Незважаючи на гарантоване право громадян на безоплатне отримання державних актів на землю, широко розрекламоване Кабміном, чиновники так і не знайшли в собі сил відмовитись від можливості скористатися посадовим становищем у власних інтересах. У регіональних підрозділах Держкомзему, на які покладено обов’язок розподілу земельних ресурсів, понині фіксують чимало випадків отримання держслужбовцями хабарів.
Нагода поспілкуватися з головою Служби зовнішньої розвідки України Миколою Маломужем випала позавчора, під час презентації першої книжки нарисів про співвітчизників–резидентів «Український слід у розвідці». Акул пера, звісно ж, цікавила ситуація навколо захопленого піратами судна «Аріана» з українськими моряками на борту та ефективність вітчизняної розвідки в сучасних умовах. Утім журналісту «УМ» вдалося поставити голові СЗР і кілька ексклюзивних питань у кулуарах.
30–річний Тарас живе всупереч усім законам фізики: його тіло, як пластилін, може гнутися під будь–яким кутом на всі боки. Заробляти на життя як артист він теж навчився всупереч жорстоким законам шоу–бізнесу. Його сила — в оригінальності. Проте, як визнає сам Тарас, для того щоб залишатися затребуваним, у житті йому іноді доводиться «крутитися» ще серйозніше, аніж на сцені!
Останнім часом українське фехтування перебуває на підйомі. Наші успіхи переважно пов’язані з шаблею, але періодично тішать медалями престижних турнірів і майстри рапіри та шпаги. На чемпіонаті світу, що два тижні тому завершився в турецькій Анталії, крім двох нагород шаблісток приємним сюрпризом стала «бронза» молодої шпажистки Анфіси Почкалової. Проте насолоджуватися успіхом львів’янці ніколи: відпочивши всього два дні, Почкалова почала готуватися до чемпіонату Європи серед юніорів, що стартує 31 жовтня. Лише після нього Анфіса розслабиться, поїде в гості до подруг. Тож ловити привітну дівчину кореспондентові «УМ» довелося на столичному вокзалі.
Суть справи ми вже описували у позавчорашньому номері: сторіччя Київського зоопарку було використано для з’ясування стосунків між «групою Берзіної» та «групою Трантіна». Вийшло так, що по один бік барикад опинилася директор зоопарку Світлана Берзіна, по інший — її заступник Кирило Трантін. Трантіна підтримують, зокрема, Сергій Григор’єв та Ігор Марійчук — учасники «ювілейної бійки», яка виникла через те, що чоловіки намагались пройтися територією закладу з плакатом «Берзіну — геть!». Проблема, звісно, не у шматку картону, а у взаємних обвинуваченнях. Обвинуваченнях матеріального, фінансово–майнового порядку. Про педофілію чи — що в даному випадку було б актуальніше! — зоофілію, слава тобі, Господи, не йдеться. Тож бодай цей пункт можна відкинути... «УМ» мала можливість отримати коментар у Марійчука та записати інтерв’ю з Трантіним. А Берзіна, як і було обіцяно, сама розродилась цілою статтею. Дуже довгою і написаною російською мовою. Ми переклали її мовою державною і частково використали у підготовці цього матеріалу. Вирішили вдатися до жанру «контрв’ю», коли два опоненти відповідають на одне й те саме запитання. Щоправда, розуміти це слід не буквально, адже з Берзіною не було безпосереднього спілкування. От що в підсумку в нас вийшло:
Я пишу цю колонку, щоб відповісти на закид про недостатньо критичне висвітлення теми зоопарку. На жаль, прозвучало і таке. У квітні цього року я робила інтерв’ю з директором зоопарку Світланою Берзіною. Тоді вона зустріла мене досить люб’язно і відповіла на всі мої запитання. Гострі вони були чи ні — як на мене, нормальні... Нормальні та актуальні. Відтак я зробила розшифровку запису, але подала матеріал не як інтерв’ю, а як проблемну статтю. Я не замислювала її як комплімент пані Берзіній. І як підтримку її опонентів також не замислювала. Іншими словами, не була ні на чиєму боці. Не хочу казати, що була «на боці правди» абощо.
Нинішня політична ситуація в Україні змушує українця замислитися. Здійснюється масований наступ на національні цінності, на процес відродження української національної духовності. В усіх сучасних негараздах звинувачують українських патріотів. Антиукраїнські політичні сили настирливо намагаються запровадити в Україні державну двомовність і відкинути термін «українська нація», ніби такої вже нема, ніби за кілька десятків років вона розчинилася в океані інородців...
Боже наш праведний, та допоможи нашому злиденному народові! Хоч один раз зроби, Боже, так, щоб зібралася вся оця погань політична, оце кодло у своїй «малині», яку називають вони Верховною Радою, і відправ їх усіх разом до праотців. Дай, Боже, українцям розуму, бо наділив ти їх тільки дебелими шиями для чужого ярма...
На одному із засідань Кабінет Міністрів затвердив ескіз Великого державного герба України, на якому обабіч щита з Триглавом (тризубом) зображено лева та козака. Тим часом кілька народних депутаток запропонували свій проект Великого герба.
