікавлені, аби таких людей «відфільтровували» на території України, або вони узагалі туди не потрапляли. Інтерес зрозумілий, але чому б вітчизняним прикордонникам у часи кризи з нього не скористатися? Минулого року започатковано спільний проект міжнародної технічної допомоги «BOMUK–4 — Посилення прикордонного менеджменту: постачання спеціального обладнання для Державної прикордонної служби України». У межах цього проекту минулого тижня за участю Президента України Віктора Ющенка та голови Представництва Єврокомісії в Україні, посла Жозе Мануеля Пінту Тейшейри Державній прикордонній службі України надано 24 мобільні комплекси тепловізійного спостереження за кордоном на базі автомобіля «Фольксваген».

Приготування різних наливок Ольга Вербенець називає фантазійною творчістю. Ольга Григорівна, як за дитинством, жалкує за часами, коли мало не на кожному вікні стояли в ряд різні бутлі, а в них дозрівали на сонці ягоди і садовина, перетворюючись поволі на запашні напої (по–галицьки це слово звучить незвично–загадково «трунки»).

Вправна господиня, за освітою філолог, що свого часу вела кулінарну передачу на львівському телебаченні, потім — тематичні сторінки в «Галицькому світі» та «Поступі» , також визнає, що виготовлення наливок за старовинними переписами і сучасними рецептами — це справжнє випробування. І щоденна метушня у цій справі — ворог номер один. Бо будь–яка творчість не терпить суєти.

Ледь ми встигли порадіти найкращому результату молодшої з сестер Бондаренко на турнірах «Великого шолома» — подоланню трьох раундів основної сітки, як 23–річна українка взялася перевершувати досягнуте. Причому позавчора ввечері, вийшовши до чвертьфіналу «Ю–Ес оупен», Катя оновила не лише власний рекорд, а й найвищий результат усіх наших співвітчизниць, що виступали на чотирьох елітних турнірах у роки незалежності.

Важко повірити, але за всю історію виступів нашої збірної на чемпіонатах світу (тобто з 1993 року) українці ще не завойовували жодної золотої нагороди. Зазвичай ми поверталися додому зі «сріблом» або «бронзою»; свого часу третім був сам Віталій Кличко. Цього ж року намір нарешті отримати медаль найвищого ґатунку має під собою реальне підґрунтя.

Жодних сумнівів: скликати на кінофест у пік кризи кіномитців із майже двох десятків країн світу — справа дійсно «дюжинна» (фестиваль на берегах Азова був, нагадаю, 12–м). Але й ризикова!.. Бо ж навіть у статусі «кінофесту трьох сестер» «Бригантина» щоразу «тішила» певним дискомфортом делегації України, Росії та Білорусі — не кажучи вже про глядачів чи журналістів. Позитив набуття міжнародного статусу — втрата фестивалем «проросійського характеру», на «імпорті» якого акцентувала свого часу не тільки «УМ». У цьому контексті керівник Гільдії кіноакторів Росії Валерія Гущина на «ознайомчій» прес–конференції висловила побажання — «не повторяти помилок політиків і не допускати агресії, не ображати один одного». «Об чєм рєчь», пані Гущина? Та ж увесь світ подивувався епатажній заяві щодо України російського лідера пана Медведєва, відтак вітри агресії зароджуються не деінде! І наразі іншим не пояснити той «феномен», що на фестивалі «як ніколи українському», за твердженням керівника делегації РФ, українську мову зі сцени, як і в попередні роки, можна було почути хіба що від Ольги Сумської, Руслани Писанки чи Віталія Борисюка. «Зросійщення українського», певен, і було однією з тих прикрих обставин, з огляду на які лише один заплив фестивальної «Бригантини» витримав на капітанському містку народний артист України Богдан Ступка, три — Іван Гаврилюк; найдовше статус президента Бердянського кінофестивалю мав Віктор Степанов, творець кінопостатей Ломоносова і Єрмака.

Закохані у джаз часто творять речі, непередбачувані ніякими правилами логіки. Уявімо картину — економічна криза, всі можливі спонсори міцно тримаються за свої гаманці, артисти перестали їздити у тури по всій Україні, концертні зали напівпорожні, фестивалі зриваються через недофінансування, фестери, що «прогоріли» на квитках, влаштовують содом і гоморру організаторам–невдахам. І, попри цю всю вельми провальну ситуацію, хтось наважується втілити новий безкоштовний проект. Тож не дивно, що директора пансіонату «Голуба затока» в Коктебелі Костянтина Зелінського, який зініціював Міжнародний фестиваль джазу Live in Blue Bay («Наживо в «Голубій затоці») з 4 по 6 вересня, наввипередки питали: «Навіщо вам це все?» — «Я люблю джаз. Цим усе пояснюється», — вгамував цікавість батько фестивалю.

Ще вчора на білоруських сайтах «чекали» Віктора Ющенка — адже, як ішлося раніше, Президент хотів з одноденним робочим візитом побувати в Мінську, а ввечері стати глядачем матчу відбіркового циклу чемпіонату світу з футболу–2010. На полі стадіону «Динамо» сьогодні зійдуться у двобої збірні України та Білорусі. І хоч як не нагнітали атмосферу перемоги фанати білоруської команди, та минулої суботи їхні улюбленці програли збірній Хорватії, а отже, в українських футболістів є всі шанси в разі перемоги над «сябрами» продовжити боротьбу з хорватами за друге місце у групі, що забезпечує путівку на «мунддіаль».

Бригадний генерал Мамука Курашвілі, який 7 серпня 2008 року заявив про те, що Грузія «вирішила відновити конституційний порядок у всьому регіоні» Південної Осетії, і цим, фактично, оголосив початок військової операції грузинської армії, призначений на посаду військового аташе у посольстві Грузії в Україні. Цю інформацію підтвердив у коментарі для «УМ» речник амбасади Бачо Корчилава: «Так, Мамуку Курашвілі справді призначено на цю посаду. Зараз він ще у Грузії, але найближчим часом приїде до Києва». До останнього часу генерал Курашвілі був заступником начальника Об’єднаного штабу Збройних сил Грузії. За даними тбіліської газети «Аліа», зміщення його з цієї посади і призначення до Києва пов’язане з кадровими перестановками в грузинському оборонному відомстві, які почалися після призначення нового міністра Бачани Ахалая.