На Волині вдавалися до цього міцного вислову, щоб зупинити людину, яка плете нісенітниці так, наче має тебе за дурня. При тому зупиняли без усіляких церемоній... З приходом більшовиків у 1939–му «сон рябої кобили» твердо узаконився в агітпунктах, відкритих у кожному селі й при кожній школі, і то вже зупиняти не можна було. У Сибір вивозили навіть таких, що не потакували брехунові. Особливо навантажували брехнями екскурсоводів, бо ж то вважалося унаочненою агітацією. Їм замовляли текст, їх перевіряли на ідейність, і кожен затямив: «маслом каші не зіпсуєш».

Донецьке дербі, яке тривалий час не відрізнялося особливою напругою, у 2005 році набуло пікантного забарвлення. Йожеф Сабо, тодішній віце–президент «Динамо», пообіцяв поставити «металургам» пам’ятник, якщо вони хоча б раз віднімуть очки у «гірників». Іронія була зрозуміла: до того часу обидві донецькі команди провели між собою в чемпіонаті 16 матчів, і «метадони» завжди залишали поле на щиті. Із часу заяви Сабо «Металург» уже двічі зводив поєдинки з «Шахтою» внічию, а обіцянка встановити пам’ятник не була втілена в життя. Хоча Сабо начебто пропонував донеччанам поставити придуманий ним «витвір мистецтва» в себе на базі, а ті відмовлялися. Хтозна, може, саме через те, що не було «монументального» стимулу, команда тренера Ніколая Костова позавчора в черговій очній зустрічі поступилася «Шахтарю» з великим рахунком.

Стартові два тури кваліфікаційного турніру «за виживання» показали, що всі чотири суперники у групі С здатні обіграти один одного, й боротьба за дві чільні позиції, схоже, точитиметься до останнього ігрового дня. Перед сьогоднішніми матчами третього туру кожен по разу переміг і програв, і позиція кожної команди в таблиці визначається лише за різницею закинутих і отриманих у свій кошик очок.

Версію, що європейський футбольний чемпіонат у 2012 році відбудеться не в Україні, час від часу подають як доконаний факт. Нещодавно з’явилася неофіційна інформація, буцімто фінальний матч, який мав відбутися у Києві, насправді пройде у Варшаві. Але поки остаточного рішення чиновників федерації — позитивного чи негативного для нас — не оприлюднили, ще є час змінити ситуацію.

Політики, принаймні українські, діють за відомим театральним принципом. Усі знають, що бутафорська рушниця, яку в першій дії старанно повісили на кілочок у стіні, в останній дії ну просто зобов’язана гучно вистрілити — адже навіщо тоді було морочити голову реквізитору? Влада також цінує свої зусилля і якщо вирішила зробити комусь добро, то невдовзі позуватиме на тлі свого доброго вчинку. І, на відміну від театру, робитиме це одразу й останньої дії не чекатиме.

Здавалося б, творець українського правопису, перекладач Шекспіра, Гете, Байрона, Біблії, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і багатьох інших визначних творів заслуговує на найщирішу повагу і вдячність українського суспільства. Тож наприкінці 20–х років Інститутом Тараса Шевченка в УРСР було розпочато підготовку зібрання його творів у 25 томах. Але з’явилося лише три томи. Після цього і аж до 1969 року — майже повне мовчання, навпаки — «розвінчування» Куліша як «буржуазного націоналіста», «ворога Шевченка». «На жаль, і до сьогодні в українському літературознавстві не створено узагальнюючої праці, яка б об’єктивно розкрила багатогранну діяльність Пантелеймона Куліша. Бібліографічною рідкістю є його художні твори, а історичні та етнографічні праці не з’являлися друком уже добрих півстоліття», — писав Микола Жулинський у своїй статті про Куліша. На літературно–мистецькому святі в селі Оленівка (колишня «Ганнина пустинь») з нагоди 190–річчя письменника і громадського діяча міністр культури і туризму Василь Вовкун висловив думку, що до 200–річного ювілею класика його твори треба видати в повному обсязі.

Загалом же «Гарячий Панько Куліш» (а окрім того — Панько Казюка, Павло Ратай, Хуторянин...) встиг «показати себе» мало не в усіх сферах письменницької та гуманітарно–наукової діяльності. Він виявив своє дарування як поет і прозаїк, історик і етнограф, перекладач і мовознавець, публіцист і культурно–освітній діяч. Саме він розробив упроваджену в Україні систему сучасного алфавіту й правопису, так звану «кулешівку» (на західних землях трансформовану в «желехівку»). «Чорна рада» — це перший український історичний роман, він змальовує трагічну сторінку — Україну часів Руїни, коли після смерті Богдана Хмельницького численні отамани борються за гетьманську булаву. Як сучасно звучать слова, вкладені Кулішем в уста наказного гетьмана Якима Сомка: «Гетьмануй над нами хто хоч — чи рицар, чи свинопас, аби ми полковникували»! Тож письменник заклав у творі свого роду «часову міну», надовго залишивши в суспільній свідомості змальовані ним взірці слизького пристосуванства, яке гнеться перед будь–ким, аби тільки верховодити над іншими. Саме тому такий «надміру балакучий» автор навряд чи всім до вподоби й у сьогоднішні часи...

Голлівудські актриси часто починають новий етап життя після 40 років. Хтось народжує первістка, хтось виходить заміж, а Ешлі Джадд, яку, на думку кінокритиків, на «фабриці мрій» свого часу недооцінили, вирішила здобути освіту. 41–річна зірка фільму «Улюбленець» гризе граніт науки у Школі Кеннеді в Гарварді, куди вступила минулого місяця.

Лідер гурту «Аеросміт», 61–річний Стівен Тайлер, потрапив на лікарняне ліжко. У легендарного рокера виробнича травма: невгамовний Стівен так натхненно виконував пісню Love in an Elevator, що впав зі сцени. І дуже невдало — у музиканта пошкоджені шия та голова і зламане плече.