Навпроти сидить Софія Майданська. Вона перебирає книжковий стосик. Приязно, блакитнооко дивиться. Натхненно і розлого розповідає. Вдумливо інтонує. Їй притаманна меланхолія. Ба більше, меланхолія личить Софії Майданській. Як і її текстам. А тепер письменниця граційно жартує, смішинка грає у великих очах. Пригадується прочитана перед тим книга «Провідна неділя». Елегійно–медитативна, ніжна, тривожна проза. До цих текстів хочеться дібрати саундтрек. Щось класичне, поліфонічне, мінливо–настроєве... Кажуть: «скрипка плаче». Але мінор Софії Майданської — флеровий і наче осяйний.

«ОТ Я ВСЯ — Я СВЯТО, або Віхола лохів» — перший прозовий роман поета, перекладача і журналіста, відомого своїми матеріалами–розслідуваннями. Перший тираж книжки розпроданий за чотири місяці, а презентації «роману для високочолих майже без убивств» пройшли з успіхом у кількох містах і набули широкого розголосу.

Поборами в наших лікарнях уже нікого не здивуєш. Пологовий будинок № 1 у Кривому Розі теж винятком не став. Як розповідають ті, хто мав із цим закладом справу, тут доводилося платити і за шпиталізацію, і за нагляд, і за ліки та маніпуляції. Проте останнє слово тепер бачиться зі смислом подвійним. Бо тут хвацько маніпулювали ще й людською свідомістю. Як розповідають правоохоронці, вони отримали близько сотні скарг на те, що у батьків медики вимагали близько чотирьох тисяч гривень на придбання препарату для розкриття легенів новонароджених — куросурф.

Літо в Києві — це відсутність «правлячої» верхівки. Якщо мер Черновецький прогулює роботу і впродовж усіх інших сезонів, то влітку сам його небесний патрон велить відпочивати. Решта депутатів Київради не відстає. Хоча, приміром, Віталій Кличко не почиває на лаврах, а трудиться. Щоправда, на спортивній ниві. 26 вересня лідер фракції Блоку Кличка у Київраді захищатиме титул чемпіона світу за версією WBC у бою з американцем Крісом Ареолою. Однак авторка цих рядків мусить зізнатися, що значно більше її цікавить, коли у моральний нокаут (а ще краще — у відставку) буде відправлено чинного столичного голову. Та поки що позачергові мерські вибори — не на часі. З Кличком ми говоримо про більш нагальні проблеми. І чи не найбільше з усього сказаного вражає факт, що, виявляється, штрафи за вирубані дерева складають чи не найстабільнішу частину доходів міського бюджету. Уявімо ж, скільки у Києві нищать зелених насаджень, якщо кошти за людську тупість і підлість крапають до скарбниці Черновецького з такою приємною регулярністю.

Коли у твоїй родині п’ятнадцятеро дітей, щодня маєш одну й ту ж «арифметику». Приміром, приготувати 10 літрів борщу, зварити 7 кілограмів картоплі, насмажити 2 кілограми котлет та 4 кілограми риби. І все це велика родина може з’їсти за один–єдиний раз! А ще маєш думати, скільки потрібно автівок, аби всім разом кудись поїхати. На щастя, останню проблему багатодітній родині Зюзькіних із села Новомиколаєвка на Херсонщині вдалося вирішити — сім’я обзавелась особистим мікроавтобусом. Ключі від «Газельки», яку придбали на гроші благодійників, у «доважок» до звання «Мати–героїня» вручив родині голова Херсонської облдержадміністрації Борис Селенков. А водія й шукати не довелося — водить «бусика» старший син Зюзькіних Микола.

Можна лише уявляти, які емоції кипіли в душі президента «гірників» Ріната Ахметова позавчора після фінального свистка норвежця Хауге в Тімішоарі. Донецький олігарх забезпечив завоювання першого в історії незалежної України єврокубка, побудував для свого клубу п’ятизіркову арену, на якій так хотілося якнайшвидше побачити двобої елітної Ліги чемпіонів. І ці мрії жорстоко розбилися об бетонний захист скромної румунської команди.

Від матчу в Угорщині, яким національна команда позавчора почала турнір за право залишитись серед еліти європейського баскетболу, в Україні очікували лише перемоги. Попри те, що до містечка Шомбателі наші вирушили без визнаних лідерів, Артура Дроздова та Сергія Ліщука, шанси «синьо–жовтих» на успіх начебто виглядали переконливими. Тим більше що підтягнулися до табору збірної «американці» Кирило Фесенко та Олексій Печеров; компанію їм склав нещодавно задрафтований «Атлантою хоукс» Сергій Гладир.

«Директорський» конфлікт в Одеській опері не закінчився із «поваленням» Сергія Проскурні і призначенням на рік в. о. директором театру Анатолія Дуди. Публічна перепалка київського і одеського «директорів», позиції й опозиції сучасного фестиваль–мейкера з менеджерською хваткою та захисників «традиційної класики й академічного мистецтва» з місцевими зв’язками оголила багато проблем в Одеській опері й навколо неї — творчих, фінансових, людських, які накопичувалися роками. У середу новий в. о. Одеської опери Анатолій Дуда зі своїми соратниками давав прес–конференцію «Від оновлення — до розквіту» у Києві, в УНІАНі з трансляцією на «5–му каналі». Головний месидж, за пряму трансляцію якого заплатили кілька тисяч доларів, прозвучав із першої хвилини: «Ми дякуємо Юлі Володимирівні Тимошенко за те, що вона відгукнулася на наші проблеми, за те, що тепер маємо можливість спокійно працювати». В Одесі в середу колишній директор Сергій Проскурня проводив свою прес–конференцію на тему «Одеський оперний: конфлікт директорів чи менталітетів?», на якій розповів місцевим журналістам про свої креативні плани і сучасний менеджмент, зокрема й про план на ювілейний сезон «200 років — 200 подій». На цьому тижні в «Україну молоду» звернулися працівники театру Валентина Петренко і Микола Цюпа, члени незалежної профспілки «Єднання» — у Києві вони ходять по депутатах, добиваються зустрічі з першою леді, стукають у ЗМІ, щоб їм повернули Проскурню.